Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №192/2829/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1641/26 Справа № 192/2829/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (приймає участь в

режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_8 (приймає участь в

режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12025042160000610 за апеляційною скаргою керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у від. Центр-Управ х/сов Ізбанскенського району Андижанської області, Республіка Узбекистан, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки; відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Проте суд першої інстанції, в порушення вимог закону, призначив ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки відповідно до вироку суду ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто є особою, що досягла пенсійного віку (71 рік), а тому такий вид покарання як обмеження волі до обвинуваченого ОСОБА_8 не може бути застосовано.

Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік та покладено певні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_8 в середині вересня 2025 року в денний час доби знаходився за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , де на території домоволодіння побачив рослини коноплі, вирощені особою, відносно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження. Після чого в нього раптово виник протиправний умисел на незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів.

З цією метою він зірвав листя з рослин коноплі, тим самим незаконно придбав наркотичні засоби «cannabis» масою 219,1581 г в перерахунку на суху речовину та залишив незаконно зберігати у своєму будинку за місцем мешкання, чим вчинив незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

У подальшому, 29.09.2025 року у період часу з 14.36 годин по 15.38 годин було проведено обшук території домоволодіння в АДРЕСА_1 та в приміщенні будинку за місцем мешкання ОСОБА_8 , а саме: в кімнаті спальні було виявлено та вилучено речовини рослинного походження зеленого кольору, які є канабісом масою в перерахунку на суху речовину 219,1581 г, що відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.

Кримінальне провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого та захисника, які не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК України заслуговують на увагу.

Як вбачається з резолютивної частини вироку, ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

Між тим, згідно із ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто є особою, що досягла пенсійного віку (а.п.96).

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обвинувачений ОСОБА_8 підпадає під категорію суб`єктів, до яких обмеження волі не застосовуються.

Однак, суд першої інстанції порушив вказані вимоги закону, оскільки призначив ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, у зв`язку з чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 409 КПК України підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Тому, враховуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 413, ст. 414 та п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Призначаючи покарання ОСОБА_8 , колегія суддів згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є особою пенсійного віку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо; обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, - щире каяття; обставин, що обтяжують покарання, - не встановлено, та дійшла висновку, що покарання ОСОБА_8 повинно бути призначено в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду, з покладенням обов`язків, передбачених п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України.

На думку колегії суддів, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року – задовольнити.

Вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання – скасувати.

Постановити новий вирок.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченому, прокурору.

Судді:

_____________ _________ __________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4