Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №243/3166/26 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2-а/243/56/2026

Справа № 243/3166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Агеєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильєв Павло Сергійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильєв Павло Сергійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, який обґрунтовано тим, що відповідач склав відносно позивача постанову №1083 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, яку позивач вважає протиправною з наступних підстав. Відсутній протокол про адміністративне правопорушення та повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи. У Постанові не наведено відповідний протокол про адміністративне правопорушення та доказ повідомлення позивача про розгляд адміністративного матеріалу (справи). При тому, не дозволяється розгляд такого матеріалу без повідомлення людини, відносно якого проводить розгляд. Відсутнє повідомлення, поштовий лист про виклик на розгляд адміністративного матеріалу, а тому це є самостійною підставою для скасування Постанови, оскільки така відсутність є позбавленням позивача прав передбачених Конституцією та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, докази, заявляти клопотання, користуватися професійною правовою допомогою. Аналогічний висновок викладений у постановах ВС від 6.3.18 справа 522/20755/16, від 30.9.19 справа 591/2794/17, від 6.2.20 справа №05/7145/16-а, від 21.5.20 справа 286/4145/15, від 31.3.21 справа 676/752/17 та від 25.5.22 справа 465/5145/16.

Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП позивачу взагалі не була вручена повістка про дату, час та місце розгляду справи про адмін. правопорушення не пізніш як за три доби до дня розгляду справи. Тому останній не був належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, чим позбавлений прав, гарантованих Конституцією та ст.268 КУпАП. Крім того, відсутній склад інкримінованого правопорушення Постановою установлено: “Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, а саме не встав на військовий облік військовозобов`язаних за місцем мешкання, як особа, яка прибула з іншої місцевості на нове місце мешкання, чим вчинив правопорушення згідно п.п.2 п.1 ст.37 та п.1 ст.42 з-ну України «Про військовий обов`язок і військову службу», скоївши правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду. Враховуючи, що гр. ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 стаття 210 КУпАП.»

При цьому Постанова свідчить про порушення п.п.2 п.1 ст.37 та п.1 ст42 з-ну України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон), але не вказано яка сама частина ст.37 та ст.42 ставиться у провину. У статі 37 мається 7 частин, а ст.42 має 2 частини. Відтак, з зазначених обставин прослідковується, що при складані Постанови було неправильно кваліфіковано дії позивача, хоча формулювання порушення / склад правопорушення повинно бути конкретним, тому що це є важливою умовою справедливого та об`єктивного розгляду; ст.42 Закону не містить пункт 1, як це вказано у Постанові, тому застосовано редакцію закону яка не існувала на дату складання Постанови; позивач вчасно оновив військово – облікові данні і на момент прийняття Постанови, що у т.ч. підтверджено оформленням відстрочки до 06.02.27; позивач станом на 2025 рік перебував на обліку як військовозобов`язаний у відповідача. На такому обліку стоїть з 15.10.1997, що підтверджується штампом відповідача на звороті військово - облікового документу №081220241464242400065 виданого на ім`я позивача. Також дата взяття на облік 08.10.2025 наявна у «Резерв+» розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; сплив трьох місячного строку притягнення до відповідальності (ч.9 ст.38 КУпАП); існування можливості у відповідача як Держателя Реєстру отримувати персональні дані військовозобов`язаного з інших інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів (у тому числі публічних), баз (банків) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Тим самим, не зазначено, які саме дані (відомості) не могли бути одержані відповідачем самостійно шляхом електронної інформаційної взаємодії; всупереч статям 280, 283 КУпАП із Постанови неможливо встановити ні місце, ні час вчинення правопорушення, ні часового проміжку, протягом якого позивач відповідно до позиції відповідача повинен був стати на військовий. Отже, відповідачем не враховано усі обставини (ст.280 КУпАП), що мають значення для прийняття Постанови.

Для притягнення людини до відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події правопорушення. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості людини не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості є підставою для його виправдання.

Сумніви у винності, тлумачиться на користь людини, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відтак, притягнення до відповідальності, можливе лише за наявності події правопорушення та вини людини у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (п.1 ст.247, ст.251 КУпАП).

Саме по собі описання правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення людиною такого порушення. Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень, щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція у постанові ВС від 5.8.19 справа 712/12830/16-а та від 26.4.18 справа 338/1/17.

