Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №946/2651/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2651/26 Провадження № 3/946/762/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

при секретарі – Вороновій В.Є.,

за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Деревенського І.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали у справі про адміністративне правопорушення, які надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №5267637091, 10 квітня 2026 року о 14 год. 50 хв. на 192 км а/д М-15 Одеса-Рені біля с. Кирнички, Ізмаїльського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та просив закрити провадження у справі за відсутністю події і складу правопорушення.

У судовому засіданні представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Деревенський І.Ю. просив закрити провадження у справі за відсутністю події і складу правопорушення, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях на протокол про адміністративне правопорушення. При цьому у судовому засіданні від 27 квітня 2026 року адвокат підтвердив факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до клопотання про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, представник правопорушника зазначає, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 правопорушення, матеріали складені з численними процесуальними порушеннями, а саме:

1.Порушення процедури зупинки та безперервності відеофіксації. Згідно з вимогами ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» та п.5 розділу І Інструкції №1026, відеозапис з нагрудної камери поліцейського має бути безперервним. Відеозапис, наданий поліцією, розпочинається о 14:49 годині 10.04.2026, проте фактична зупинка відбулася раніше. На відео видно, що поліцейський підходить до водія не називаючи власного прізвища, імені та по-батькові, продовжуючи вже розпочату розмову. Це свідчить про вибіркове ввімкнення камери.

Зупинка була безпідставною, поліцейський не назвав конкретний пункт ПДР України, який нібито порушив водій всупереч вимогам ст. 35 ЗУ "Про національну поліцію Зауваження щодо «світла» ОСОБА_1 спростував на місці, пояснивши, що світло було ввімкнено, іншого поліцейський не зафіксував. Після цього запис обривається о 14:51 годині;

2.Відсутність факту відмови від огляду та порушення процедури. На другому відеозаписі який розпочинається з 14:57 годині зафіксовано, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду, а навпаки наполягав на його проведенні на місці. Водій пояснив неможливість поїздки до закладу охорони здоров`я (який знаходиться за 45 кілометрів від місця зупинки не в попутному відносно водія напрямку) наявністю в авто трьох неповнолітніх дітей, що є об`єктивною та поважною причиною.

3.Відмова поліцейського провести огляд на місці через відсутність тестів є порушенням ч.2 ст.266 КУпАП, в якій зазначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів. Технічне незабезпечення поліції не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності

4.Оцінка стану особи та пояснення ознак. На наданих поліцейськими відеозаписах вбачається, що ОСОБА_1 поводиться адекватно, чітко орієнтується в ситуацій, що спростовує протокольні дані про "порушення мови". Можливу наявність розширених зіниць водій обґрунтовано пояснив недосипанням.

5.Добросовісна поведінка водія та спроби пройти огляд. ОСОБА_1 особисто з`явився до суду для захисту своїх прав. Більше того, після складання протоколу він продовжував спроби пройти огляд. Дорогою до м. Татарбунари він телефонував на лінію «102», щоб з`ясувати можливість проходження огляду, проте отримав відповідь про відсутність такої можливості. Цей факт підтверджується доданим до клопотання Адвокатським запитом від 25.04 2026. Такі дії особи повністю нівелюють твердження про «умисну відмову».

Вислухавши пояснення правопорушника, його представника, дослідивши матеріали справи та відеозапис, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положеннями чинної Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського.

Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Зокрема, розділом Х вказаної Інструкції визначено Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Системний аналіз наведеного законодавства, що регулює виниклі правовідносини, свідчить про те, що законодавцем встановлено обов`язковість використання під час проведення ним огляду особи на стан сп`яніння технічних засобів відеозапису, і лише в разі неможливості їх застосування - фіксування результатів огляду у присутності двох свідків.

Вказане також свідчить про надання такому доказу як відеозапис з нагрудної камери (відеорегістратора) ознак найважливішого доказу для з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735).

Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.12 розділу II Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» чітко передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У пункті 4 розділу I Інструкції № 1452/735 перелічені такі ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Тобто, законодавством чітко передбачено, що огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно в закладі охорони здоров`я, при цьому, поліцейські зобов`язані забезпечити направлення водія до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Тобто спростовується твердження сторони захисту про необхідність проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Як встановлено судом, 10 квітня 2026 року о 14 год. 50 хв. на 192 км а/д М-15 Одеса-Рені біля с. Кирнички, Ізмаїльського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився.

Відповідно до наявних в матеріалах справи відеозаписах, поліцейські зупинили транспортний засіб ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 поліцейський повідомив причину зупинки – автомобіль їхав з вимкненими фарами ближнього світла та під час спілкування поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що вбачає у нього ознаки наркотичного сп`яніння та запропонував пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі, при цьому поліцейський пропонував пройти огляд кілька раз, на що водій ОСОБА_1 відмовився, пояснюючи, що у нього нема можливості пройти такий огляд.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 повідомивши поліцейському, що він не має можливості пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі фактично відмовився від проходження огляду.

Тобто, спростовується твердження сторони захисту, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, крім цього мотиви відмови від проходження огляду не впливають на кваліфікацію дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставини, вина ОСОБА_1 підтверджується беззаперечними доказами, які були досліджені та перевірені у судовому засіданні, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №637091 від 10 квітня 2026 року;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 квітня 2026 року, від проходження огляду водій відмовився;

- відеозаписами, долученим до матеріалів справи та іншими доказами в їх сукупності.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено та наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що 10 квітня 2026 року о 14 год. 50 хв. на 192 км а/д М-15 Одеса-Рені біля с. Кирнички, Ізмаїльського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.

Оцінюючи заперечення сторони захисту, які стосуються неповноти відеозаписів, суд вважає за необхідне вказати про таке.

Згідно ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, визначено, що кінозйомка та відеозапис це процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції).

Зі змісту п. 10 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 637091 від 10 квітня 2026 року вбачається, що технічним засобом відеозапису є відеозапис з нагрудної камери.

За таких підстав, у суду відсутні сумніви у достовірності наявних в матеріалах справи відеозаписах та суд зауважує, відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тобто не спростовують данні, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №637091 від 10 квітня 2026 року. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі.

Отже такі заперечення захисника не є слушними та спростовуються наявними матеріалами справи.

З приводу тверджень сторони захисту, що працівниками поліції не було дотримано вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», суд зазначає, що підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння.

Суд також зазначає, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Так, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою для притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій може перебувати в стані сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

Сама по собі незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або не надання працівниками поліції доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не звільняє водія від обов`язку, на вимогу правоохоронців, надати документи, перелік яких визначено законом та у разі необхідності пройти огляд на стан сп`яніння.

Стосовно посилань про неповноту та невідповідність встановлення ознак сп`яніння, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до пунктів 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: різкі зміни у зіницях (дуже звужені або розширені, не реагують на світло), нетипову поведінку (ейфорія, збудження або сильна загальмованість), порушення мови та координації, а також неприродний колір шкіри (блідість або почервоніння).

Отже, у разі, якщо поліцейський встановить хоча б одну з наведених ознак, вказане може бути підставою вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння та поліцейським вправі запропонувати йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови.

Таким чином, поліцейський, встановивши, що у ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп`яніння, правомірно запропонував йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Встановлення ознак наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, є достатніми для вчинення таких дій працівниками поліції.

Крім того, суд вказує, що відповідно до чинного законодавства, працівник поліції самостійно та на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Спростуванню наявності ознак сп`яніння слідує проходження водієм відповідного огляду на стан сп`яніння. Натомість ОСОБА_1 вказаних дій вчинено не було.

За таких обставин, клопотання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Деревенського І.Ю. від 27.04.2026 року про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, не підлягає задоволенню.

Наявні в матеріалах справи докази є належними, достатніми та достовірними, підтверджують встановлені обставини справи, які у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані.

Таким чином, суд вважає, що працівниками поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку проходження огляду водія, який керував транспортним засобом, на стан наркотичного сп`яніння та зафіксовано чітку відмову ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Події зафіксовані на відеозаписах свідчать про свідому та чітку відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Інших переконливих доводів, які б спростовували обставини встановлені судом та були підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, стороною захисту суду не наведено і під час розгляду справи судом не встановлено.

Згідно довідок, наданих 11 квітня 2026 року начальником САП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався, посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 отримав 04 січня 2018 року.

Порушення п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, окрім накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд враховує обставини, згідно ст.ст. 34, 35 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, з урахуванням чого застосовує адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 130, 251, 268, 280, 283 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Деревенського І.Ю. від 27.04.2026 року про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП – відмовити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП – НОМЕР_3 ) визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП – НОМЕР_3 ), судовий збір у розмірі 665,60 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.

Повний текст постанови складено та підписано 29 квітня 2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар