Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №344/361/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/361/26

Провадження № 22-ц/4808/717/26

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Баркова В.М., Луганської В.М.,

за участю секретаря Кузнєцов В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Жарського Тараса Володимировича на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 березня 2026 року, постановлену в складі судді Домбровської Г.В. у м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Державної митної служби України про стягнення майнової шкоди, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Жарський Тарас Володимирович, звернувся до суду з позовом до Галицької митниці Державної митної служби України про стягнення майнової шкоди, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

В обґрунтування позову вказував, що 23.11.2018 згідно з митною декларацією ввіз на митну територію України легковий автомобіль марки «BMW», модель «7L», 2017 року виготовлення, з бензиновим типом двигуна, тип кузова – седан, з метою здійснення митного оформлення відповідно до вимог Митного кодексу України.

Під час здійснення митного контролю та оформлення Івано-Франківською митницею Державної фіскальної служби України було прийнято рішення про поміщення зазначеного транспортного засобу на склад митниці, що призвело до фактичного вилучення автомобіля з володіння позивача та його тривалого зберігання без наявності передбачених законом підстав.

Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача позивачу була завдана реальна майнова шкода у вигляді безпідставного зменшення його грошових активів на суму 66 545,69 грн – фактично сплачених коштів за зберігання транспортного засобу без законних на те підстав. Вказані грошові кошти були сплачені позивачем не добровільно, а в умовах владного примусу та під впливом незаконного рішення митного органу, без сплати яких він був позбавлений можливості завершити митне оформлення транспортного засобу, повернути автомобіль та реалізувати правомочності власника щодо користування і розпорядження майном.

Дії відповідача були оскаржені позивачем у межах справи № 300/1837/19. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2019 вимоги позову задоволено. Визнано протиправними дії Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби щодо нарахування ОСОБА_1 зобов`язань з відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу на складі митниці в розмірі 67 107,25 грн. Зобов`язано Івано-Франківську митницю Державної фіскальної служби повернути ОСОБА_1 сплачені кошти в сумі 66 545,69 грн за таке зберігання.

Наведене судове рішення набрало законної сили, не скасоване та не змінене, тому, на думку позивача, має преюдиційне значення для цієї справи, а встановлені в ньому обставини не потребують повторного доказування.

Однак після набрання законної сили вказаним рішенням завдана позивачу майнова шкода не була відшкодована, у зв`язку з чим у правовідносинах між сторонами зберігається невиконане грошове зобов`язання деліктного характеру.

Наголошував, що сам по собі судовий акт, яким констатується протиправність дій та покладається обов`язок вчинити певні дії, не є тотожним фактичному відновленню порушеного права, якщо він залишається невиконаним. Відсутність фактичного повернення коштів виключає можливість вважати заявлені вимоги подвійним стягненням, оскільки відсутній факт попереднього відшкодування. Заявлені позовні вимоги спрямовані на реальне відновлення порушеного майнового права позивача, а не на повторне чи подвійне стягнення.

Також у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем грошового зобов`язання позивач здійснив розрахунок заборгованості, яка підлягає стягненню, а саме: 67 107,25 грн – основна сума шкоди, 61 076,15 грн – інфляційні втрати та 13 960,15 грн – 3% річних за період з 01.02.2019 (дата набрання законної сили рішенням суду у справі № 300/1837/19) по 07.01.2026 (дата подання цього позову), що в сукупності становить 142 143,55 грн.

Зазначив, що правонаступником Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби є Галицька митниця Державної митної служби України. Позивач направляв на адресу відповідача претензію щодо сплати заборгованості у сумі 68 466 грн на підставі рішення суду від 31.12.2019, однак станом на день подання позову вимоги зазначеного рішення не виконано.

Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просив суд стягнути з Галицької митниці Державної митної служби України на його користь майнову шкоду, завдану незаконними діями органу державної влади, у розмірі 66 545,69 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 61 076,15 грн та 3% річних в розмірі 13 960,15 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03 березня 2026 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Державної митної служби в частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, у розмірі 66 545,69 грн закрито.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жарський Тарас Володимирович, подав апеляційну скаргу. Вважає таку ухвалу незаконною та необґрунтованою, ухваленою із порушенням норм матеріального та процесуального права, із неправильним визначенням характеру спірних правовідносин.

Вказує, що суд першої інстанції помилково виходив із того, що заявлені вимоги тотожні вимогам, які розглядалися у справі № 300/1837/19, оскільки рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2019 має значення для даної справи виключно в частині встановлення факту незаконності дій органу державної влади та не визначає способу і порядку відшкодування завданої апелянту майнової шкоди в межах цивільного судочинства.

За твердженням апелянта у справі № 300/1837/19 предметом розгляду було встановлення протиправності рішень та дій суб`єкта владних повноважень у межах публічно-правового спору. Тоді як у цій справі предметом судового розгляду є цивільно-правова вимога про стягнення грошових коштів як відшкодування майнової шкоди, яка виникла внаслідок незаконних дій органу державної влади та має деліктний характер.

