Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №751/7437/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Рішення

Іменем України

27 квітня 2026 року місто Чернігів

Справа №751/7437/25

Провадження №2/751/1548/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

відповідач – ОСОБА_1

представники позивача – Пархоменко Марія Анатоліївна, ОСОБА_2

представник відповідача – Зачепіло Зоряна Ярославівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №15.09.2022-100000214 від 15.09.2022 в розмірі 10 600,00 грн, а також понесені судові витрати (а.с.1-6).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.09.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №15.09.2022-100000214, згідно умов якого сума кредиту складає 5 000,00 грн, строк кредиту 42 дні, фіксована незмінна процента ставка 3% в день. Даний договір був укладений в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконало та надало кредит шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача, тоді як останній свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі не виконав, а тому виникла заборгованість в розмірі 10 600,00 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 29.08.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Новозаводський районний суд м. Чернігова заочним рішенням від 18.11.2025 позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 10 600 грн 00 коп заборгованості за кредитним договором №15.09.2022-100000214 від 15.09.2022 та понесені судові витрати.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 09.02.2026 прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 18.11.2025.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 25.02.2026 поновив ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення від 18.11.2025, скасував заочне рішення від 18.11.2025 та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 01.04.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з витребуванням доказів за клопотанням представник а позивача.

У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач та його представник у судове засідання не прибули, про день, час та місце судового засідання повідомлені, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без їх участі.

Суд, відповідно до положень ст. 223 ЦПК України розглянути справу без участі сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Відповідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ «Споживчий центр» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, основним видом економічної діяльності якого є інші види кредитування (а.с.8).

15.09.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №15.09.2022-100000214 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (U734), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону (а.с.21-27).

Відповідно до умов кредитного договору №15.09.2022-100000214 від 15.09.2022 відповідачу надано кредит в розмірі 5 000 грн, строком на 42 дні з дати його надання (до 26.10.2022). Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ». Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного та періоду «Економ».

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та через систему оплати «LIQPAY» 15.09.2022 перерахувало на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5 000,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» (а.с.12-18), а також випискою по рахунку відповідача (а.с.112).

Відповідно довідки-розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №15.09.2022-100000214 від 15.09.2022 становить 10 600,00 грн, яка складається із основного боргу – 5 000,00 грн, процентів – 5 600,00 грн за період з 15.09.2022 до 26.10.2022 (а.с.11).

Згідно копії військового квитка ОСОБА_1 з 11.05.2022 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.69-70). З 01.11.2024 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 (а.с.71).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір укладено у вигляді електронного документа та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується із ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору №15.09.2022-100000214 від 15.09.2022 відповідач не звертався.

Факт перерахування коштів за кредитним договором підтверджується квитанцією та випискою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.18, 112). Дана обставина не спростована стороною відповідача.

Заборгованість розрахована відповідно до умов та строку договору.

Відповідачем не було подано до суду жодних доказів, які б спростували або поставили під сумнів правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15 спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача (а не суду).

Не надано стороною відповідача доказів на підтвердження погашення боргу за кредитним договором.

Доводи представника відповідача щодо невідповідності розрахунку вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є безпідставними та судом відхиляються, оскільки наданий позивачем розрахунок не є первинним документом бухгалтерського обліку, а тому вимоги до оформлення первинних документів на нього не поширюються. Такий розрахунок є лише способом узагальнення та відображення розміру заявлених вимог, які підтверджуються належними письмовими доказами (договором, виписками, платіжними документами тощо), що містяться у матеріалах справи.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту згідно з умовам договору, а тому вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5 000,00 грн є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас суд зазначає, що починаючи з 11.05.2022 ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією, у зв`язку з чим на нього розповсюджуються гарантії, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, пункт 15 статті 14 Закону передбачає, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку 18.03.2014 року і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

При цьому застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, їх застосування жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжує діяти на день ухвалення рішення.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.

Окремо слід відмітити, що положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.

З огляду на вищенаведені обставини вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 5 600,00 грн відсотків нарахованих за кредитним договором №15.09.2022-100000214 від 15.09.2022 за період з 15.09.2022 до 26.10.2022 задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (із застосуванням коефіцієнту 0,8) в розмірі 2 422,40 грн (а.с.9).

Ураховуючи, що позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 142,64 грн (2422,40х5000/10600).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором №15.09.2022-100000214 від 15.09.2022.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 142 (одну тисячу сто сорок дві) грн 64 коп судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.04.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, ЄДРПОУ 37356833)

Відповідач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Н. В. Маслюк