Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №127/5895/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5895/26

Провадження № 1-кп/127/158/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2026 року за № 12026020040000022, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця міста Вінниця, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, тимчасово непрацюючого, особи з інвалідністю III групи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи обізнаним у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, дію якої неодноразово продовжувалося, востаннє — Указом Президента України від 20.10.2025 № 793/2025, затвердженим Законом України від 21.10.2025 № 4643-IX, яким воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб, 09.01.2026 року близько 17 години 12 хвилин, перебуваючи у дворі житлового будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, помітив мобільні телефон, що знаходився у снігу на території двору та належав потерпілій ОСОБА_5 .

У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний умисел, не маючи ані дійсного, ані уявного права на вказане майно, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи можливість суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, таємно, шляхом вільного доступу, підняв зі снігу мобільний телефон торгової марки «Motorola», моделі «Moto G32 (ХТ2235-2)», обсягом пам`яті 8/128 GB, кольору Rose Gold, який знаходився у силіконовому чохлі та належав ОСОБА_5 , після чого поклав його до кишені свого одягу.

У подальшому, заволодівши майном потерпілої, ОСОБА_4 зник з місця вчинення кримінального правопорушення, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Відповідно до висновку експерта, ринкова вартість наданого на дослідження мобільного телефону торгової марки «Motorola», моделі «Moto G32 (ХТ2235-2)», обсягом пам`яті 8/128 GB, станом на момент вчинення кримінального правопорушення 09.01.2026 року, складала 4 026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень 00 копійок). Ринкова вартість силіконового чохла-накладки коричневого кольору з принтом — 118,00 грн (сто вісімнадцять гривень 00 копійок).

Своїми умисними діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 4 144,00 гривень (чотири тисячі сто сорок чотири гривні).

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому діянні визнав в повному обсязі, в чому щиро розкаявся.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визначити допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що його характеризують, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

По суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 надав суду покази аналогічні обставинам викладеним в обвинувальному акті. Пояснивши суду, що 09.01.2026 року ввечері, перебуваючи у дворі житлового будинку АДРЕСА_2 , так як відвідував товариша. Повертаючись додому, побачив на снігу мобільний телефон «Motorola», який вирішив привласнити. Власника мобільного телефону знайти не намагався, однак, телефон працівникам поліції видав добровільно.

ОСОБА_4 повідомив, що ставиться до вчиненого негативно, щиро кається, жалкує про вчинене, висновки зробив. Просив суд долучити до матеріалів справи посвідчення інваліда III групи та свідоцтво про народження сина.

Потерпіла ОСОБА_5 , у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву у якій просила судовий розгляд проводити за її відсутності, претензії до ОСОБА_4 відсутні, цивільний позов не подаватиме.

Заслухавши показання обвинуваченого, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за частиною 4 статті 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами статей 65-67 КК України, враховує практику Верховного Суду щодо призначення судами кримінального покарання, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та керується принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно вимоги про судимість вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий.

Згідно довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», вих. № 31/322 від 15.01.2026, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними архіву лікарні, картотеки поліклінічного відділення з денним стаціонаром та стат. відділу станом на 14.01.2026 року на лікуванні не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною, наркологічною та нейрохірургічною допомогою не звертався.

Згідно характеристики, виданої головою правління ОСББ «Космонавтів 55» № 2 від 13.01.2026, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання характеризується з негативної сторони.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом III групи.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_3 , виданого 13.06.2012 року, у ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні перебуває одна неповнолітня дитина.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 : раніше не судимий; за місцем проживання характеризується з негативної сторони; є інвалідом III групи; має на утриманні одну малолітню дитину – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;на лікуванні не перебував, за медичною психіатричною, неврологічною, наркологічною та нейрохірургічною допомогою не звертався; вину у вчинені кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, в чому щиро розкаявся, викрадене повернув.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яке пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Частиною другою статті 50 КК України передбачено чотири види мети покарання: - кара; - виправлення засуджених; - запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими; - запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами.

Відповідно до положень частини 1 статті 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням конкретних обставин справи, тяжкості кримінального правопорушення, наявності обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого у виді щирого каяття, відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, є особою з інвалідністю III групи, має на утриманні одну малолітню дитину, на лікуванні не перебував, за медичною психіатричною, неврологічною, наркологічною та нейрохірургічною допомогою не звертався, вину у вчинені кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, в чому щиро розкаявся, викрадену річ повернув, та з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України - строком 5 (п`ять) років, оскільки призначення саме цього виду та розміру покарання визнано судом найбільш відповідним досягненню мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України, у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Суд враховує: тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, а саме те, що, обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, добровільно повернув викрадене, раніше не судимий, на лікуванні не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною, наркологічною та нейрохірургічною допомогою не звертався, є інвалідом III групи, має на утриманні одну малолітню дитину, що у своїй сукупності, є підставою для прийняття судом рішення про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із застосуванням положень ст. 76 КК України.

Суд при цьому враховує імперативні приписи ч. 1 ст. 76 КК України, якими передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до вимог ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів: висновок експерта № 51/26-21 від 15.01.2026 вартістю 2120,40 гривень.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 75, 76, 185 КК України, статтями 100, 124, 174, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 30.04.2026.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 2120 (дві тисячі сто двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.01.2026 року (справа № 127/1029/26) на майно, вилучене 12.01.2026 під час проведення огляду місця події - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки «Motorola», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , у корпусі бежевого кольору та силіконовий чохол темно-коричневого кольору з візерунком у вигляді сердечок і кішки, які у подальшому було поміщено до спеціального пакета «Національна поліція України» WAR1020248, які відповідно до зберігальної розписки від 20.02.2026 передано на відповідальне зберігання ОСОБА_5 – залишити власнику: ОСОБА_5 .

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: відеозапис із камер відеоспостереження будинку № 3 по вул. Г. Нарбута міста Вінниці, який поміщено на носій інформації – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою – в той самий строк з дня вручення їй копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: