Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №130/1447/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/1447/24

Провадження № 22-ц/801/967/2026

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 рокуСправа № 130/1447/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

з участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 130/1447/24 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська зоря», треті особи: ОСОБА_2 , Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП,

за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Конюшко Дениса Борисовича на рішення Барського районного суду Вінницької області від 13 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Питель О.В., -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська зоря», треті особи: ОСОБА_2 , Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 11.01.2022 близько 17:50 на автомобільній дорозі М-21 «Виступовичі – Житомир – Могилів-Подільський – кордон із Молдовою» поблизу с. Попівці Копайгородської селищної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області відбулося зіткнення автомобілів: «Peugeot Partner», «Mitsubishi Outlander», «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , та трактора колісного марки «Беларус-892», р.н. НОМЕР_2 , з причепом марки «2ПТС-4-887Б», під керуванням ОСОБА_2 . У результаті ДТП автомобіль «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , отримав значні механічні пошкодження, а власниці ОСОБА_1 – позивачці були завдані матеріальні збитки. Постановою Барського районного суду Вінницької області від 22.11.2022 у справі № 125/1430/22 винним у скоєнні правопорушення, що мало наслідком настання вказаної ДТП, був визнаний ОСОБА_2 . На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП не була застрахована, оскільки відповідно до вимог вказаного Закону, колісний трактор не підпадає під ознаки колісного транспортного засобу, отож, і не вважається таким транспортним засобом, який підлягає обов`язковому забезпеченню. У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, винуватець ДТП ОСОБА_2 вчинив його як найманий працівник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська зоря» під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, шкоду, що завдана працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, відшкодовує юридична чи фізична особа, з якою працівник перебуває у трудових відносинах. Зазначила, що ураховуючи практику Верховного Суду, оскільки потерпілий має беззаперечне право на відшкодування шкоди її заподіювачем у повному обсязі, позивачу має бути відшкодована шкода, завдана ДТП саме відповідачем, який хоча і не є винуватцем у ДТП, проте, у силу встановлених законом імперативних приписів, безумовно зобов`язаний нести відповідальність за завдану шкоду працівником, який перебував з відповідачем у трудових відносинах і виконував трудові обов`язки в момент настання ДТП. Щодо розрахунку розміру збитків, належних з відповідача, зазначила, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до Звіту № 19-03-23 від 29.03.2023, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , становить 1895718,04 грн, у той час як ринкова вартість вказаного транспортного засобу до ДТП становить 364350,48 грн. Транспортний засіб «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , конструктивно знищений. Відповідно ж до Звіту № 19/1-03-23 від 14.04.2024, ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , у пошкодженому стані після ДТП (вартість придатних залишків) складає 51557,00 грн. Таким чином, фактичний розмір шкоди складає різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП: 364350,48 грн - 51557,00 грн = 312793,48 грн. Щодо моральної шкоди, належної з відповідача, зазначила, що шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Вказала, що належний позивачці автомобіль був не просто транспортним засобом і основним засобом пересування, але ціллю, досягнення якої у свій час потребувало кропіткої праці, а тому знищення автомобіля у ДТП завдало останній душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан. Таким чином, моральна шкода, за внутрішнім переконанням позивачки, з урахуванням принципів розумності і справедливості, має бути відшкодована у розмірі 20000 грн. Таким чином, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 312793,48 грн, моральну шкоду у розмірі 20000 грн та понесені судові витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 13 січня 2026 року у позові ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська зоря», треті особи: ОСОБА_2 , Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП відмовлено. Судові витрати позивача залишити за позивачем.

Не погодившись із таким рішенням, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Денис Борисович, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Барського районного суду Вінницької області від 13.01.2026 року у справі № 130/1447/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська зоря» про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що твердження про те, що здійснення Третьою особою 1 трудових обов`язків на користь відповідача у момент спричинення першим ДТП не підтверджено жодними доказами, а тому покладення на відповідача відповідальності за спричинену позивачеві шкоду є неправомірними, то вказане спростовується обставинами справи.

Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є вочевидь незаконним та необґрунтованим - у ньому немає переконливих аргументів на користь відсутності вини відповідача.

