Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №386/292/26 — Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

01.05.2026 2/394/140/26

386/292/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого – судді: Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Шаповал О.В. в інтересах позивача звернулася до суду з позовом до відповідачки про розірвання шлюбу посилаючись на те, що 30.10.2021 року вони уклали шлюб про що в книзі реєстрації шлюбів Новоархангельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального і управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено 30.10.2021 року відповідний актовий запис №56.

Одночасно з цим, 30.10.2021 року видані два свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Сторони від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження дитини.

З 2024 року стосунки між сторонами зіпсувались , що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин з червня 2024 року.

Спілкування з позивачем відповідачка уникає, кожен з сторін має своє особисте життя, і сторони робили всі можливі спроби зберегти сім`ю. Проте їх спроби не були успішні. Кожен з сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю.

За глибоким переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Можливості зберегти сім`ю немає.

На примирення не згоден. Шлюб відповідачка розриває вперше, позивач – вперше.

Враховуючи, що сторони з літа 2024 року не проживають однією сім`єю, не ведуть спільного

господарства, не підтримують сімейні відносини як подружжя,- подальше спільне життя із збереженням шлюбу буде суперечити інтересам кожного з сторін та буде травмувати спільну дочку.

Спір про поділ спільного майна як питання не порушується і (у разі виникнення) буде вирішено сторонами в іншому судовому провадженні.

Спір про визначення місця проживання спільної дитини через перебування позивача на військовій службі не порушується. Позивач регулярно сплачує самостійно аліменти на користь відповідача на утримання неї і дитини.

Сторони мають різні погляди на побут і сімейні цінності, мають занадто різні характери.

А після червня 2024 року відповідачка повідомила позивача про наявність іншого власного особистого життя.

Протягом тривалого часу сторони проживають окремо, кожен має свої цінності і погляди, відсутні спільні інтереси.

Але сторони в цивілізований спосіб вирішуючи питання, вирішили розірвати шлюб найменш травматичним способом.

На даний момент ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено в червні 2024 року.

Позивач не заперечує свого обов`язку утримання дочки і самостійно перераховує дитині кошти (аліменти) щомісяця.

Позивач просить суд не надавати сторонам строк на примирення та розірвати шлюб, укладений між позивачкою та відповідачем /а.с.1-4/.

Розгляд справи відповідно до ухвали від 08.04.2026 року про відкриття провадження у справі проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін .

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, в заяві поданій до суду просили проводити розгляд справи за їх відсутності, позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, телефонограмою повідомила суд про неможливість явки в судове засідання, тому розгляд справи просила проводити за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення, строк на примирення просила не надавати.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в сукупності, суд приходить до висновку, що цивільний позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Новоархангельському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального і управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що складено відповідний актовий запис про укладення шлюбу № 10 – витяг з Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія» /а.с.7/.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - витяг з Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія» /а.с.8/.

Статтею 111 СК України на суд покладено обов`язок, щодо вжиття заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Ч. 2 ст. 114 СК України вказує на те, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

У відповідності ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. Сім`я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Згідно ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Оскільки позивач та відповідачка наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є, на думку суду, неприпустимим.

Враховуючи викладене та аналізуючи положення вище перелічених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що у подружжя втрачені позитивні почуття один до одного, вони не бачать спільного подальшого майбутнього, сімейні стосунки досягли кризової межі і їх не можливо відновити, підстав для надання строку для примирення суд не вбачає. Розлучення відповідає дійсній волі жінки (відповідачки у справі) та чоловіка (позивача у справі) після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті немайнові права, а тому з вказаних підстав шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Спору про поділ майна між подружжям не виникає.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути обґрунтованим та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;

Частина 8 ст. 129 ЦПК вказує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10500 грн. представник позивача надав:

- копію договору №Б/Н/25-2 від 08 грудня 2025 року про надання правової та правничої допомоги, укладеного між адвокатом Шаповал Оленою Володимирівною та позивачем ОСОБА_1

- світлокопію ордеру на надання правничої допомоги адвокатом.

- платіжна інструкція на оплату послуг адвоката.

Суд акцентує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У даній справі, вирішуючи питання, чи є розмір заявлених витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує, що під час розгляду справи позиція позивача та відповідачки, при подачі позову, відзову та пояснень не змінювалися.

Дослідивши перелік і вартість послуг, наданих адвокатом позивачу за договором про надання правової допомоги, з огляду на наведене вище, суд не визнає співмірним зі складністю наданих послуг та з витраченим адвокатом часом представником позивача розмір його витрат на правничу допомогу, зокрема, щодо підготовки та подачі позовної заяви. Сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 10500 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі повинні витрати мати характер необхідних і вони повинні бути співмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції, а тому судом вони (витрати) визначаються у розмірі 3500 грн.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги адвоката Шаповал О.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 200, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 110, 111, 112, 114 СК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. ст. 2, 129, 133, 134, 137,141, 247, 270 ЦПК України суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований між ними у Новоархангельському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального і управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), за актовим записом №56.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесенні на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 /три тисячі п`ятсот/грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у виді судового збору у сумі 1064 /одну тисячу шістдесят чотири/ грн. 96 коп.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 .

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію даного рішення негайно після постановляння направити учасникам справи.

Суддя: