Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №521/3609/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/861/26

Справа № 521/3609/25

Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника СГІ-НЦНС – Козирева С.В.,

представника ТОВ ««КК «Професіонал» - Мациєвського О.М.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Тащі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ, Селекційно-генетичного інституту – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп. Комсервіс. Плюс»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Професіонал», про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

11.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ Україна (далі - НААНУ), Селекційно-генетичного інституту – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (далі - СГІ-НЦНС), за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Олімп. Комсервіс. Плюс», ТОВ «Керуюча компанія «Професіонал» про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Оскільки житлові приміщення в будинку є приватизованими, власники квартир є співвласниками допоміжних приміщень та іншого спільного майна.

Позивач вказав, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 301 від 20.04.2016 р. «Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків», державні підприємства, на балансі яких обліковуються багатоквартирні будинки, зобов`язані їх списати. За твердженням позивача, він звертався до відповідачів із вимогою здійснити списання зазначеного будинку з балансу, однак відповідачі, в порушення норм законодавства, цих дій не вчинили. Така бездіяльність, на думку позивача, призводить до погіршення стану будинку та порушує його права як співвласника.

На підставі викладеного, позивач просив суд зобов`язати НААНУ та Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення здійснити списання багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з вимогами Постанови КМУ від 20 квітня 2016 р. № 301.

Судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08.08.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.111, 113-122).

В апеляційній скарзі СГІ-НЦНС ставить питання про зміну рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08.08.2025 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.129-132).

Так, в апеляційній скарзі ставилось питання про виключення із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновки суду наступного змісту:

«Тобто, більша частина жилих приміщень вказаного будинку, який знаходився на балансі відповідача у державній власності, були передані з державної власності у приватну, в тому числі і частина допоміжних приміщень, системи і технічне обладнання, а також побутові та господарські споруди, і даний об`єкт - будинок - втратив правовий режим державної власності

До того ж частина земельної ділянки з цільовим призначення для обслуговування будинку і споруд також була передана з державної власності в приватну власність власників квартир, і тому так само припинила бути об`єктом державної власності.

Отже, матеріалами справи встановлено, що будинок за адресою АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності жильцям вказаного будинку.

Незважаючи на це, суд встановив, що з моменту приватизації більшої частини житлових приміщень, будинок перестав бути об`єктом державної власності, що спростовує доводи відповідачів щодо його правового статусу.»

Представник ОСОБА_1 – адвокат Тащі М.М. подав пояснення на апеляційну скаргу та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її необгрунтованість (а.с.160-162).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, додаткові пояснення у справі (а.с.160-162), колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, виходячи з наступних підстав.

Так, ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем ОСОБА_1 було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

При цьому суд зазначив, що замість того, щоб просити суд зобов`язати СГІ-НЦНС розглянути його звернення та розпочати процедуру списання згідно з законом, позивач вимагає безпосередньо списати майно з балансу. Оскільки суд не може втручатися в оперативну діяльність установи та виконувати її функції, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Крім того, суд зазначив, що позивач повинен був звернутися до СГІ-НЦНС як юридичної особи, яка безпосередньо обліковує майно на своєму балансі відповідно до Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 301 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та у разі не дотримання Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків звернутися до суду з позовом про зобов`язання відповідача розглянути його повідомлення про зняття з балансу спірного будинку.

Оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися, то суд не має повноважень виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, суд вказав, що позивач стверджував, що утримання будинку на балансі СГІ-НЦНС призводить до його погіршення та порушує права співвласників. Однак, згідно зі статтями 12 та 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б прямо вказували на те, що саме перебування будинку на балансі СГІ-НЦНС призводить до його руйнування чи перешкоджає належному утриманню. Посилання на можливе погіршення стану будинку є лише припущенням позивача і не підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, судом першої інстанції не було встановлено, які приміщення (житлові і нежитлові) в будинку АДРЕСА_2 , на час розгляду справи були приватизованими або з інших підстав набули статусу приміщення приватної власності, а які залишились в державній власності.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що заявник апеляційної скарги, яку підтримав і представник ТОВ «Керуюча компанія «Професіонал», не погоджуються з висновком суду першої інстанції про те, що зазначений вище житловий будинок (житловий комплекс), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з моменту приватизації більшої частини житлових приміщень, перестав бути об`єктом державної власності.

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що окрім встановлення зазначених обставин, до участі у справі мають бути залучені всі співвласники будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки ухвалене судове рішення може вплинути на їх права та обов`язки.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду – змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 – 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.04.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева