Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №341/102/25 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/102/25

Номер провадження 2/341/36/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючогосудді Островської Н. І.,

за участю секретаря судових засідань Гомерди Г. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Галич цивільну справу за позовом Івано-Франківської окружної прокуратури (адреса місця знаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48) в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради (юридична адреса: м. Бурштин, вул. С. Стрільців, 4, Івано-Франківська область), ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про припинення права власності на земельну ділянку шляхом визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю та витребування у власність Бурштинської міської ради земельної ділянки, що є частиною земельної ділянки у межах фактичного накладення на землі водного фонду,

встановив:

Прокурор в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив:

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 18.02.2009 серія ЯЖ № 556145, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419, площею 0,0588 га для ведення садівництва в урочищі «Касова гора» Коростовичівської сільської ради;

-усунути перешкоди у здійсненні Бурштинською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером, 2621284500:03:001:0419, площею 0,0588 га в урочищі «Касова гора» на території Бурштинської міської ради Івано-Франківської області шляхом скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі від 18.02.2009 земельної ділянки площею 0,0588 га кадастровий номер 2621284500:03:001:0419 з цільовим призначенням «для індивідуального садівництва», виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру;

-стягнути з відповідача судовий збір в сумі сумі 6056,0 грн.

Уточнивши позовні вимоги, просив суд:

-припинити за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку площею 0,0588 га кадастровий номер 2621284500:03:001:0419 шляхом визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю від 18.02.2009 серії ЯЖ № 556145, виданого ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 площею 0,0588 га, для ведення садівництва в урочищі «Касова гора» Коростовичівської сільської ради;

-зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0588 га кадастровий номер 2621284500:03:001:0419 на території Бурштинської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області;

-витребувати у власність Бурштинської міської ради

(вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин Івано-Франківської області, 77111, ЄДРПОУ 04357466) з незаконного володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), на користь Бурштинської міської ради (вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин Івано-Франківської області, 77111, ЄДРПОУ 04357466) земельну ділянку площею 0,0402 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 у межах фактичного накладення на землі водного фонду;

-стягнути з відповідача на користь Івано-Франківської обласної прокуратури сплачений судовий збір за пред`явлення позову до суду.

Як підставу зазначено, що Івано-Франківською окружною прокуратурою вивчено стан додержання вимог земельного законодавства в діяльності органів місцевого самоврядування, в ході якого виявлено факт, використання земельної ділянки з цільовим призначенням землі сільськогосподарського «призначення в прибережній захисній смузі Бурштинського водосховища. Встановлено, що на підставі розпорядження Галицької РДА № 347 від 06.11.2008 земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 площею 0,0588 га, яка знаходиться на території Коростовичівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, урочище «Касова гора», (на даний час Бурштинська територіальна громада) передана у власність ОСОБА_1 .

Згідно з отриманою інформацією від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі є вчинений запис про реєстрацію державного акту на право власності на землю від 18.02.2009 за № 010930100005 (серія ЯЖ №556145), виданого ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 площею 0,0588 га для ведення садівництва в урочищі «Касова гора» Коростовичівської сільської ради.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 площею 0,0588 га внесена до Державного земельного кадастру 18.02.2009 на підставі розробленої у 2008 році Івано-Франківською регіональною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру» Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 на території Коростовичівської сільської ради в урочищі «Касова гора». У зазначеній документації із землеустрою відсутні відомості про наявність на даній земельній ділянці прибережної захисної смуги Бурштинського водосховища. Відповідно до шару «Умовні прибережні захисні смуги» запитувана земельна ділянка частково входить до цього шару.

Крім цього, відповідно до план-схеми земельної ділянки виконаної сертифікованим інженером-геодезистом ТОВ «Гектар ІФ» спірна земельна ділянка 2621284500:03:001:0419 площею 0,0588 га, згідно з відомостями (обмінного файлу) з Державного земельного кадастру частково накладається на п`ятдесяти метрову прибережну захисну смугу Бурштинського водосховища. Площа накладення становить 0,0402 га, або 68 % від загальної площі ділянки. Тобто, фактичне розташування земельної ділянки площею 0,0588 га з кадастровим номером – 2621284500:03:001:0419 по відношенню до урізу води Бурштинського водосховища станом на час її формування 2008 року та на даний час підтверджує часткове розташування в межах прибережної захисної смуги водосховища та відноситься до земель водного фонду. Перебування у приватній власності ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 2621284500:03:001:0419 площею 0,0588 га для ведення садівництва, суперечить ст. 122 ЗК України, чим фактично незаконно змінено цільове призначення цієї земельної ділянки водного фонду.

Правовими підставами позову є, зокрема, ст. ст. 88 Водного кодексу України, ст. ст. 21, 58, 60, 83 ЗК України. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічні висновки наведені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19 та від 23.11.2023 у справі № 370/457/20, 22.05.2024 у справі № 916/1750/22. У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. ст. 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 52 ЗК України). Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у 6 справі № 338/180/17).

