Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №947/15398/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/15398/26

Провадження № 2-а/947/148/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси в складі: головуючого судді Мальованого В.О. за участі секретаря Кочіашвілі А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мельниченко Вікторії Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №R469109 від 09.04.2026 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. В обґрунтування позову зазначено , що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 30.07.2025р. проходив ВЛК, згідно Довідки № 12/6889 від 30.07.2025р. визнаний придатним до служби в частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВИЗ, навчальних центрах, закладах, установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Є непридатним до служби в підрозділах спеціального призначення, ні підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах. В квітні 2026р. з Додатку Резерв+ йому стало відомо, що з січня 2026р. перебуває у розшуку. 09.04.2026р. у Додаток Резерв + отримав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУПАП за № R469109 та накладення адміністративного штрафу в сумі 17000,00 грн., постанову виніс ОСОБА_2 , за не проходження ВЛК. Вказані протокол та постанову позивач не отримував, розгляд справи проводився за його відсутності , жодного виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував, ВЛК пройшов вчасно у 2025 р., яке є діючим до цього часу. Тому вважає , що не вичиняв адміністративного правопорушення і тому безпідставно притягнутий до відповідальності. Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) завірені належним чином копію протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 з додатками, копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 № R469109 від 09.04.2026 року..

Позивач подав до суду заяву про розгляд адміністративного позову в його відсутність, на задоволенні адміністративного позову наполягав з підстав, зазначених у позові. Представником відповідача Нечипуренко К.В. 26.04.2026 подано відзив на позовну заяву, в якому наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог,оскільки на момент винесення постанови № R469109 від 09.04.2026 року в Єдиному державному реєстрі призовників , військовозобов`язаних та резервістів відсутні будь-які відомості про проходження позивачем військово-лікарської комісії. Вважають , що посилання позивача на довідку ВЛК від 30.07.2025 не може бути належним доказом підтвердження відсутності складу адміністративного правопорушення , оскільки така довідка не була відображена у Єдиному державному реєстрі призовників , військовозобов`язаних та резервістів. Крім того ОСОБА_1 було направлено повістку №5874868 від 15.12.2025 з вимогою з`явитися 25.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних, такий обов`язок прямо передбачений абзацом 2 частини 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тому постанова № R469109 від 09.04.2026 є правомірною , законною та обґрунтованою , а позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними не доведеними та такими , що не підлягають задоволенню. 29.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив , в якій позивач не погоджується з доводами викладеними у відзиві та наполягає на задоволенні позовних вимог. Позивач подав до суду заяву про розгляд адміністративного позову в його відсутність, на задоволенні адміністративного позову наполягав з підстав, зазначених у позові. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить до наступного висновку . В силу ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь (ст. 62 Конституції України). Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час особливого періоду тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції від 19 травня 2024 року військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Згідно ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (далі - Закон № 3543-XII) громадяни зобов`язані, зокрема: - з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України- за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; - проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово- лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . 30.07.2025 року ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію, що підтверджується Довідкою №12/6889 від 30.07.2025. За результатами ВЛК солдат запасу ОСОБА_1 1993 р.н. придатний до служби в частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВИЗ, навчальних центрах, закладах, установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є непридатним до служби в підрозділах спеціального призначення, ні підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах. Результати військово-лікарської комісії є чинними. Постановою №R469109 від 09.04.2026 , тво. начальника, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Згідно постанови , за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників , військовозобов`язаних та резервістів , встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов ( відмовився від проходження) ВЛК, чим допустив порушення законодавства про оборону , мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Проте , даний факт не відповідає дійсності і спростовується дослідженими доказами, а саме , що ОСОБА_1 30.07.2025 пройшов військово-лікарську комісію. Даний факт відповідачем не спростований. Оскаржувана постанова не містить належного та конкретного опису обставин правопорушення, а лише зазначає факт не проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а. Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. При цьому, суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а факт визнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів винуватості такої особи не є належною та єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Посилання відповідача на той факт , що в Єдиному державному реєстрі призовників , військовозобов`язаних та резервістів відсутня інформація про проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії не може в даному випадку вважатися достатньою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Суд зазначає, що положення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачають відповідальність виключно за умови встановлення факту не своєчасного або не проходження ВЛК, а не за відсутність вказаних даних в Єдиному державному реєстрі призовників , військовозобов`язаних та резервістів. Обов`язок доказування всіх елементів складу адміністративного правопорушення покладено на орган, який веде провадження. Належних доказів вчинення адміністративного правопорушення позивачем стороною відповідача до суду не надано. За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а. На підставі всебічного дослідження матеріалів справи суд встановив, що позов підлягає задоволенню, а постанова № R469109 від 09.04.2026 року скасуванню. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень, які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відтак, у даному разі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 241-246, 255, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити. Скасувати постанову тво.начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 № R469109 від 09.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 ( РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя В. О. Мальований