Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №759/8239/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/8239/26

пр. № 1-кп/759/1131/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202610508000291 від 17.03.2026, щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; такого, що має судимість за вироками:

-Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2026 за ч. 1 ст. 309 КК України, яким призначене покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік;

-Святошинського районного суду міста Києва від 02.03.2026 за ч. 1 ст. 309 КК України, яким призначене покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік;

-Солом`янського районного суду міста Києва від 05.03.2026 за ч. 1 ст. 309 КК України, яким призначене покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України;

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), відповідно до Списку № 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в Таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 02.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» розміром особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), за який можливе настання кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 309 КК України, є маса від 0,15 г до 15 г.

ОСОБА_3 , будучи особою, яку засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України, протягом року після засудження вчинив нове кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за наступних обставин.

16.03.2026 приблизно о 18 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи по вул. Симиренка в м. Києві та проходячи повз паркан біля будинку № 31, знайшов згорток з ізоленти чорного кольору, всередині якого знаходився поліетиленовий пакетик з пазовим замком з кристалічною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.

Усвідомлюючи, що дана кристалічна речовина містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, ОСОБА_3 , маючи злочинний намір, спрямований на зберігання без мети збуту психотропної речовини, поклав її до передньої правої кишені своїх штанів, таким чином придбав та став зберігати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, без мети збуту, для особистого вживання.

16.03.2026 о 19 год. 38 хв. біля будинку № 31 по вул. Симиренка у м. Києві ОСОБА_3 був викритий працівниками поліції, яким він добровільно у присутності двох понятих видав з передньої правої кишені штанів поліетиленовий пакет з пазовим замком з вмістом кристалічної речовини білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Загальна маса PVP в речовині становить 0,152 г.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі та дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, зазначивши, що 16.03.2026 він, проводжаючи дівчину, знайшов згорток з забороненою речовиною, та підібрав його з метою особистого вживання. Однак через деякий час після цього до нього підійшли працівники та вилучили заборонену речовину.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України та наслідки, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд визнає доведеним, що своїми умисними діями, які виразилися в незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчиненими протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 309 КК України відноситься до нетяжких злочинів, бере до уваги дані про особу ОСОБА_3 , який офіційно не працевлаштований, що робить недоцільним призначення йому покарання у виді штрафу, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, яке виразилося в дачі правдивих показань, жалю про вчинене, готовності понести заслужене покарання.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлені.

Беручи до уваги наведене та враховуючи кількість особливо небезпечної психотропної речовини, вилученої в обвинуваченого, а також те, що покарання у виді пробаційного нагляду, призначене вироками Святошинського районного суду міста Києва від 02.03.2026 та Солом`янського районного суду міста Києва від 05.03.2026, виявилося неефективним для запобігання вчинення ОСОБА_3 нового кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Оскільки ОСОБА_3 після постановлення вироків Святошинського районного суду міста Києва від 02.03.2026 та Солом`янського районного суду міста Києва від 05.03.2026 до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України суд призначає йому покарання за сукупністю вироків і частково приєднує до покарання, призначеного за новим вироком, невідбуті частини покарань за попередніми вироками.

Суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв`язку з тим, що це призвело би до уникнення ним реального виду покарання, призначеного вироками Святошинського районного суду міста Києва від 02.03.2026 та Солом`янського районного суду міста Києва від 05.03.2026, що полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Оскільки призначені зазначеними вироками покарання у виді пробаційного нагляду виявилося неефективним для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень ОСОБА_3 , його виправлення без ізоляції від суспільства є неможливим. Відтак призначене судом покарання він повинен відбувати.

Суд не враховує покарання, призначене ОСОБА_3 вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2026, оскільки це покарання враховане Оболонським районним судом міста Києва при призначенні остаточного покарання за вироком від 22.04.2026.

Враховуючи роз`яснення, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 760/26543/17 (провадження № 51 - 3600 кмо 20), суд не застосовує положення ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні остаточного покарання за цим вироком та приймає рішення про окреме виконання вироку Оболонського районного суду міста Києва від 22.04.2026, яким ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Доля речових доказів і документів вирішується судом згідно зі ст. 100 КПК України.

Підстав для зміни запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 369-371, 373, 374, 394 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуті частини покарань, призначених вироком Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року та вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду, та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання його у порядку виконання даного вироку.

Виконувати окремо вирок Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2026 року щодо ОСОБА_3 .

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили залишити без змін - домашній арешт, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 22.00 год. до 06.00 год. наступної доби, за виключенням випадків необхідності перебування в укритті під час повітряної тривоги чи отримання невідкладної медичної допомоги.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на залучення експерта (висновок експерта від 24.03.2026 № СЕ-19/111-26/14347-НЗПРАП).

Речові докази: поліетиленовий пакет з кристалоподібною речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою 0,152 г, що поміщена до спецпакету № 6655260 та передана на зберігання до кімнати збереження речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 6455) - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_5