Рішення окружного адміністративного суду не вирішує питання про цивільно-правову відповідальність держави за заподіяну шкоду та порядок її відшкодування. Отже, звернення ОСОБА_1 до суду з позовом не спрямоване на повторний розгляд уже вирішеного спору, а має на меті реальне відновлення порушеного майнового права, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про тотожність спорів та наявність підстав для закриття провадження у справі є передчасним та ґрунтується на неправильному визначенні предмета спору.

Вказує, що для застосування принципу res judicata (вирішеної справи) необхідною є наявність одночасної тотожності сторін, предмета та підстав позову, а відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість визнання спору тотожним.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції фактично позбавив ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право на ефективний судовий захист. Попри встановлення рішенням окружного адміністративного суду факту незаконності дій відповідача, майнова шкода, завдана апелянту, не була відшкодована, а безпідставно сплачені ним грошові кошти не повернуті. За таких обставин звернення до суду з цим позовом є єдиним ефективним способом захисту його порушеного майнового права.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі в частині вимог про стягнення основної суми боргу у розмірі 66 545,69 грн, послався на пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, який передбачає закриття провадження за наявності рішення суду, ухваленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Однак, відсутність тотожності предмета спору та підстав позову унеможливлює застосування зазначеної норми. Рішенням окружного адміністративного суду не вирішувалося питання про стягнення грошових коштів як відшкодування майнової шкоди, а тому не може розглядатися як рішення, яке вирішує той самий спір між сторонами.

Враховуючи наведене, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до Івано-Франківського міського суду для продовження розгляду по суті в цій частині.

Позиція інших учасників справи

Галицька митниця Державної митної служби Україниподала відзив на апеляційну скаргу.

Зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2019 зобов`язано Івано-Франківську митницю Державної фіскальної служби повернути ОСОБА_1 сплачені кошти в сумі 66 545,69 грн за зберігання на складі Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби транспортного засобу марки BMW, модель 7L, рік виготовлення – 2017.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду, просив вирішити публічно-правовий спір та одночасно зобов`язати відповідача повернути сплачені кошти у сумі 66 545,69 грн як відшкодування шкоди в розмірі сплаченої суми, визначеної суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, цивільно-правова вимога про відшкодування шкоди була заявлена позивачем у публічно-правовому спорі та вирішена Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

Також вважає необґрунтованим твердження апелянта про те, що рішення окружного адміністративного суду не визначає способу і порядку відшкодування завданої позивачу майнової шкоди в межах цивільного судочинства.

Звертає увагу, що ухвалою окружного адміністративного суду від 27.04.2020 за заявою ОСОБА_1 замінено боржника Івано-Франківську митницю ДФС на її правонаступника – Галицьку митницю Держмитслужби, у зв`язку з чим видано виконавчий лист про стягнення 66 545,69 грн та 1 921,00 грн судового збору. Водночас апелянтом пропущено строки пред`явлення виконавчого документа, у зв`язку з чим ухвалами від 13.02.2023 та 28.10.2025 відмовлено у видачі дубліката виконавчого документа та у поновленні строку його пред`явлення.

Однак, фактичне невиконання судового рішення щодо зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 сплачені кошти в сумі 66 545,69 грн у зв`язку із пропуском апелянтом строків пред`явлення виконавчого документа для виконання не є підставою для повторного звернення до суду із тією ж вимогою щодо стягнення шкоди.

Вважає, що заявлені у цій справі вимоги є тотожними вимогам, вирішеним у справі № 300/1837/19, оскільки збігаються сторони, предмет та підстави позову.

Додатково зазначає, що не заперечує безпідставність вимог Івано-Франківської митниці ДФС щодо необхідності сплати витрат за зберігання транспортного засобу за увесь період його перебування на складі та вважає рішення окружного адміністративного суду від 31.12.2019, яке набрало законної сили, законним і обґрунтованим, а визначена у ньому сума коштів у розмірі 66 545,69 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн підлягають поверненню позивачу, у зв`язку з чим спір у частині зобов`язання Галицької митниці Держмитслужби як правонаступника Івано-Франківської митниці ДФС відсутній.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Заяви (клопотання) учасників справи

В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явилися.

Представник апелянта – адвокат Жарський Т.В. подав заяву про розгляд справи в його та апелянта відсутності.

Представник Галицької митниці Державної митної служби України причини неявки суду не повідомив. Повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Івано-Франківського міського суду від 03 березня 2026 рокузазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала справа № 300/1837/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2019 у справі № 300/1837/19, яке набрало законної сили 31.01.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86738992), позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби щодо визначення (нарахування) ОСОБА_1 зобов`язань з відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу на складі Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби в розмірі 67 107 грн 25 коп. Зобов`язано Івано-Франківську митницю Державної фіскальної служби повернути ОСОБА_1 сплачені кошти в сумі 66 545 грн 69 коп. за зберігання на складі Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби транспортного засобу марки BMW, модель 7L, кузов № НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2017. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 921 грн 00 коп.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/1837/19 від 27.07.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88930201) заяву про заміну боржника у виконавчих листах задоволено. Зокрема, замінено боржника – Івано-Франківську митницю Державної фіскальної служби її правонаступником – Галицькою митницею Державної митної служби у виконавчому листі, виданому 13.02.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом за № 300/1837/19 про зобов`язання Івано-Франківську митницю Державної фіскальної служби повернути ОСОБА_1 сплачені кошти в сумі 66 545 грн 69 коп. за зберігання на складі Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби транспортного засобу марки BMW, модель 7L, кузов № НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2017.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/1837/19 від 13.02.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108935877) у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 08.02.2023 про видачу дубліката виконавчого листа № 300/1837/19, виданого 13.02.2020, та копії ухвали від 27.04.2020 у справі № 300/1837/19 – відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/1837/19 від 17.11.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131948744) у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жарський Тарас Володимирович, від 30.10.2025 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа № 300/1837/19, виданого 13.02.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, до виконання та видачу дубліката виконавчого листа у справі № 300/1837/19, зі строком пред`явлення до виконання до 13.02.2026 – відмовлено.

У цій справі, що переглядається, 08.01.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жарський Тарас Володимирович, звернувся до Івано-Франківського міського суду із цивільним позовом про стягнення з Галицької митниці Державної митної служби майнової шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади у розмірі 66 545 грн 69 коп., 61 076,15 грн – інфляційних втрат та 13 960,15 грн – 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, у розмірі 66 545 грн 69 коп., суд першої інстанції виходив з того, що фактично між сторонами спору ( ОСОБА_1 та Галицькою митницею Державної митної служби) на даний момент існує невиконане грошове зобов`язання, яке виникло з рішення суду у справі № 300/1837/19, тобто відмінне від деліктного. При цьому, звертаючись до суду в порядку цивільного судочинства, ОСОБА_1 повторно ставить вимогу про стягнення з Галицької митниці Державної митної служби тієї ж суми збитків у розмірі 66 545,69 грн, яку у адміністративній справі митний орган зобов`язано йому повернути, посилаючись на норми деліктного права. Такі спори є тотожними за всіма критеріями (тотожність сторін спору, тотожність предмета спору, тотожна підстава позову), тобто повністю співпадають за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Тому наявні підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, у розмірі 66 545 грн 69 коп. на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили, сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Аналогічний за змістом висновок зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18).

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність рішення, що набрало законної сили, ухваленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2019 у справі № 300/1837/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби, яке набрало законної сили 31.01.2020, визнано протиправними дії Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби щодо визначення (нарахування) ОСОБА_1 зобов`язань з відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу на складі Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби в розмірі 67 107 грн 25 коп.; зобов`язано Івано-Франківську митницю Державної фіскальної служби повернути ОСОБА_1 сплачені кошти в сумі 66 545 грн 69 коп. за зберігання на складі Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби транспортного засобу марки BMW, модель 7L, кузов № НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2017.

У справі, що переглядається, за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Державної митної служби України (правонаступника Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби) позивач просить, зокрема, стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду, завдану незаконними діями митниці (поміщенням транспортного засобу марки BMW, модель 7L, кузов № НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2017 на склад митниці), у розмірі 66 545 грн 69 коп.

При цьому, позивач й не заперечував, що в подальшому в цій справі 3% річних та інфляційні збитки нараховані ним саме як за невиконання рішення адмінсуду від 31.12.2019 (з часу набрання ним законної сили до дати пред`явлення цього позову), хоча й невірно вказав дату набрання таким рішенням законної сили - 01.02.2019 замість 31.01.2020.

Посилання апеляційної скарги на те, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2019 у справі № 300/1837/19 має значення для цієї справи виключно в частині встановлення факту незаконності дій органу державної влади та не визначає способу і порядку відшкодування завданої апелянту майнової шкоди – 66 545 грн 69 коп., не заслуговують на увагу, оскільки вказаним рішенням також зобов`язано Івано-Франківську митницю Державної фіскальної служби повернути ОСОБА_1 сплачені кошти в сумі 66 545 грн 69 коп.

Щодо доводів апелянта про те, що рішення окружного адміністративного суду не вирішує питання про цивільно-правову відповідальність держави за заподіяну шкоду та порядок її відшкодування, то такі є безпідставними. Суд правильно вважав, що хоча новий позов заявлений в порядку цивільного судочинства, позивач має на меті стягнути ті самі кошти за протиправне зберігання його транспортного засобу на складі митниці, які й були визначені до повернення позивачу адмінсудом.

А факт невиконання на даний час такого рішення щодо повернення коштів не є підставою для звернення до суду повторно про стягнення таких сум вже в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, у розмірі 66 545 грн 69 коп. на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, не містять підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а фактично зводяться до незгоди з таким.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Жарського Тараса Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 березня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: В.М. Барков

В.М. Луганська

Повний текст постанови складено 30 квітня 2026 року.