Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №350/1617/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 350/1617/25

Провадження № 11-кп/4808/271/26

Категорія ч. 1 ст. 286 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду

в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №120210912200001062 за апеляційною скаргою прокурора Рожнятівського відділу Калуської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2026 року, згідно з яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сваричів, жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючого, інваліда ІІІ групи, судимого вироком Рожнятівського районного суду 12.03.2025 за ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 42500 гривень, які сплатив повністю, українця, громадянина України,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

за участю прокурора ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИЛА:

Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_8 керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

17 вересня 2025 року приблизно о 20 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки ВАЗ-21101 н.з. НОМЕР_1 , будучи відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, учасником дорожнього руху, рухаючись ділянкою дороги по вул. Шевченка напрямку до вул.Залізничної в с.Креховичі Калуського району, Івано-Франківської області в межах населеного пункту, неподалік приміщення будинку №118 прямою по напрямку руху, проїзною частиною дороги із асфальтобетонним покриттям, без вибоїн без наявної дорожньої розмітки з однією смугою руху в одному напрямку, не врахував дорожню обстановку і стан керованого ним транспортного засобу, щоб постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, проявив неуважність, здійснив виїзд на праве узбіччя по напрямку свого руху, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який рухався в попутньому з ним напрямку по правому узбіччі, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

– підпункт «б» пункту 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

– п. 12.1, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

– п. 12.3, який вказує, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання указаної дорожньо-транспортної пригоди, у результаті чого потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, дрібною епідуральною гематомою довкола лівої скроневої долі головного мозку та забійною раною і саднами в ділянці голови,; травми правої ноги із закритим переломом верхньої третини правої малогомілкової кістки без зміщення уламків, які відповідно до висновку судово-медичного експертизи від 30.10.2025, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, та які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням водієм ОСОБА_8 правил дорожнього руху та настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Прокурор в апеляційній просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Зазначає, що судом ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 1 ст. 286 КК, санкція якої альтернативно передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п?яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Оскільки штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції ч. 1 ст. 286 КК, то положення ч. 2 ст. 69 КК є незастосовними у цьому кримінальному провадженні.

Вказує, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у формі безпідставного застосування ст. 69 КК України сприяло призначенню необґрунтовано м?якого покарання ОСОБА_8 .

Стверджує, що суд не виконав вимог ст. 65 КК України, призначивши ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами, що чітко заборонено вимогами ч. 2 ст. 69 КК України.

Крім того, при призначенні покарання судом не враховано суспільну небезпеку злочину вчиненого ОСОБА_8 , а також те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Звертає увагу, що у мотивувальній частині вироку, судом зазначено про відсутність обставин, які обтяжуються покарання обвинуваченому, незважаючи на те, що обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину повторно, про що вказано в обвинувальному акті, оскільки ОСОБА_8 засуджений вироком Рожнятівського районного суду від 12.03.2025 року за ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді штрафу та судимість за вказаним вироком не знята та не погашена. Обґрунтування відсутності обтяжуючої обставини - повторності у вироку не мотивовано.

Потерпілий ОСОБА_11 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе прийняти судове рішення за відсутності потерпілого ОСОБА_11 .

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор просив задовольнити вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній;

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що її необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розгляд кримінального провадження проводився у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини скоєного ОСОБА_8 , доведеність його вини та кваліфікація дій за статтею КК України, за якою він визнаний винуватим, у поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.

Прокурор оскаржує вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, тому суд апеляційної інстанції перевіряє оскаржений вирок в цій частині.

За приписами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вказаних вище вимог закону при визначенні ОСОБА_8 покарання та ним не було належним чином враховано всі обставини кримінального провадження.

Суд першої інстанції, як зазначено у вироку, визнав обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого: активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, який просив суворо його на карати, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, та те, що обвинувачений є інвалідом ІІІ групи.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції не встановив.

Так, судом першої інстанції враховано те, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив нетяжкий злочин, позицію прокурора та потерпілого, наявність зазначених декількох обставин, що пом`якшують покарання, та дані про особу обвинуваченого, вважав їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення і впливають на пом`якшення покарання. Тому дійшов висновку про можливість застосувати до ОСОБА_8 норми ст. 69 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Саме таке покарання суд першої інстанції вважав необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_8 , попередження скоєння нових злочинів, а також таким, що відповідає принципу співрозмірності конкретного неправомірного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, при визначенні основного покарання, належним чином не врахував обставин цього злочину, а саме конкретні порушення вимог Правил дорожнього руху України, та наслідки таких порушень, в результаті яких заподіяно потерпілому ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Також на думку колегії суддів, судом необґрунтовано не застосовано додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі від трьох до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років та обов`язкове додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку у зв`язку необхідністю застосування більш суворого покарання.

Суд апеляційної інстанції враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, що відноситься відповідно до ст. 12 КК України до категорії нетяжкого злочину, особу винного, те, що він одружений, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, не працюючий, інвалід ІІІ групи, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, негативно оцінює вчинене діяння, позитивно характеризується за місцем проживання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд апеляційної інстанції визнає: активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, який просив суворо його на карати, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, та те, що обвинувачений є інвалідом ІІІ групи.

Також, суд першої інстанції не в повній мірі врахував те, що ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що є обтяжуючою обставиною.

Так, колегія суддів бере до уваги, що вироком Рожнятівського районного суду від 12 березня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначеного покарання у виді штрафу в розмірі 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42500 гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Думка потерпілого ОСОБА_11 враховується судом, але не є вирішальною, оскільки обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_8 , наявність обставин, що пом`якшують покарання, та обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, думки потерпілого, колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами прокурора щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті у виді штрафу у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На думку суду апеляційної інстанції, саме таке основне та додаткове покарання відповідає загальним засадам призначення покарання згідно з ст. 65 КК України, зокрема, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також відповідає меті кримінального покарання, що визначена ст. 50 КК України, - є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами, відповідає принципу індивідуалізації покарання та є справедливим.

На підставі наведеного, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, вирок суду першої інстанції - скасувати в частині призначеного обвинуваченому покарання, з постановленням в цій частині нового вироку.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 405, 407, 414, 420 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Рожнятівського відділу Калуської окружної прокуратури ОСОБА_7 – задовольнити.

Вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2026 року щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України – скасувати в частині призначеного покарання.

Постановити щодо ОСОБА_8 в цій частині новий вирок.

Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5