Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №509/2714/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/342/26

Справа № 509/2714/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Овідіопольський райсуд Одеської області у складі :

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь Одеської обл. скаргу адвоката ОСОБА_3 щодо незаконного затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст.206 КПК України,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області із скаргою в порядку ст.206 КПК України щодо незаконного затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування скарги зазначив, що 17 квітня 2026 року приблизно о 16:00год. уїхавши на електросамокаті по вул. Костанді, м. Одеса, ОСОБА_4 був збитий мікроавтобусом Mercedes Vito сірого кольору з номерним знаком НОМЕР_1 , котрий, як виявилось пізніше належить співробітникам ТЦК та СП. Після чого, співробітники ТЦК та Сп незаконно затримали ОСОБА_4 , проти його волі силою затягнули до мікроавтобуса та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На зв`язок ОСОБА_4 не виходив. З цього приводу, 17 квітня 2026 року о 00:00год. ОСОБА_5 подала заяву до ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про те, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 незаконно затримали та утримують в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 її сина ОСОБА_4 (ЄО №3609 від 18.04.2026р). Проте, відомостей за фактами викладеними в заяві від 17.04.2026 року до ЄРДР внесено не було. Тому до овідіопольського районного суду Одеської області було направлено скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 21.04.2026 року на бездіяльність уповноважених осіб ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінальних правопорушень до ЄРДР, викладених в заяві від 17.04.2026 року. 18.04.2026 року прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокат разом з ОСОБА_5 намагалися поспілкуватися з ОСОБА_4 , проте, як заявили працівники ТЦК та СП – «він знаходиться в казармі», а де саме знаходиться казарма вони інформації не надали. 19.04.2026 року було здійснено дзвінок до чергового ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання інформації щодо ОСОБА_4 , на що була отримана відповідь, що станом на 19.04.2026 року відносно нього ніякого рішення не прийнято та приїжджайте завтра для з`ясування всіх обставин. 20.04.2026 року знову прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою передачі речі ОСОБА_4 співробітника ТЦК та Сп сказали, що вони передадуть його одяг, проте поспілкуватись можливості не надали. Разом з тим, працівники ТЦК та Сп повідомили, що ОСОБА_4 був оформлений у військову частин НОМЕР_2 , а зараз все ще перебуває в казармі ІНФОРМАЦІЯ_3 . У ОСОБА_4 з дитинства наявні значні проблеми зі здоров`ям та у разі відсутності постійного нагляду лікарів та прийому відповідних лікарських засобів, його стан може різко погіршитись. Співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 досі незаконно утримують ОСОБА_4 проти його волі та не надають йому можливості комунікації з рідними та адвокатами, незважаючи на його проблеми із здоров`ям, не надають йому належних лікарських засобів для підтримання його стану здоров`я, а також працівники ТЦК та Сп не беруть дл уваги те, що батько ОСОБА_4 військовий, який зник безвісти, перебуваючи на бойовому завданні на Донецькому напрямку.

Посилаючись на викладене, керуючись зокрема ст.206 КПК України, просить слідчого суддю: визнати дії службових (посадових) осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягали у незаконному позбавленні волі та подальшому утриманні ОСОБА_4 без належних на те законних підстав в ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 негайно звільнити незаконно позбавленого волі – ОСОБА_4 .

Скаржник в судове засідання не з`явився, в прохальній частині скарги просив здійснювати розгляд скарги без його участі.

Від начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_6 надійшло пояснення, відповідно до якого зазначено що 18.04.2026 року під час проведення заходів, пов`язаних з проведенням оповіщення, розшуку військовозобов`язаних та забезпечення їх прибуття до районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, керуючись вимогами чинного законодавства , групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з представниками Національної поліції України, виявлено військовозобов`язаного ОСОБА_4 , який був направлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2024 №560 «Про проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», військовозобов`язаний ОСОБА_4 був направлений на проходження військово-лікарської комісії , з метою визначення ступеня придатності проходження військової служби. За результатами військово-лікарської комісії солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб Придатний до військової служби . Солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призваний на військову службу по мобілізації 19.04.2026 року, до військової частини НОМЕР_2 .

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно із ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Отже, законодавець чітко визначив, що постановлення слідчим суддею ухвали щодо негайного звільнення з-під варти особи, яка позбавлена свободи, здійснюється лише у тому разі, якщо отримані слідчим суддею відомості створять у нього обґрунтовану підозру про те, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.

Слідчим суддею встановлено, що у даному випадку, на час розгляду скарги ОСОБА_4 не утримується у межах територіальної юрисдикції Овідіопольського районного суду Одеської області, що підтверджується наданою відповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_6 , відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призваний на військову службу по мобілізації 19.04.2026 року, до військової частини НОМЕР_2 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2477-М від 19.04.2026р).

Слідчий суддя зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст.102, п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації, у тому числі й на території Одеської області. Оскарження дій, бездіяльності та рішень суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_3 з питань мобілізації відповідно до ст.19 КАС України, предметно підсудне адміністративним судам, отже, такі скарги не можуть розглядатися у порядку кримінального судочинства.

При цьому, у певних випадках, дії представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки можуть досліджуватися у встановленому КПК України порядку, проте за відмінною від визначеною у ст.206 КПК України процедурою, що пов`язана з досудовим розслідуванням та судовим розглядом кримінальних проваджень.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент розгляду скарги ОСОБА_4 не перебуває у ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто в розумінні ст.208 КПК України не є затриманим, а тому, у слідчого судді відсутні підстави, визначені КПК України, для з`ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов`язаних із досудовим розслідування конкретного кримінального провадження у порядку ст.206 КПК України, а відтак у задоволенні зазначеної скарги слід відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 206, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 щодо незаконного затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст.206 КПК України – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1