Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №127/37278/24 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/37278/24

Провадження № 2-др/127/54/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі: секретаря судового засідання Карпенка А. В.,

розглянувши заяву представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої як законний представник діє ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої як законний представник діє ОСОБА_1 , про стягнення витрат на проведення ремонту,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої як законний представник діє ОСОБА_1 , про стягнення витрат на проведення ремонту.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої як законний представник діє ОСОБА_1 , про стягнення витрат на проведення ремонту - залишено без розгляду.

20.04.2026 року представник відповідачів - адвокат Чернілевська Р. В., звернулась до суду із заявою про винесення додаткового рішення про стягнення із позивача на користь відповідачів понесених витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертизи.

Представник відповідачів - адвокат Чернілевська Р. В. у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заяву про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та експертизу просила суд задовільнити.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового засідання.

Не прибуття в судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що є підстави для ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 270 ч. 1 п. 3 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої як законний представник діє ОСОБА_1 , про стягнення витрат на проведення ремонту - залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат;3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Вищевказане узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.10.2019 по справі № 922/455/19.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цьогоКодексувизначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Заяв та клопотань щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від позивача не надходило.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При розгляді заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Чернілевською Р. В., було укладено договір про надання правничої допомоги від 16.05.2023 року. 30.12.2024 та 30.12.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Чернілевською Р. В. укладено додаткові угоди до договору про надання правової допомоги від 16.05.2023 року. В Акті виконаних робіт від 16.04.2026 зазначено, що розмір гонорару погоджено у розмірі 20 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №01-04/26 від 16.04.2026 року.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, взявши до уваги надані стороною докази, суд дійшов висновку, що визначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 20 000,00 грн., є співмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

З огляду на викладене, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи необхідність надання послуг під час розгляду справи та їх характер, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку про стягнення на користь відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Що стосується стягнення із позивача на користь відповідачів витрат на проведення експертизи, то дані витрати підтверджуються наданою квитанцією з АТ КБ "Приватбанк" № 9401-5519-2742-9083 від 29.12.2025 року на суму 17 114,88 грн., а тому зазначені витрати також підлягають до стягнення із позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 263-265, 270, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати понесені по оплаті послуг експерта в розмірі 17 114 (сімнадцять тисяч сто чотирнадцять) гривень 88 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст додаткового рішення виготовлено 30.04.2026 року.

Суддя: