Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №734/971/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/971/26 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.

Провадження № 33/4823/461/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року місто Чернігів

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М.,

за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Лущик О. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Лущик О. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.

Як установив місцевий суд, ОСОБА_1 , 27 лютого 2026 року, о 23 год. 50 хв., у с. Кіпті, траса М-01 97 км (Чернігівського району та області) керував транспортним засобом ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, різка зміні шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. У встановленому законом порядку огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці, за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager ARHM – 0087, результат позитивний 1,03 проміле. З результатом приладу водій не згодився. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря – нарколога Козелецька ЛІЛ відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник адвокат Лущик О. М. просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.

Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, категорично заперечує проти фактичних обставин події, викладених в постанові суду, доведеності провини ОСОБА_1 на підставі належних і допустимих доказів, які є необхідними для розгляду справи в порушення Правил дорожнього руху.

Вказує, у місцевому суду ОСОБА_1 вину не визнавав, незгоду на огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у лікаря – нарколога не висловлював, навпаки говорив про те, що згоден пройти такий огляд, однак його дії було розцінено поліцейським як відмова.

Звертає увагу суду на те, що на місці зупинки транспортного засобу, де було застосовано прилад Драгер, ОСОБА_1 побачивши його результат, був здивований та попросив надати сертифікат відповідності, повідомив, що з таким результатом не згоден, на запитання чи вживав алкогольні напої повідомив, що не вживав. Працівникам поліції ОСОБА_1 надав всі необхідні дані про себе, які були внесені до їх службового планшету, а також ними було здійснено перевірку його особи. Будь – якої згоди працівники поліції на обробку персональних даних у ОСОБА_1 не запитували. Він погодився проїхати до медичного закладу разом з працівниками поліції. В будівлі лікарні зустріли медичного працівника та повідомили, що доставили особу для проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. Медичний працівник дістала з папки якийсь аркуш і повідомила про те, що заповнюйте і підпишіть згоду на обробку персональних даних, яких саме не повідомила. ОСОБА_1 повідомив, що відмовляється надавати згоду на обробку його персональних даних, оскільки не зрозуміло для чого взагалі це потрібно.

Вказує, місцевим судом не взято до уваги цілком послідовну поведінку ОСОБА_1 з моменту зупинки його працівниками поліції та в процесі спілкування з ними, де він цілком ствердно, не один раз, наголошував на тому, що він не відмовляється від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Також, з долученого відео не вбачається беззаперечної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, вчинення ним діяння у формі відмови працівником поліції сформовані лише на особистому припущенні і витлумачені як відмова від проходження такого огляду.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник адвокат Лущик О. М. підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її з викладених у ній підстав.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , аргументи захисника адвоката Лущик О. М., переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 602477 від 28 лютого 2026 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; інформацією, яка розміщена на CD диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану сп`яніння та причини відмови від його проходження /посилання на вказаний відеозапис міститься в протоколі/.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів, вбачається що транспортний засіб ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції. У подальшому, у ході спілкування з водієм, поліцейські повідомили, що мають підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння та запропонували ОСОБА_1 пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу, на що водій погодився. Результат огляду був позитивний 1,03 проміле, з яким водій ОСОБА_1 не погодився та на пропозицію працівника поліції пройти такий огляд в лікарні, надав свою згоду. По прибуттю до лікарні медичним працівником було запропоновано ОСОБА_1 надати згоду на обробку його персональних даних, на що водій відповів відмовою. При цьому, ОСОБА_1 було роз`яснено, що відповідно до Інструкції у разі відмови водія підписувати дозвіл на обробку персональних даних, вона не має право проводити освідування на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 категорично відмовився підписати згоду. Поведінка водія у медичному закладі, зафіксована на відео, свідчить про вчинення ним дій, які спрямовані на ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому протокол щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП був складений правомірно. При цьому, працівниками поліції були роз`ясненні наслідки таких дій ОСОБА_1 .

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння не відмовлявся, не заслуговує на увагу, оскільки поведінка водія свідчить про протилежне, а саме про те, що він перебуваючи в медичному закладі не зробив жодних дій, які б свідчили про дійсність його намірів пройти на вимогу працівника поліції відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння, натомість будь-яким чином намагався уникнути огляду на стан сп`яніння, що вірно розцінено, як відмова від проведення огляду.

Судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Твердження апелянта про те, що під час розгляду даної справи судом не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не доводять наявність в його діях складу вчинених правопорушень, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу, а тому, огляд на стан сп`яніння повинен був проводитись відповідною особою Військової служби правопорядку не є переконливими, з огляду на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання уникнути його довірителем установленої законом відповідальності за скоєне.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та були підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи ОСОБА_1 , ступеня його вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення , -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Лущик О.М. залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернігівського апеляційного судуО. М. Гусач