Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №298/1039/25 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1039/25

Номер провадження 1-кп/298/56/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 12025071070000086 від19 квітня 2025 року,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с.Горківське Сакського району АРК, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, працюючої комірником Сумського центру професійно-технічної освіти, вдови, раніше несудимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченої ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції зазначене кримінальне провадження, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 у невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше квітня 2025 року (більш точний час та місце в ході досудового розслідування не встановлено) придбала у невстановленої досудовим розслідуванням особи металевий телескопічний кийок, який відноситься до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії та виготовлений промисловим способом.

19.04.2025 близько 11 години 25 хвилин громадянка ОСОБА_3 , перебуваючи на КПП «Малий Березний» за адресою: вулиця Ублянська №50, с.Малий Березний Ужгородського району Закарпатської області, знаючи вимоги законодавства України про те, що холодна зброя відноситься до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, перевозила на транспортному засобі марки «Jeep», із державним номерним знаком « НОМЕР_1 », який перебуває у користуванні її сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з собою іншу холодну зброю, а саме: металевий телескопічний кийок, який згідно з висновком судової експертизи №СЕ-19/107-25/5802-ХЗ від 01.05.2025 відноситься до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії та виготовлений промисловим способом, до моменту виявлення та вилучення, вказаного металевого кийка працівниками поліції, під час проведення перевірки 19 квітня 2025 року близько 11 години 25 хвилин на КПП «Малий Березний».

Таким чином, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України, а саме: носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні ОСОБА_3 визнала себе винною по пред`явленому обвинуваченню за ч.2 ст.263 КК України в повному обсязі, визнала обставини, викладені в обвинувальному акті, та показала, що дійсно придбала по інтернету кийок для того, щоб відганяти собак в районі, де живе. Також ствердила, що кийок тримала в транспортному засобі, такий був виявлений в ході перетину нею державного кордону на виїзд з України в пункті пропуску "Малий Березний". Повідомила, що дозволу на носіння кийка не мала та за отриманням такого дозволу не зверталася. Обвинувачена ОСОБА_3 у скоєному щиро розкаялася та просила призначити їй покарання у виді штрафу.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_3 , визначивши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Отже, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а саме: носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 263 КК України, як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, і вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 у відповідності до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

На переконання суду, щире каяття обвинуваченої ОСОБА_3 полягає в суб`єктивному ставленні останньої до вчиненого, зокрема, в тому, що вона визнала факт вчинення кримінального правопорушення та негативні наслідки такого, визнала свою провину у вчиненому повністю, усвідомила протиправність своєї поведінки.

Має місце активне сприяння розкриттю злочину з боку обвинуваченої ОСОБА_3 , що полягає у тому, що останньою органу досудового розслідування та суду повідомлено про відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, під час судового розгляду провадження дано послідовні визнавальні показання.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, є пенсіонеркою, працює, вдова, має місце реєстрації та проживання, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, за даними наявної документації на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що таке покарання обтяжують.

Враховуючи вищевикладені обставини, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд прийшов висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч.2 ст.263 КК України у межах, встановлених у санкції вказаної частини ст. 263 КК України, у виді штрафу.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

У порядку ст.122, ч.2 ст.124 КПК України документально підтверджені витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Питання заходів забезпечення кримінального провадження суд вирішує у порядку ст.174 КПК України.

З огляду на особу обвинуваченої ОСОБА_3 та її належну процесуальну поведінку, обставини вчинення нею кримінального правопорушення, визначену їй міру покарання, суд не знаходить підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, в тому числі учасники судового процесу не заявляли клопотання про обрання такого або продовження, та не надали суду доказів, що на час розгляду справи в суді існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2025 року на предмет ззовні схожий на металевий кийок загальною довжиною близько 63 см, довжина рукоятки близько 24 см, - скасувати.

Речові докази:

- предмет ззовні схожий на металевий кийок загальною довжиною близько 63 см, довжина рукоятки близько 24 см, що упакований до спецпакету №ІNZ3007299 - знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1