Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №190/2348/25 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/2348/25

Провадження №2/190/86/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м.П"ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, вказуючи, що 19 червня 1985 року з відповідачем зареєструвала шлюб. У період перебування в шлюбі в 1986 році вони придбали житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 1309,00 кв.м. Зазначений будинок було знесено, натомість зведено новий двоповерховий будинок, який був введений в експлуатацію в 1991 році та має загальну площу 116,4 кв.м. 06 червня 2017 року рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області шлюб між ними розірвано. Вважає, що спірний будинок разом із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування даного житлового будинку є їх спільною сумісною власністю, оскільки придбані в період шлюбу та за спільні сумісні кошти.

У зв`язку з чим, просить визнати за нею та ОСОБА_4 за кожним право власності на частку двоповерхового житлового будинку загальною площею 116,4 кв.м., що складається з житлової площі 56,0 кв.м., допоміжної площі 45,2 кв.м., площі літніх приміщень 15,2 кв.м. та на присадибну земельну ділянку розміром 1309,00 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а також стягнути з ОСОБА_4 на її користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 10365,26 грн.

20.04.2026 року позивач ОСОБА_3 надала уточнену позовну заяву, згідно якої просила визнати за нею право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 116,4 кв. м., житлової площі 56,0 кв.м., допоміжної площі 45,2 кв.м., літніх приміщень площею 15,2 кв.м.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнала в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечувала.

Вишлухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони з 19 червня 1985 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу /а.с. 5/.

Відповідно до інформаційної довідки ДПКП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» №200 від 25.09.2025 року власником будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом П`ятихатської міської ради від 26.10.2009 року (рішення №149 від 27.08.1987 року), зареєстровано в БТІ у реєстровій книзі №57-175-4675 /а.с. 7/.

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 /а.с.19/.

Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 має загальну площу 116,4 кв.м., кількість поверхів - 2, житлову площу- 56 кв. м., нежитлову площу - 45,2 кв.м., площу літніх приміщень - 15,2 кв.м., кількість житлових кімнат - 4 /а.с. 12-14/.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 року шлюб зареєстрований 19.06.1985 року у відділі запису актів громадянського стану Петропавловськ-Камчатськ російської федерації між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - розірвано /а.с. 6/.

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості житловий будинок загальною площею 116,40 кв.м. (площа земельної ділянки 1309,00 кв.м.) введено в експлуатацію в 1991 році, оціночна вартість об`єкта складає 628976,79 грн. /а.с.17-18/.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві положення» СК України зазначений Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Оскільки спірний будинок набуто у власність до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, тому у спірних правовідносинах порядок набуття спільного майна та його правовий режим повинен визначатися відповідно до положень КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна. Разом з тим поділ спірного майна повинен відбуватися за нормами СК України, зокрема щодо спірної земельної ділянки набутою відповідачем за первісним позовом у червні 2017 року.

Відповідно до статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Подібним чином питання спільної власності подружжя регулює і чинний СК України.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.'

Конструкція статті 22 КпШС України та статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що сторони з 19 червня 1985 року по 06 червня 2017 року перебували зареєстрованому шлюбі, у період перебування в зареєстрваному шлюбі за спільні сумісні кошти ними був придбаний будинок АДРЕСА_1 , який оформлений на відповідача ОСОБА_4 , відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, у зв`язку з чим позивач має право на 1/2 частину вказаного будинку, а тому вимоги ОСОБА_3 є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, те, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, були задоволені повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3144,88 грн, а позивачу підлягає поверненню надлишково сплачений судовий збір у розмірі 7220,38 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 116,4 кв. м., житлова площа 56,0 кв.м., допоміжна площа 45,2 кв.м., площа літніх приміщень 15,2 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 сплачений судовий збір у розмірі 3144,88 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 7220,38 грн. відповідно до квитанції @2PL258830 від 22.10.2025 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 травня 2026 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса