Суд: Солом'янський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 16 квітня 2026 р.
Справа: №760/6074/26
Суддя: Майстренко О. М.
Справа №760/6074/26 2/760/13407/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
17 квітня 2026 року м. Київ
Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання Нагуляк А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
встановив:
У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позову зазначає про те, що 07.06.2016 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб, що було зареєстровано Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено актовий запис № 1032 та видано свідоцтво про шлюб серія
НОМЕР_1 . Під час перебуванні у шлюбі у позивача та відповідача народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що між позивачем та відповідачем відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє почуття любові та поваги один до одного. Спільне господарство не ведеться, протягом останніх двох років.
Позивач самостійно матеріально забезпечує дитину. Відповідач належної участі у матеріальному забезпеченні дитини не бере, систематично ухиляється від виконання свого обов`язку щодо її утримання, тому позивач просить стягнути аліменти на утримання дитини.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Майстренка О.М.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2026 відкрито провадження із призначенням спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 17.04.2026 о 12 год. 15 хв.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просять позов задовольнити та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання рекомендованим листом ухвали суду та копії позовної заяви за адресою реєстрації місця проживання. Причини неявки відповідач суду не повідомив.
Крім того, у встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до ч. 9 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 1 ст. 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 07.06.2016 позивач та відповідач уклали шлюб, який зареєстрований Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено актовий запис № 1032 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .
Під час перебуванні у шлюбі у позивача та відповідача народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторони не ведуть спільного господарства та не зацікавлені у продовженні сімейного життя, тобто шлюбно-сімейні відносини фактично припинили своє існування.
Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно з частиною першою ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Статтею 112 СК України визначено, що шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Таким чином, суд вважає, що подальше збереження шлюбних відносин суперечитиме інтересам позивача та відповідача, враховуючи, що жодна зі сторін не зверталася до суду з клопотанням про надання строку для примирення, тобто між подружжям відсутні будь-які намагання спрямовані на відновлення сімейних відносин.
В частині вимог позивача про стягнення аліментів суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Отже, предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У ч. 3 ст. 181 СК України вказано, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У ч. 2 ст. 182 СК України вказано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Як убачається з матеріалів справи, неповнолітня дитина проживає разом з позивачем.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що дитина проживає разом з позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу відповідача, але не менше ніж
50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 03.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи вищевикладене, керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 180, 59, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено актовий запис № 1032.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі
1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення у визначеному цим рішенням суду розмірі з 03.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовівитрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1331 гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання : АДРЕСА_1 .
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя О. Майстренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua