Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №205/922/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1369/26 Справа № 205/922/26 Суддя у 1-й інстанції - Скрипник К. О. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю:

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,-

Торубарова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Торубарова А.В., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 на постанову Новокодацького районного суду м. Дніпра від 30 березня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до постанови Новокодацького районного суду м. Дніпра від 30.03.2026 року судом встановлено, що ОСОБА_1 12 січня 2026 року о 09.02 год., в м. Дніпро на проспекті Свободи, 2А, керував транспортним засобом – автомобілем «Renault Logan», д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, на вимогу працівників поліції пройти медичний огляд в установленому порядку в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.

Постановою Новокодацького районного суду м. Дніпра від 30 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто на користь держави судовий збір.

Захисник Торубаров А.В., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування посилається на такі обставини:

- постанову було винесено з порушенням права на захист, оскільки завчасно було подано ОСОБА_1 письмову заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити участь захисника;

- незаконна зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ;

- від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку не відмовлявся, крім того, огляд не проводився;

- працівник поліції не запропонувала пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки;

- відсутні докази про наявність ознак наркотичного сп`яніння;

- ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом;

-акт огляду відносно ОСОБА_1 не складався.

Будучи увідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини суд не увідомив, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено без його участі.

В суді апеляційної інстанції захисник Торубаров А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 12.01.2026 року;

- відеозаписом;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.01.2026 року.

Наявні у матеріалах справи докази, зокрема відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, підтверджують, що після зупинки транспортного засобу у водія були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, яка не відповідала обстановці. Вказані ознаки були повідомлені водієві працівниками поліції, після чого йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Разом з тим фактична поведінка ОСОБА_1 , зафіксована на відеозаписі, свідчить про його відмову від проходження такого огляду, оскільки він не погодився проїхати до медичного закладу для його проведення, не виконав законну вимогу працівників поліції, залишався у транспортному засобі та не вчинив жодних дій, спрямованих на проходження огляду у встановленому законом порядку, чим фактично ухилився від його проходження.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, спростовуються матеріалами справи. Зокрема, з відеозапису вбачається, що останній не погодився проїхати до медичного закладу для проходження огляду, залишався у транспортному засобі та фактично ухилявся від виконання законної вимоги працівників поліції, що свідчить про відмову від проходження огляду.

Посилання на незаконність зупинки транспортного засобу є безпідставними. Як вбачається з відеозапису, причиною зупинки автомобіля «Renault Logan» було виявлення працівниками поліції забрудненого номерного знаку, а також ознак можливої причетності транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пошкодження дзеркала). Такі обставини відповідають вимогам п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», що надає право поліцейським здійснювати зупинку транспортного засобу.

Твердження про відсутність законних підстав зупинки транспортного засобу саме по собі не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідальність за цією нормою настає за керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмову від проходження огляду, а не за правомірність чи неправомірність первинної зупинки. Підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння чи відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння проводиться у разі наявності у працівника поліції підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, зокрема за наявності відповідних ознак такого стану.

Твердження про те, що працівниками поліції не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, також не знаходять свого підтвердження. Так, з відеозапису (09:15:56) вбачається, що працівником поліції було повідомлено про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, а саме поведінки, що не відповідає обстановці, після чого йому було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я. З урахуванням характеру виявлених ознак (наркотичне сп`яніння), направлення саме до медичного закладу відповідає вимогам чинного законодавства.

Пунктом 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані

наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Зазначеними нормативно-правовими актами регламентований порядок проведення огляду у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У цьому разі проходження огляду на місці не передбачено, а тому огляд на місці ОСОБА_1 не пропонувався, оскільки встановлення стану наркотичного сп`яніння відбувається виключно у медичних закладах.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Аналогічні положення містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735. Таким чином, положень щодо присутності свідків чи фіксування на спеціальні технічні засоби при проведенні огляду водія у медичному закладі чинним законодавством не передбачено.

Доводи апеляційної скарги про те, що відносно ОСОБА_1 не складався акт огляду на стан сп`яніння, заслуговують на увагу, однак самі по собі не свідчать про незаконність прийнятого рішення. Навіть у разі наявності відповідного порушення, воно є формальним та незначним, не вплинуло на встановлення фактичних обставин справи та не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

При цьому факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджується іншими належними та допустимими доказами, зокрема відеозаписом події, що відповідає вимогам ст. 266 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів стану сп`яніння, нескладення акту огляду та невідсторонення від керування транспортним засобом не спростовують встановлених судом обставин та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, спростовуються матеріалами справи. Так, з відеозапису (09:21:17) вбачається, що працівником поліції було повідомлено про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, а також зазначено про заборону подальшого руху транспортного засобу.

Щодо тверджень про те, що судом першої інстанції порушено право на захист у зв`язку з нерозглядом клопотання про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами, зокрема від 02.03.2026 року — про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, від 17.03.2026 року — про відкладення розгляду справи для більш детального ознайомлення, а також від 30.03.2026 року — про відкладення розгляду справи у зв`язку з наміром укласти договір про надання правничої допомоги. Разом з тим, справа перебувала у провадженні суду з 22.01.2026 року, що свідчить про надання особі достатнього часу для реалізації права на захист та залучення захисника. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами, з урахуванням вимог ст. 268 КУпАП. Крім того, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 скористався правом апеляційного оскарження та реалізував надані йому права, тому відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції у зв`язку із порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином оцінив наявні докази та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Торубарова А.В., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 на постанову Новокодацького районного суду м. Дніпра від 30 березня 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Новокодацького районного суду м. Дніпра від 30 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко