Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №335/6397/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/6397/25 2/335/361/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Якубовського Олександра Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

30.06.2025 ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Якубовського О.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з останньої 1/2 вартості автомобіля Volkswagen Atlas номер кузову (VIN) НОМЕР_1 , 2019 року випуску р.н. НОМЕР_2 , який знаходиться у приватній власності відповідачки і становить 598 185,50 грн. (що по курсу гривні до долара США еквівалентно 14350 доларів США).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, у період з 07.05.2010 по 16.05.2023 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу подружжя володіло фінансовими ресурсами для інвестування у рухоме та нерухоме майно. Зокрема, у період 2018-2022 подружжя реалізовувало інвестиційний проект з придбання на аукціоні у США вживаних після ДТП автомобілів, доставлення їх в Україну та розмитнення, відновлення товарного вигляду та функціонального стану і продажу за більшу ціну, і тим самим отримання прибутку.

У вказаний період на аукціонах у США через Інтернет подружжям за власні кошти було придбано 3 автомобілі: Toyota Highlander 2018 р.в., спірний Volkswagen Аtlas 2019 р.в та Dodge Challenger 2018 р.в. Позивач був боржником по виконавчому провадженні ВП №38867613 і все його майно було під арештом, тому реєстрація будь-якого майна за позивачем була неможлива. Оскільки Toyota Highlander 2018 р.в. Volkswagen НОМЕР_3 2019 р.в були придбані і підлягали ввезенню в Україні у грудні 2019 року одночасно, враховуючи визначені обставини неможливості реєстрації на позивача жодного автомобіля, на ОСОБА_3 21.05.2020 було зареєстровано Toyota Highlander 2018 р.в. (який у подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2021 було продано), а на ОСОБА_2 09.07.2020 було зареєстровано автомобіль Volkswagen Аtlas 2019 р.в. Відповідачка була членом родини, тому жодні договори із нею не укладались та була домовленість лише про видачу нею генеральної довіреності для можливості продажу автомобіля подружжям після завершення його відновлювального ремонту. 09.07.2020 Територіальним сервісним центром МВС №6141 (м. Тернопіль) автомобіль було зареєстровано на ім`я відповідачки про що видано їй свідоцтво № НОМЕР_4 , яке зберігалось у нього та ОСОБА_3 та ніколи не передавалось відповідачці. 16.06.2021 ОСОБА_2 у м. Івано-Франківськ на ім`я позивача та ОСОБА_3 видано генеральну довіреність на представництво щодо вказаного автомобіля, яка була посвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Мельничук Р.Л. і зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за №861. Вважає, що між сторонами виникли кондикційні правовідносини, оскільки відповідачка набула спірний автомобіль за кошти інвесторів - покупців (позивача і третьої особи).Частка позивача у об`єкті інвестування (автомобілі) становить частку, він та третя особа сплатили вартість автомобіля, за їх кошти здійснено поліпшення автомобіля, спірний автомобіль є неподільним об`єктом, відповідачка не здійснювала оплати за автомобіль, набула право власності на нього за рахунок позивача та третьої особи без достатньої на те правової підстави. З посиланням на ст.19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ч.1 ст.1213, ч.2 ст.1213 ЦК України, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь вартості автомобіля Volkswagen Аtlas 2019 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , 598185,50 грн, що еквівалентно 14350 доларам США.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 02.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

16.09.2025 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Манченко О.В. надійшов відзив на позовну заяву, з посиланням про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 09.07.2020 ОСОБА_2 є власником автомобіля VOLKSWAGEN ATLAS, 2018 року випуску, білого кольору, номер кузову (VIN) НОМЕР_1 . Зазначений автомобіль було придбано для особистого користування ОСОБА_2 за її особисті кошти. Судами в цивільній справі № 335/3926/23 встановлено, що відповідачка набула спірний автомобіль у власність у встановленому законом порядку та є законним власником. Вважає позов безпідставним та таким, що спрямований на порушення прав відповідачки, яка є законною власницею автомобіля. Крім того, просила суд стягнути із позивача на користь відповідачки витрати на правничу допомогу.

22.09.2025 через систему „Електронний суд” представником позивача адвокатом Якубовським О.О. подано відповідь на відзив, з посиланням на те, що відповідачкою до відзиву на позовну заяву не надано належних та допустимих доказів наявності у відповідачки фінансових ресурсів для фінансування нею операції з придбання спірного автомобіля, ані фактичної передачі коштів позивачу для оплати за автомобіль. Вважає, що спірний автомобіль нею набуто у власність за рахунок позивача, а тому відповідна сума коштів повинна бути стягнута із відповідачки на користь позивача.

24.09.2025 через систему „Електронний суд” третьою особою ОСОБА_3 подано письмові пояснення, з посиланням на те, що автомобіль VOLKSWAGEN ATLAS, 2018 року випуску, білого кольору, номер кузову (VIN) НОМЕР_1 купувався саме для ОСОБА_2 за кошти подаровані їй родиною. Вважає, що порушення прав позивача є надуманим, останній фактично три роки без правових підстав та проти волі власниці ОСОБА_2 володіє її авто і при цьому неправомірно та безпідставно вимагає з неї кошти. Посилання позивача на те, що спірний автомобіль куплено та відремонтовано за його кошти не відповідає дійсності та не підтверджено належними і допустимими доказами. Щодо посилання позивача про інвестиційну діяльність з продажу автомобілів вважає їх абсурдними, оскільки жодною інвестиційною діяльністю в розумінні Закону України «Про інвестиційну діяльність» вони не займались, а займались отриманням неофіційних прибутків на різниці від продажу автомобілів. Просила суд стягнути із позивача на її користь витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 15.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду. 02.12.2025, через систему «Електронний суд», представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Манченко О.В. подала клопотання про долучення доказів.

Представник позивача адвокат Якубовський О.О. у судове засідання 28.04.2026 надав заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

Представник відповідача адвокат Манченко О.В. у судове засідання 28.04.2026 надала заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та її представника.

Третя особа ОСОБА_3 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

28.04.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, відклавши ухвалення та проголошення рішення на 30.04.2026.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 07.05.2010, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.05.2023 розірвано.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 09.07.2020, власником транспортного засобу VOLKSWAGEN ATLAS, 2018 року випуску, білого кольору, номер кузову (VIN) НОМЕР_5 , є відповідач ОСОБА_2 .

Водночас встановлено, що вказаний транспортний засіб придбавався за аукціоном у США та оплата за придбання вказаного транспортного засобу здійснювалась на підставі двох інвойсів продавця G&G AUTO SALES LLC (США):

1) інвойс №А460664 від 18.09.2019 на ім`я Кут Руслан на суму 5022,00 доларів США;

2) інвойс №А460664 від 18.09.2019 на ім`я ОСОБА_3 на суму 5022,00 доларів США. (загальна сума 10044 доларів США).

Відповідно до копії квитанції №46478567 від 05.12.2019 ОСОБА_2 сплачено кошти у розмірі 82 600,00 грн., за призначенням платежу: попередня оплата за митне оформлення.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, а саме: фото із зображеннями вказаного транспортного засобу; рахунків і накладних на запчастини; актів виконаних робіт; товарних чеків, тощо, убачається, що спірний транспортний засіб перебував (придбаний) у пошкодженому стані та замовником і платником за ремонтні (відновлювальні) роботи, відповідно до цих документів, зазначено позивача ОСОБА_1 .

При цьому, в 2023 ОСОБА_1 звертався до Орджонікідзевського районного суду Запорізької області із позовною заявою про визнання автомобіля Volkswagen, модель Atlas, номер кузову (VIN) НОМЕР_1 , 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований 09.07.2020 за відповідачкою ОСОБА_2 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 11.06.2024 в цивільній справі № 335/3926/23 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду в цивільній справі № 335/3926/23 від 01.10.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін, судове рішення набрало законної сили.

Постановою Верховного Суду від 17.03.2025 в цивільній справі № 335/3926/23 рішення Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 11.06.2024 залишено без змін.

Згідно з ч.2 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судами у цивільній справі № 335/3926/23 встановлено, що відповідач ОСОБА_2 набула спірний автомобіль у власність у встановленому законом порядку, та є законним власником. Доводи сторони позивача щодо набуття відповідачем права власності на транспортний засіб без достатніх правових підстав, є необгрунтованими, оскільки позивачем не заявлено вимог про визнання недійсним набуття такого права, у спосіб передбачений чинним законодавством України. Крім того, позивач не довів порушення свого права або інтересу. Підстави набуття відповідачкою права власності на спірний автомобіль позивачем у справі не оспорюються, більш того, як зазначає сам позивач, він та його колишня дружина сприяли придбанню відповідачкою спірного автомобіля, їм обом було відомо, що право власності на спірний автомобіль буде зареєстровано на відповідачку, і вони проти цього не заперечували. Транспортний засіб Volkswagen, модель Atlas, номер кузову (VIN) НОМЕР_1 , не є безпідставно отриманим майном.

Отже, на підставі ч.2 ст.82 ЦПК України, ці обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі №335/3926/23, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

Встановлені раніше обставини є обов`язковими для суду, навіть якщо він вважає їх встановленими неправильно (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 у справі №520/11429/17).

Позивач ОСОБА_1 обгрунтовує позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_2 частини вартості автомобіля, безпідставністю його набуття, тоді як судами у справі № №335/3926/23 встановлено, що автомобіль Volkswagen, модель Atlas, номер кузову (VIN) НОМЕР_1 , не є безпідставно отриманим майном.

Посилання позивача на те, що даний автомобіль є об`єктом інвестиції, а позивач та третя особа інвесторами у розумінні Закону України «Про інвестиційну діяльність» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки будь-яких доказів з цього приводу матеріали справи не містять, як то інвестиційних договорів, договорів про спільну діяльність, фінансових та платіжних документів щодо таких інвестиційних вкладів.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Враховуючи вищевикладене, з урахування встановлених обставин справи, суд вважає, що позивач не довів порушення свого права або інтересу, у зв`язку із чим позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Участь адвоката, який представляє інтереси відповідача у справі, і факт надання правничої допомоги підтверджено ордером на надання правничої допомоги серії АТ № 1112769 від 10.09.2025.

Крім того, матеріали справи не містять доказів участі адвоката у надані професійної правничої допомоги третій особі Воробйовій Л.В.

При цьому, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу, відповідачем не подано.

Таким чином, вимоги відповідача та третьої особи про стягнення на їх користь понесених витрат на правничу допомогу є не підтверджені відповідно до ст. 137 ЦПК України належними доказами.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови у позові - на позивача. Відтак, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Якубовського Олександра Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про стягнення коштів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року.

Суддя Н.І. Рибалко