У порушення вимог ст.280 відповідач при розгляді справи не виконав обов`язку з`ясувати відносно позивача: чи було вчинено правопорушення; чи винен у його вчиненні; чи повідомлявся про розгляд справи; чи підлягає відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Процесуальний обов`язок, щодо доказування правомірності винесення постанови відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Викладені обставини свідчать про те, що Постанова, винесена за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення правопорушення, а також з грубим порушенням під час провадження у справі вимог КУпАП.

Тому, позивач вважає, що Постанова складена відповідачем не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.

Крім того, положення статей 210 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно до штампу у паспорті позивача, останній з 8.10.20 має зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 і ця адреса зазначена у роздруківці «Резерв+» Як наслідок, до позивача не може бути застосована ч.3 ст.210 КУпАП, тому що не спростовано відповідачем неможливість отримання як держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Крім того, позивачем зазначається, про те, що сплив строк притягнення до відповідальності. 8.10.20 зареєстровано місце постійного проживання. Частина 1 ст.38 КУпАП у редакції станом на наведену дату передбачала, що стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Тому, станом на дату складання Постанови, строк притягнення сплив, що є перешкодою для притягнення до відповідальності. Не дивлячись на це, Постанову було винесено після закінчення такого строку.

Крім того, позивач зазначає про невірне визначення редакції ч.3 ст.210 КУпАП. 8.10.20 зареєстровано місце постійного проживання, саме у розрізі наведеної дати слід застосовувати редакцію ч.3 ст.210 КУпАП, а саме: «Стаття 210. Порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу Порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах - тягнуть за собою накладення штрафу від п`яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки частина 3 у цій редакції відсутня. Тому, є протиправним застосування до позивача норму права яка була введена 19.5.24.

У силу приписів ч.ч. 1, 2 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

На підставі викладеного позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №1083 відносно ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.6 ст. 162 КАС України.

16.04.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, який обґрунтований наступним. 20.08.2025 р. єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміном інформацією) з електронними базами даних був виявлений факт того, що гр-н ОСОБА_1 , має змінив місце та в порушення вимог п.п.2 п. 1 ст.37 та п. 1 ст.42 з-ну України «Про військовий обов`язок і військову службу» не встав на військовий облік військовозобов`язаних за місцем мешкання, як особа, яка прибула з іншої місцевості на нове місце мешкання. Враховуючи що ОСОБА_1 , не з`явився для постановки на військовий облік як військовозобов`язаний який прибув з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України, він ухиляється від виконання свого військового обов`язку відповідно до статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Посилання на ч. 7 статті 38 КУпАП щодо адміністративного стягнення за вчинення в особливий період правопорушення передбачених статтями 210 210-1 КУпАП може бути накладене протягом трьох місяців з дня його виявлення але не пізніше одного року з дня його вчинення та відповідно до статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 КУпАП наразі є недоречним оскільки сплив термінів притягнення не звільняє від виконання обов`язків згідно чинного законодавства, які позивач свідомо ігнорує. У зв`язку з цим відносно гр-на ОСОБА_1 , було подане звернення до Національної поліції України, щодо порушень правил військового обліку. 08.10.2025 року ОСОБА_1 , був запрошений працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_3 де відносно нього уповноваженою особою був складений адміністративний протокол, який в подальшому був розглянутий керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 та винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності. На момент складання адміністративного протоколу гр-н ОСОБА_1 , порушення правил військового обліку не виправив тому це слід вважати триваючим правопорушенням.

Крім того представник відповідача у відзиві посилався на п. 79 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (на далі порядок 1487) яким передбачено повноваження районних (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки та п.6, яким визначені повноваження Національної поліції.

На підставі викладеного представник відповідача просить суд справу розглядати без представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в задоволені позову – відмовити.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до військово-облікового документу № 08/220241464242400065 ОСОБА_1 взято військовий облік 15.10.1997 року,

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , яка міститься в матеріалах справи ОСОБА_1 з 08.10.2020 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

15.10.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_3 була винесена постанова № 1083 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210 КУпАП, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, а саме не встав на військовий облік військовозобов`язаних за місцем мешкання, як особа, яка прибула з іншої місцевості на нове місце мешкання, чим вчинив правопорушення згідно п.п.п2 п.1 ст. 37 та п. 1 ст. 42 з-ну України «Про військовий обов`язок і військову службу», скоївши правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду.

Постанова отримана ОСОБА_1 – 23.03.2026 року.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

За приписами частини першої статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Позивач зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення був проведений без його участі.