23 березня 2026 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив від представника відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська зоря» в якому останній зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін. Стягнути за результатами розгляду з позивача судові витрати стягнувши з позивачки на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська зоря» 9000 гривень витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська зоря» в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від представника Моторне (транспортне) страхове бюро України надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі N 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Барського районного суду Вінницької області № 125/1430/22 від 22.11.2022 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Порушення полягало у тому, що 11.01.2022 близько 17:50 на автомобільній дорозі М-21 «Виступовичі – Житомир – Могилів-Подільський – кордон із Молдовою» поблизу с. Попівці Копайгородської селищної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області відбулося зіткнення автомобіля «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 , «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 та трактора колісного марки «Беларус-892», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом марки «2ПТС-4-887Б», під керуванням ОСОБА_2 . Під час ДТП пасажир автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження. Постанова набрала законної сили 03.12.2022.

У силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Під час розгляду справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Отже наявність вини у діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.

12.01.2022 слідчим СВ Відділення поліції № 1 Жмеринського районного ВП ГУНП у Вінницькій області відомості за даним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020140000005, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого від 12.09.2022 кримінальне провадження № 12022020140000005 від 12.01.2022 було закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки потерпіла ОСОБА_6 у результаті ДТП отримала легкі тілесні ушкодження.

Згідно з даними висновку експерта № 19-03-23 від 29.03.2023 авто-товарознавчої експертизи про вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_1 , у результаті пошкодження під час ДТП 11.01.2022, станом на дату виконання експертизи, становить 364350,48 грн. Експерт також дійшов висновку, що проводити відновлювальний ремонт автомобіля «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП 11.01.2022, економічно не доцільно.

Згідно з даними висновку експерта № 19/1-03-23 від 14.04.2023 авто товарознавчої експертизи, вартість утилізації автомобіля «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , станом на момент виконання експертизи, з заокругленням до гривень складає 51557 грн.

Представником відповідача у якості письмових доказів до відзиву були долучені такі копії документів: наказ (розпорядження) № ПРЗ-00026 від 14.09.2020 про прийняття на роботу СТОВ «Подільська Зоря» ОСОБА_2 на посаду тракториста; протоколи допиту свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12022020140000005 від 12.01.2022; висновок експерта № 2177/2178/22-21 від 03.06.2022 за результатами автотехнічної експертизи у кримінальному провадженні № 12022020140000005; свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 від 21.09.2007, згідно з яким власником причепа марки «2ПТС-4-887Б», реєстраційний № НОМЕР_6 , є СТОВ «Подільська Зоря»; правила внутрішнього трудового розпорядку СТОВ «Подільська Зоря» на 2019-2025 роки.

На адвокатський запит представника відповідача від 01.11.2024 Приватне підприємство «УКРАГРО ТТК» листом від 11.11.2024 повідомило, що ПП «УКРАГРО ТТК» на праві власності належить трактор марки «Беларус-892», реєстраційний номер НОМЕР_2 ; одним з видів економічної діяльності ПП «УКРАГРО ТТК» є «77.31 – надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування». Щодо питань, зазначених у запиті, зазначають про таке: ПП «УКРАГРО ТТК» не володіє інформацією про те, за яких обставин ОСОБА_2 11.01.2022 керував трактором марки «Беларус-892», реєстраційний номер НОМЕР_2 , також відсутня інформація про особу, яка могла б передати керування трактором марки «Беларус-892», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 ; будь-яких робіт на користь ПП «УКРАГРО ТТК» ОСОБА_2 не виконував, у будь-яких договірних відносинах з ПП «УКРАГРО ТТК» не перебував; згідно з договором оренди від 04.10.2021, що укладений на строк 90 днів, трактор марки «Беларус-892», реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходився у користуванні ТОВ «Кирнасівський цукровий завод». Будь-які дані про пошкодження трактора марки «Беларус-892», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у підприємства відсутні. До листа долучено копію договору оренди с/г техніки № ДГ-031 від 04.10.2021 та копії актів приймання-передачі с/г техніки до договору оренди с/г техніки № ДГ-031 від 05.10.2021, 06.01.2022.

На повторний адвокатський запит представника відповідача від 28.11.2024 Приватне підприємство «УКРАГРО ТТК» листом повідомило, що дійсно 06.01.2022 згідно з актом приймання-передачі, у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 1 до договору оренди № ДГ-031 від 04.10.2021, трактор «Беларус-892», р.н. НОМЕР_2 , передавався ПП «УКРАГРО ТТК» для візуального огляду і перевірки співробітниками підприємства технічного стану, та у подальшому 07.01.2024 був знову переданий ТОВ «Кирнасівський цукровий завод». Додатковою угодою № 1 до договору оренди № ДГ-031 від 04.10.2021 внесено зміни до п. 2.2, 4.1, 5.1 основного договору у частині строку його дії, розміру орендної плати, території використання техніки. Інші умови договору залишилися незмінними, у зв`язку з чим, договір оренди № ДГ-031 від 04.10.2021, 06.01.2022 не було розірвано, а усі його умови були обов`язковими до виконання для сторін договору. Таким чином, трактор марки «Беларус-892», р.н. НОМЕР_2 , не перебував у користуванні ПП «УКРАГРО ТТК», оскільки перебував у користуванні ТОВ «Кирнасівський цукровий завод». До листа долучено копію додаткової угоди № 1 до договору оренди сільськогосподарської техніки № ДГ-031 від 07.01.2022 та копії актів приймання-передачі с/г техніки до договору оренди с/г техніки № ДГ-031 від 07.01.2022, 08.04.2022.

На виконання вимог ухвали суду від 10.01.2025 про витребування відомостей про історію реєстрації транспортного засобу та копій документів, що стали підставою для реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу, РСЦ ГСЦ МВС в Чернівецькій області повідомляє: згідно з даними Єдиного державного реєстру МВС транспортний засіб «Volkswagen Passat», VIN НОМЕР_7 : 1) зареєстрований 27.12.2018, як привезений з-за кордону по ВМД (вантажна митна декларація № UA209190/2018/044878 від 22.12.2018) власник ОСОБА_7 (сторінка 1); 2) у подальшому 27.12.2019 транспортний засіб перереєстровано за договором, укладеним у ТСЦ, договір купівлі-продажу укладений у ТСЦ № 0543/2019/1845959 від 27.12.2019 власник ОСОБА_1 (сторінка 2); 3) 05.12.2023 перереєстрація транспортного засобу на нового власника за договором купівлі-продажу, укладений у СГ (суб`єкт господарювання), договір № 5186/23/002182 від 04.12.2023 власник ОСОБА_8 (сторінка 4-12); 4) 05.10.2024 перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу, що укладений у ТСЦ, договір укладений у ТСЦ № 731/2024/4919148 від 05.10.2024, власник ОСОБА_9 (сторінка 13-15). До повідомлення долучено копії документів, що стали підставою для перереєстрації транспортного засобу, зазначені в ухвалі суду.

За приписами частини першої, пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За загальними правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.

Згідно з нормою частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

У частині першій статті 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто, частина перша статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди і серед інших, наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, частина друга статті 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом статті 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме винний водій.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 ЦК України.

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок з відшкодування шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними відносно статті 1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Зазначена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 № 426/5409/15-ц, та є сталою, оскільки аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 14.01.2025 у справі № 592/7961/18.

Саме такими підставами позову позивачка обґрунтовує звернення з позовом до СТОВ «Подільська Зоря».

Вирішуючи чи підлягають до задоволення позовні вимоги, суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У свою чергу предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77 ЦПК України).

Оцінюючи докази щодо відповідності критерію допустимості, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, та ураховує, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Вирішуючи питання достатності поданих доказів, суд виходить з того, що відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; а питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На виконання положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції вірно погодився із твердженнями представника позивача про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Отже, предметом доказування у даній справі є: 1) наявність вини водія у заподіянні шкоди позивачеві; 2) наявність трудових відносин між водієм і власником (володільцем) трактора, яким керував винний у ДТП водій, підтвердження керування трактором під час виконання трудових обов`язків у момент ДТП; 3) розмір шкоди.

Оцінюючи наявні у справі докази через призму наведених вище процесуальних норм права, суд дійшов такого.

У даній справі позивач довела, що їй на праві приватної власності на момент ДТП належав автомобіль Volkswagen Passat, р.н. НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 ). 11.01.2022 близько 17:50 на автомобільній дорозі М-21 «Виступовичі – Житомир – Могилів-Подільський – кордон із Молдовою» поблизу с. Попівці Копайгородської селищної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області відбулося зіткнення автомобілів: «Peugeot Partner», «Mitsubishi Outlander», «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , та трактора колісного марки «Беларус-892», р.н. НОМЕР_2 , з причепом марки «2ПТС-4-887Б», під керуванням ОСОБА_2 , під час якого було заподіяно матеріального збитку автомобілю позивачки (постанова Барського районного суду Вінницької області № 125/1430/22 від 22.11.2022 і висновки експертизи).

Винуватцем ДТП є водій трактора колісного марки «Беларус-892», р.н. НОМЕР_2 , з причепом марки «2ПТС-4-887Б», ОСОБА_2 , що підтверджується даними постанови Барського районного суду Вінницької області № 125/1430/22 від 22.11.2022.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги заперечення представника відповідача про те, що фактично 11.01.2022 відбулося дві події ДТП: 1) за участю трактора колісного марки «Беларус-892», р.н. НОМЕР_2 , з причепом марки «2ПТС-4-887Б», та Peugeot Partner, через порушення Правил дорожнього руху водієм трактора Погорецьким 2) за участю Volkswagen Passat та трактора колісного марки «Беларус-892», р.н. НОМЕР_2 , з причепом марки «2ПТС-4-887Б», через порушення Правил дорожнього руху водієм Volkswagen Passat ОСОБА_5 , оскільки вказане спростовується даними вказаної вище постанови Барського районного суду Вінницької області № 125/1430/22 від 22.11.2022, де викладено встановлені судом обставини адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили 03.12.2022.

На підтвердження наявності трудових відносин між ОСОБА_2 та СТОВ «Подільська Зоря» позивачка посилається на показання у якості свідка ОСОБА_2 , які були відібрані слідчим під час досудового розслідування кримінального провадження за фактом вказаного ДТП, у яких ОСОБА_10 вказує, що працює трактористом у СФГ «Подільська Зоря» близько трьох років.

Оцінюючи даний доказ, суд першої інстанції правильного визнав його недостатнім для доведення факту перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах зі СТОВ «Подільська Зоря». Крім того, даний доказ не відповідає критерію допустимості (ст. 78 ЦПК України), відповідно до якого обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Та обставина, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах зі СТОВ «Подільська Зоря» підтверджується даними копії наказу (розпорядження) № ПРЗ-00026 від 14.09.2020 про прийняття його на роботу СТОВ «Подільська Зоря» на посаду тракториста, що був поданий представником відповідача разом з відзивом.

Обставини щодо керування ОСОБА_2 трактором 11.01.2022 близько 17:50, у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, позивачка доводить тим, що оскільки на причепі були два «біг беги» з селітрою, то значить ОСОБА_2 виконував трудові обов`язки.

Суд першої інстанції правильно погодився із запереченнями представника відповідача про те, що вказане є лише припущенням сторони.

До відзиву представник відповідача долучив Правила внутрішнього трудового розпорядку СТОВ «Подільська Зоря» на 2019-2025 роки. Відповідно до змісту яких, робочий час встановлений на підприємстві з 08:00 до 17:00.

Позивачем не спростовано обставини, що підтверджуються даними цього доказу, та не доведено, що Погорецький 11.01.2022 працював у надурочний час.

Таким чином, обставина керування ОСОБА_2 трактором 11.01.2022 близько 17:50, у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, не доведена позивачем.

Щодо належності трактора, яким керував ОСОБА_2 , відповідачеві.

Позивачем не долучено до позовної заяви чи до інших заяв по суті справи документів, які б підтверджували ту обставину, що власником чи володільцем (користувачем) трактора колісного марки «Беларус-892», р.н. НОМЕР_2 , є відповідач СТОВ «Подільська Зоря».

Представник відповідача надав суду документи, які підтверджують, що власником трактора колісного марки «Беларус-892», р.н. НОМЕР_2 , є ПП «УКРАГРО ТТК», а безпосередньо 11.01.2022 даний трактор перебував у користуванні ТОВ «Кирнасівський цукровий завод», на підставі договору оренди.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази того, що саме СТОВ «Подільська Зоря» є тією юридичною особою, у якої виник обов`язок відповідати за шкоду, заподіяну ОСОБА_2 під час ДТП 11.01.2022.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подані позивачем докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, не відповідають критерію допустимості та достатності, не дають суду підстав для покладення на відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Подільська зоря» відповідальності за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, яким 11.01.2022 керував ОСОБА_2 .

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позову без задоволення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю «Подільська зоря» просить стягнути з позивача на їх користь судові витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 9000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвокат Довгань О.О. надала додаткову угоду №2 від 23.-3.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 16.07.2024 року, в якій зазначено, що сторони погодили сплату гонорару в розмірі 9000 гривень.

Суд враховує положення пункту 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice) №R(81)7, згідно з якими за винятком особливих обставин сторона, яка виграла справу, в принципі має одержувати від сторони, яка програла справу, відшкодування видатків і витрат, включаючи гонорари адвокатам, котрі вона небезпідставно понесла в зв`язку із провадженням.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з позивача ОСОБА_1 , судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн, понесені Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Подільська зоря» в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив :

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Конюшко Дениса Борисовича залишити без задоволення.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 13 січня 2026 року - залишити без змін.

Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська зоря» 9000 гривень витрат на правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська