Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №746/119/26 — Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/119/26

1-кп/746/17/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року

Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Срібне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270330000093 від 02 лютого 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Молдова, Комратського району, с. Кірсово, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, фізичної особи – підприємця, раніше не судимого у силу статті 89 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень(злочинів), передбачених частиною першою статті 369, частиною першою статті 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2026 року о 18 год. 52 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на автодорозі Н-07 сполученням Київ-Суми-Юнакіївка, неподалік селища Срібне, Прилуцького району Чернігівської області, будучи позбавленим права керування транспортним засобом згідно з постановою Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2023 року, яка набрала законної сили 13 червня 2023 року, строком на 5 років, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, керував транспортним засобом марки «Renault», модель «Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , чим вчинив умисне невиконання вказаної постанови суду.

Крім того, 01 лютого 2026 року о 18 год. 52 хв. на автодорозі Н-07 сполученням Київ-Суми-Юнакіївка, неподалік селища Срібне, Прилуцького району Чернігівської області ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Renault», модель «Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений інспектором СРПП ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 та поліцейським СРПП ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , які перебували на добовому чергуванні з патрулювання вулиць в Срібнянській ОТГ Прилуцького району Чернігівської області, за порушення вимог правил дорожнього руху, а саме: порушення правила користування зовнішніми світловими приладами, тобто керував автомобілем з порушенням вимог частини другої статті 122 КУпАП. З метою уникнення від адміністративної відповідальності, перебуваючи поблизу поліцейського автомобіля «RENAULT DUSTER», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час спілкування з поліцейським, ОСОБА_4 дістав власний гаманець, з якого вийняв купюру номіналом 50 доларів США, що станом на 01 лютого 2026 року еквівалентно 2 142,4 грн, і запропонував її працівникам поліції за невинесення відносно нього постанови за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, на що отримав відмову. Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_4 , маючи умисел, спрямований на уникнення від адміністративної відповідальності, поклав до салону поліцейського автомобіля 50 доларів США, що станом на 01 лютого 2026 року еквівалентно 2 142,4 грн, за невинесення відносно нього постанови за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, за що отримав відмову.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною першою статті 382 (умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили) та частиною першою статті 369 КК України (надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища).

В обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень сторона обвинувачення посилалася на визнання ОСОБА_4 своєї провини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 382 та частиною першою статті 369 КК України, та визначений сторонами обсяг доказів, що підлягають дослідженню, згідно з частиною третьою статті 349 КПК України. Під час судових дебатів прокурор вважав зазначені обставини достатніми для того, щоб поза розумним сумнівом довести винуватість ОСОБА_4 у висунутому обвинуваченні в повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та підтвердив, що дійсно 01 лютого 2026 року о 18 год. 52 хв., перебуваючи на автодорозі Н-07 сполученням Київ-Суми-Юнакіївка, неподалік селища Срібне, Прилуцького району Чернігівської області, будучи позбавленим права керування транспортним засобом згідно з постановою Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2023 року, яка набрала законної сили, строком на 5 років, знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, керував транспортним засобом марки «Renault», модель «Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Крім того, 01 лютого 2026 року о 18 год. 52 хв. на автодорозі Н-07 сполученням Київ-Суми-Юнакіївка, неподалік селища Срібне, Прилуцького району Чернігівської області ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Renault», модель «Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції за порушення вимог правил дорожнього руху, а саме: порушив правила користування зовнішніми світловими приладами. З метою уникнення від адміністративної відповідальності, перебуваючи поблизу поліцейського автомобіля «RENAULT DUSTER», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час спілкування з поліцейським, він дістав гаманець, з якого вийняв купюру номіналом 50 доларів США і запропонував її працівникам поліції за невинесення відносно нього постанови за вчинення адміністративного правопорушення, на що отримав відмову. У подальшому він поклав до салону поліцейського автомобіля 50 доларів США за невинесення відносно нього постанови за вчинення адміністративного правопорушення, за що знову отримав відмову.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів у справі, враховуючи, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому діянні, обвинувачений не ставить під сумнів та не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, тому відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд вважає недоцільним проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, суд вважає можливим обмежитись лише показаннями обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу.

При цьому, суд встановив, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, добровільність його позиції не викликає у суду сумнівів. Судом роз`яснено обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Заслухавши обвинуваченого, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у пред`явленому йому обвинуваченні, крім власного визнання ним своєї вини в судовому засіданні, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які є належними, допустимими, достовірними, достатніми та взаємопов`язаними для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_4 умисно не виконав постанову суду, яка набрала законної сили, в частині заборони керування транспортними засобами, та надав службовим особам неправомірну вигоду за непритягнення його до адміністративної відповідальності.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 382 КК України, та як надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища, передбачене частиною першою статті 369 КК України.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 КК України є нетяжкими злочинами, дані про особу ОСОБА_4 , який: раніше не судимий в силу статті 89 КК України; згідно з довідкою КНП «Ізмаїльська МЦРЛ» від 16 лютого 2026 року № 07/01-06-428 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці.

Відповідно до статті 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не встановив.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 382 КК України, частиною першою статті 369 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання в межах санкції частини першої статті 382 КК України у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 (десять тисяч двісті) грн, а в межах санкції частини першої статті 369 КК України у виді штрафу в розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн.

Остаточне покарання ОСОБА_4 суд вважає слід визначити на підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати по справі відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався, відповідне клопотання прокурором з цього приводу не ініціювалось й суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати відповідно до частини другої статті 124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого, відсутні

Питання щодо речових доказів у справі слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 369, 382 КК України, статтями 2, 94, 349, 368-371, 373, 374, 376, 381, 382, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 382, частиною першою статті 369 КК України, та призначити йому основне покарання:

- за частиною першою статті 382 КК України у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 (десять тисяч двісті) грн.;

- за частиною першою статті 369 КК України у виді штрафу в розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн.

Згідно з частиною першою статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді штрафу в розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не застосовувати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 лютого 2026 року на грошові кошти, а саме на купюру номіналом 50 доларів США AD40289095 А.

Речові докази: грошові кошти в розмірі 50 доларів США, які зберігаються на депозитному рахунку Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, – конфіскувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Срібнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1