Рішення від 26 січня 2025 р. у справі №932/1354/24 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа №932/1354/24

Провадження № 2/932/763/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря - Мікрух К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи – приватний нотаріус Дніпровської міської ради Отроцюк Олена Володимирівна, ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 15.02.2024 звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа – приватний нотаріус Дніпровської міської ради Отроцюк О.В., про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний дядько ОСОБА_3 , який до своєї смерті разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . В зв`язку з тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за станом свого здоров`я не могли проживати без стороннього постійного догляду та нагляду, з ними з 2015 року проживала її - позивачки мати ОСОБА_2 . Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 померла з ним в один день, тому спадкоємцем ближчого ступеня споріднення після смерті ОСОБА_3 є його двоюрідна сестра, а її - позивачки мати ОСОБА_2 , яка передала право спадкування їй. Вона - позивач подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 протягом шести місяців з моменту його смерті приватному нотаріусу Дніпровської міської ради Отроцюк О.В., якою була заведена спадкова справа та якою постановою від 25.08.2023 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 з посиланням на те, що на підтвердження факту родинних відносин зі спадкодавцем не було надано жодного документу, тому їй було рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_3 . Посилаючись на зазначене, позивач у позові просить встановити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був двоюрідним братом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та двоюрідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на частини квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024 для розгляду даної справи визначена суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцева Т.О.

Ухвалою суду від 16.02.2024 було відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено про розгляд справи в загальному порядку з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 16.04.2024 витребувано за клопотанням представника позивача з Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області засвідчену копію спадкової справи заведеною після смерті ОСОБА_6 .

23.05.2024 та 19.08.2024 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від Дніпровської міської ради надійшов Відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позовні вимоги не підтверджено доказами.

Ухвалою суду від 19.08.2024 ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою суду від 05.11.2024 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позові, та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Третя особа – ОСОБА_2 вважала позовні вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, зазначила, що підтверджує, що ОСОБА_3 був її - ОСОБА_5 двоюрідним братом та двоюрідним дядьком ОСОБА_1 , не заперечувала проти визнання за ОСОБА_1 право власності на частини квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду

справи повідомлений належним чином.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпровської міської ради Отроцюк О.В. в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

В дане судове засідання учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в поданій суду 03.01.2025 заяві представник позивача

просила розглянути справу у її відсутності та у відсутності позивача, позовні вимоги підтримала, витрати по справі просила віднести за рахунок позивача.

Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК Українидане судове засідання проводиться судом за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вислухавши пояснення позивача з представником, свідків, ознайомившись з матеріалами цивільної справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій,

розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.5 ч.1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч.6 ст.294 ЦПК України якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, то особа має право подати позов на загальних підставах.

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 27.12.2022 Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 3847.

За життя ОСОБА_3 та до своєї смерті разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 04.01.2023 № 14/5-104, в якому зазначено, що відповідно до наявних даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 12.06.1990, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за вказаною адресою з 21.04.1987.

Відповідно до копії Свідоцтва про право власності на житло від 19 грудня 2005 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9678941 від 26.01.2006, виданого КП «ДМБТІ», квартира АДРЕСА_2 (наразі м.Дніпро) належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 вересня 2009 року, виданого завідуючою Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, спадкоємцем 1/2 частини майна ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , є його син ОСОБА_3 ; спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з: 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради 19.12.2005. В Свідоцтві вказано, що зазначена квартира знаходиться в житловому будинку літ. А-9 в цілому складається з: 1-коридор, 2-кладова, 3-туалет, 4-ванна, 5-кухня, 6,7,8 - житлові, І - балкон, ІІ – лоджія, внаслідок уточнення розмірів балкону та лоджії загальна площа складає 68,3 кв.м., житлова площа складає 42,0 кв.м. Дане Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частини квартири видане ОСОБА_3 , на іншу 1/6 частину квартири видане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4 ; Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 2-5259.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24404773 від 10.11.2009, виданого КП «ДМБТІ» ДОР, на підставі вказаного Свідоцтва про право на спадщину за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_4 .

Позивач ОСОБА_1 , вважаючи себе спадкоємцем ОСОБА_3 , подала заяву про прийняття спадщини після його смерті приватному нотаріусу Дніпровської міської ради Отроцюк О.В., якою була заведена спадкова справа.

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В. від 25.08.2023 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посиланням на те, що на підтвердження факту родинних відносин зі спадкодавцем не було надано жодного документу, тому їй було рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_3 .

Зважаючи на вказане, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом про встановлення факту, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був двоюрідним братом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та двоюрідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; та про визнання за нею права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин підтверджуються наступним.

Відповідно до Посвідки про народження (Свідоцтво про народження) № НОМЕР_2 , виданої Відділом актів громадянського стану, дід позивачки - ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 і його батьками є: ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

Відповідно до Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого Підгородненською селищною радою Новомосковського району, 22 серпня 1961 року між ОСОБА_8 , 1937 року народження, та ОСОБА_10 , 1942 року народження, було зареєстровано шлюб, після укладення якого дружина змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».

Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 10.04.1964 Підгородненською сільською радою Новомосковського району, батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_12 .

Відповідно до копії Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого 06.03.1983 Підгородненською міською радою Дніпропетровського району, 06 березня 1983 року між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , було зареєстровано шлюб, після укладення якого дружині було присвоєно прізвище « ОСОБА_14 ».

Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 09.02.1987 Відділом РАГСу Підгородненського міськвиконкому, батьками ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка є позивачкою у даній справі, є ОСОБА_13 та ОСОБА_2 .

Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого 10 жовтня 2009 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, 10 жовтня 2009 року між ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , було зареєстровано шлюб, прізвищем позивачки у даній справі після реєстрації шлюбу стало « ОСОБА_17 ».

Відповідно до копії Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_8 , виданого 10 лютого 1967 року Амур-Нижньодніпровським РайРАГС м.Дніпропетровська, між ОСОБА_7 , 1932 року народження, який був братом діда позивачки – ОСОБА_8 , та ОСОБА_18 , 1939 року народження, 18 лютого 1967 року було зареєстровано шлюб, після реєстрації якого дружині було присвоєно прізвище « ОСОБА_11 ».

Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , виданого 12.07.1972 року Будинком щастя Ленінського району м.Дніпропетровська, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 , виданого 27.12.2022 Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 3846.

На підтвердження своїх вимог позивачкою надано копію Автобіографії її діда ОСОБА_8 від 11.01.1966, в якій він вказав про наявність у нього родичів: батько ОСОБА_6 , 1907 року народження, мати ОСОБА_9 , 1907 року народження, брат ОСОБА_7 , 1932 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 , виданого 16.01.2009 Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції.

ІНФОРМАЦІЯ_14 помер прадід позивачки ОСОБА_6 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_12 , виданого 03.05.1989 відділом РАГС Підгородненського міськвиконкому, актовий запис № 85.

Відповідно до копії спадкової справи №264-89 до спадкового майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_14 , яка знаходиться у фондах Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори за 1989 рік, що передана на зберігання до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, з заявою до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори 26.05.1989 про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 звернувся дід позивачки ОСОБА_8 . 10.11.1989 Дніпропетровською районною державною нотаріальною конторою було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_6 є син ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_15 помер батько позивачки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_13 , виданого 16.07.2019 виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_16 в м.Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією його паспорту громадянина України та копією свідоцтва про його одруження.

Встановлено, що Свідоцтва про народження ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не збереглися, що підтверджується листом Державного архіву Дніпропетровської області, наданим на запит нотаріуса, відповідно до якого книги за 1932 та 1937 роки не зберіглися.

Таким чином, вбачається, що ОСОБА_7 був батьком ОСОБА_3 та рідним дядьком матері позивачки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, вбачається, що ОСОБА_3 був двоюрідним батьком позивачки ОСОБА_1 .

В зв`язку з тим, що ОСОБА_3 та його матір ОСОБА_4 за станом свого здоров`я не могли проживати без стороннього постійного догляду та нагляду, з ними з 2015 року проживала мати позивачки ОСОБА_2 , а позивачка ОСОБА_1 навідувала їх, допомагала по господарству, привозила продукти харчування.

Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 померла з ним в один день, тому спадкоємцем ближчого ступеня споріднення після смерті ОСОБА_3 є його двоюрідна сестра, а мати позивачки – ОСОБА_2 , яка передала право спадкування своїй доньці - позивачці у даній справі, що підтверджується матеріалами спадкової справи та її поясненнями в судовому засіданні в якості третьої особи та в якості свідка.

На підтвердження позовних вимог позивача в судовому засіданні надали пояснення свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні, зокрема, пояснив, що він є чоловіком ОСОБА_2 , у неї є брат, батько. Підтвердив, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був двоюрідним братом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та двоюрідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що вона з 1985 року була знайома з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , вони проживали в квартирі на одній площадці з нею до їх смерті. Вони кожний вихідний їздили в с.Підгородне до родичів, ОСОБА_20 казав, що ОСОБА_21 це його сестра, вона стала проживати з ним та його матір`ю з 2015 року, здійснювала догляд за ними. Підтвердила, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був двоюрідним братом ОСОБА_5 та двоюрідним дядьком ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що її батько був рідним дядьком ОСОБА_3 . ОСОБА_3 працював на заводі, його паспорт вони не знайшли. Зазначила, що підтверджує, що ОСОБА_3 був її двоюрідним братом та двоюрідним дядьком ОСОБА_1 . Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 померла з ним в один день, тому спадкоємцем ближчого ступеня споріднення після смерті ОСОБА_3 є вона - його двоюрідна сестра, але вона передала право спадкування своїй доньці ОСОБА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був двоюрідним братом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та двоюрідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому дані позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.

Будь-яких доказів в спростування позовних вимог відповідачем суду не надано.

У позові позивачем ОСОБА_1 також заявлені позовні вимоги про визнання за нею право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини згідно до ст.1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до ч.2 цієї статі часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності до ст.1223 цього Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови у її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1259 ЦК України, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Відповідно до ст. 1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Відповідно до ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до ст. 1266 ЦК України, в нуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну. ри спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

У відповідності до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно до ч.2 цієї статті - якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до копії спадкової справи №47/2022, що заведена до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В., копія якої надана на ухвалу суду, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до приватного нотаріуса звернулась 30.12.2022 лише ОСОБА_1 , відповідно до спадкової справи будь-які інші особи у передбачені законом строки та в порядку до нотаріуса з заявами про отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 не звертались; ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову.

Як зазначено вище, ОСОБА_3 за життя на праві власності належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 : 1/3 частина квартири належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.12.2005, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, та 1/6 частина належала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.09.2009, тобто ОСОБА_3 належало право власності на 1/2 частину вказаної квартири і це нерухоме майно є спадковим після його смерті.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про встановлення факту, з урахуванням встановлених судом обставини, суд вважає такими, що підлягають задоволенню, і решту позовних вимог позивача з ухваленням рішення про визнання за нею права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем будь-яких доказів в спростування позовних вимог позивача суду не надано, а наведені ним у Відзиві на позов заперечення, зокрема, про те, що Дніпровська міська рада не порушувала права позивача, а тому не може бути відповідачем у справі, не відповідають позиції, викладеній у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, відповідно до якої «…При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до клопотання позивача, понесені нею витрати по сплаті судового збору, підлягають віднесенню на її користь.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи – приватний нотаріус Дніпровської міської ради Отроцюк Олена Володимирівна, ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був двоюрідним братом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та двоюрідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Витрати по справі віднести на рахунок позивача ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева