Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №644/11025/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/11025/25

Провадження № 2/644/476/26

01.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

01 травня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря – Селіхової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 27221,72 грн. та судові витрати у справі. В обґрунтування пред`явлених позовних вимог зазначає, що 04.04.2018 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту -для особистих потреб, ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 грн., процентна ставка 35,99% річних, тип процентної ставки - фіксований, обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та надав відповідачці у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою. В свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості станом на 20.09.2021 року загальний розмір заборгованості становить 27221,72 грн. 20.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за договором від 04.04.2018 року.

Ухвалою суду від 01.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій позов підтримав в повному обсязі, просив суд розглянути справу без його участі, у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов до суду не подавала.

Приймаючи до уваги викладене, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, що судом ухвалено про заочний розгляд справи, то в відповідності до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 04.04.2018 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту -для особистих потреб, ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 грн., процентна ставка 35,99% річних, тип процентної ставки - фіксований, обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачці та вона погодилася з ним, підписуючи угоду.

АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та надав відповідачці у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку.

Згідно оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04.04.2018 року, ОСОБА_2 пропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

20.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №3, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором щодо відповідачки. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за договором від 04.04.2018 року до ОСОБА_2 .

Станом на 20.09.2021 року відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 20.09.2021 року, виписки по рахунку, загальний розмір заборгованості становить 27221,72 грн., яка складається з 23529,38 грн. – загальний залишок заборгованості, 3692,34 грн. – відсотки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного Кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) в строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідачкою ОСОБА_2 розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявність заборгованості та її розміру, суду не надано. На час розгляду справи судом відповідачкою не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.

Позивачем надано суду письмову форму укладеної між ОСОБА_2 та АТ «Альфа-Банк» оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04.04.2018 року. Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений, відповідачкою не надано.

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачкою ОСОБА_2 своїх договірних зобов`язань, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 9200 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн. позивач надав суду: договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 року, який був укладений між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І., згідно якого виконавець надає замовнику послуги захисту прав та інтересів замовника під час розгляду судом справ у якій клієнт є учасником; акт № 4 від 02.06.2025 року приймання-передачі наданих послуг, згідно якого виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги відповідно до договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 року. Зазначений акт містить детальний опис робіт та час, витрачений на надання юридичних послуг. Згідно платіжної інструкції ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було здійснено оплату наданої адвокатом Литвиненко О.І. правничої допомоги в розмірі 9200 грн.

Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, адвокат Литвиненко О.І. не приймала безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3028 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 грн.

Таким чином, суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню сума кредитної заборгованості в розмірі 27221,72 грн., а також судові витрати, з яких 3028 грн. - сплачений позивачем судовий збір, та 2000 грн. витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 81, 83, 141, 264-265, 280, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Солом`янська, б. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 40340222) заборгованість за договором від 04.04.2018 року в розмірі 27221,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Солом`янська, б. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 40340222) суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3028 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Суддя М.С. Зайцева