Представником відповідача не спростована зазначена обставина. Крім того представником відповідача не надано матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а також доказів на спростування зазначених обставин

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано встановлених законодавчих норм, що регулюють порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення. Позивач ОСОБА_1 не зміг скористатися своїми правами, оскільки відповідач розглянув справу без участі особи, яка притягається до відповідальності, чим порушив право на захист ОСОБА_1 . Позивач був позбавлений права надати особисті пояснення, заявляти клопотання.

Частиною сьомою ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За визначенням, наведеним у частині першій ст. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга ст. ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» ).

Частиною 9 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» , серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.

Приписами ст. 37 ЗУ «Про військовий облік і військову службу» визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Проте, зі змісту оскажуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 інкримінуються порушення п.п.2 п.1 ст.37 та п.1 ст 42 з-ну України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Разом з цим, в постанові не зазначено, пункти якої саме частини ст.37 та ст. 42 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» були порушені громадянином ОСОБА_1 .

Стаття 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» містить 6 частин, натомість ст. 42 вказаного закону містить 2 частин.

Так, ч. 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років: які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти; жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу;

2) на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу, молодшого, середнього складу поліції; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону; 3) на військовий облік резервістів: які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.

Громадянам України, взятим на військовий облік, роз`яснюються права та обов`язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.

Частина 3 ст. 37 України «ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч.4 ст. 37 України «ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Як вбачається зі змісту спірної постанови, ОСОБА_1 не встав на військовий облік військовозобов`язаних за місцем мешкання, як особа, яка прибула з іншої місцевості на нове місце мешкання, чим порушив вимоги п.п. 2 п.1 ст. 37 та п.1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 3 статті 210 КУпАП.

З урахуванням наведених вище норм судом встановлено, що при винесенні постанови не було вірно кваліфіковано дії позивача, оскільки в постанові вказані пункти статті без зазначення відповідної частини ст. 37 та ст. 42 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Крім того, положеннями статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Однак, в порушення вищенаведених норм права, відповідачем до суду не надано доказів того, що позивач не встав на військовий облік військовозобов`язаних за місцем мешкання, як особа, яка прибула з іншої місцевості на нове місце мешкання.

Сама постанова не містить навіть жодного доказу того, що позивач взагалі прибув з іншої місцевості на нове місце мешкання, коли саме, звідки та за якою адресою. Не зрозуміло про яке нове місце мешкання ОСОБА_1 йдеться в постанові. Крім того, постанова не містить дату, часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, тобто відсутній конкретизований опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позивачем доведено, а відповідачем жодним доказом не спростовано, що позивач, відповідно до відмітки в паспорті з 08.10.2020 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-яких інших доказів на спростування зазначених обставин суду не надано, так саме, не надані матеріали справи про адміністративне правопорушення, з яких би вбачалися обставини, які б підтверджували обставини викладені в постанові про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Разом з тим, відповідач маючи безпосередній доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який зобов`язаний використовувати у своїй діяльності при забезпеченні дотримання правил військового обліку, повинен був володіти інформацією щодо реєстрації позивача 08.10.2020 року за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Водночас, розгляд адміністративного протоколу та складання постанови відносно позивача відбулося 15 жовтня 2025 року, тобто вже поза межами строків встановлених ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача у своєму відзиві на те, що 20.08.2025 року єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) був виявлений факт того, що гр-н ОСОБА_1 , змінив місце та в порушення вимог п.п.2 п. 1 ст.37 та п. 1 ст.42 з-ну України «Про військовий обов`язок і військову службу» не встав на військовий облік військовозобов`язаних за місцем мешкання, як особа, яка прибула з іншої місцевості на нове місце мешкання, оскільки представником відповідача не надано суду жодного доказу не підтвердження зазначені в відзиві обставин.

Сама лише постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є лише рішенням суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а, від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17.

Разом з цим, відповідачем, всупереч вказаній нормі, не доведено шляхом надання належних, достатніх та допустимих доказів наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, окрім цього, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача, що зумовлює прийняття рішення про скасування постанови від 15.10.2025 року № 1083 по справі про адміністративне правопорушення.

За встановлених і наведених судом обставин, суд вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена всупереч зазначеним нормам КУпАП.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, викладені в позовній заяві в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення щодо позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог, суд вважає можливим стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 532,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 8, 9, 77, 90, 139, 159, 229, 241-246, 255, 268, 269, 286, 293, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильєв Павло Сергійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №1083 відносно ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень – визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , судовий збір у сумі 532,48 грн.. (п`ятсот тридцять дві грн. 48 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня складення в повному обсязі до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.04.2026 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області О.В. Агеєва