Водночас, відповідно до ст. 391 ЦК України у чинній редакції, якщо орган державної влади або місцевого самоврядування, незалежно від наявності повноважень, вчинив дії з відчуження майна на користь суб`єкта права приватної власності, то спори щодо володіння, користування чи розпорядження цим майном вирішуються за правилами ст. ст. 387 (витребування майна з чужого незаконного володіння), 388 (витребування у добросовісного набувача) цього Кодексу. Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна. Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна. Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21. Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (тут і далі за текстом всі законодавчі акти зазначаються в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. Пунктом «г» ч. 3 вказаної статті визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

З посиланням на п. д ч. 4 ст. 84 ЗК України, ст.ст. 58, 88 ВК України зазначив, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. До земель водного фонду належать земельні ділянки, в тому числі зайняті прибережними захисними смугами. Статтею 59 ЗК України передбачено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади. Враховуючи викладене, чинним законодавством передбачено лише один випадок, коли землі водного фонду можуть передаватись у приватну власність та п`ять випадків, коли їх може бути передано в користування. Більше того, ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України установлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель, садівництво та городництво.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 60 ЗК України та правових позицій Верховного Суду у справах даної категорії, відповідно до яких у разі відсутності відповідної містобудівної документації, або якщо містобудівною документацією межі прибережних смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів згідно з частиною другою цієї статті. В той же час, згідно вимог ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Згідно зі ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо 8 озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, окрім земель морського транспорту. Отже, необхідність встановлення прибережних захисних смуг навколо об`єктів визначена безпосередньо чинним законодавством України. Таким чином, за відсутності Проекту щодо встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних смуг, встановлених ст. 88 ВК України. Вказане узгоджується із усталеним правотлумаченням вказаних правових норм, що сформульоване у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-16 с 14 та від 24 грудня 2014 року у справі № 6-206це 14, та підтверджене постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, відповідно до якого існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене законом, а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої.

Водночас, формування земельної ділянки з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 площею 0,0588 га, для індивідуального садівництва в урочищі «Касова гора» Коростовичівської сільської ради відбулось з порушенням вимог чинного законодавства та суперечить вимогам ст. ст. 58, 60, 61 ЗК України, ст. ст. 86, 88, 89 ВК України. Тобто, ОСОБА_1 в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель водного фонду (природних ознак земельної ділянки, знаходження поряд водойми), знала або, проявивши розумну обачність, мала знати про те, що ця ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону. Набуття у власність таких ділянок всупереч зазначеним обставинам ставить під обґрунтований сумнів їхню добросовісність. Це узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 16.12.2015 У справі № 6-2510це 15, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступала. Таким чином, набуваючи у приватну власність земельну ділянку пплощею 0,1176 га, ОСОБА_2 не діяв добросовісно і мав усвідомлювати можливість виникнення надалі ситуації, за якої до нього буде пред`явлено вимогу про витребування майна. У разі, якщо володілець такого майна недобросовісний, суд витребовує це майно на користь власника у всіх випадках (п. 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

Слід зазначити, що власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦПК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому ст. 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Частина спірної земельної ділянка площею 0,0588 га частково знаходиться у межах прибережної захисної смуги Бурштинського водосховища (площа накладення становить 0,0402 га, або 68 % від загальної площі ділянки) відноситься до земель водного фонду, тому отримання її у власність ОСОБА_1 є незаконним, тобто прийнятим в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15- 1, 20, 55-57, 122 ЗК України.

Перебування у власності ОСОБА_1 частини земельної ділянки водного фонду з порушенням земельного законодавства та без належних на те законодавчих підстав, створює передумови використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, незаконної зміни цільового призначення та порушує інтереси держави в особі Бурштинської міської ради.

Спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на землю від 18.02.2009 за № 010930100005 (серія ЯЖ № 556145). При цьому, реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав відповідачем не проведено, що є порушенням закону та узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суд від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Отже, скасування реєстрації земельної ділянки з припиненням прав є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки. Відповідно до інформації інформації від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відповідно до шару «Умовні прибережні захисні смуги», спірна земельна ділянка частково входить до цього шару. ТОВ «Гектар ІФ», використавши дані ДЗК по ділянці з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 визначив площу земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в межах спірної земельної ділянки, та складає 0,0588 га. З огляду на викладене, підлягає витребуванню на користь Бурштинської міської ради земельна ділянка водного фонду площею 0,0588 га із незаконного володіння ОСОБА_1 , яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц зазначила про те, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Факт віднесення спірної земельна ділянки кадастровий номер 2621284500:03:001:0419 площею 0,0588 га до земель водного фонду, які не можуть перебувати у приватній власності встановлено окружною прокуратурою та підтверджено безпосередньо тільки після отримання листа ТзОВ «Гектар-ІФ» вд 06.12.2024 № 02/24-191, з якого вбачається, що земельна ділянка площею 0,0588 га кадастровий номер 2621284500:03:001:0419 знаходиться в межах земель водного фонду, площа накладення становить 0,0402 га. Лише аналіз зазначеної інформації у сукупності з іншими наявними доказами долученими до матеріалів, надав змогу зробити висновок про протиправність набуття ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки за рахунок земель водного фонду. Таким чином, саме з грудня 2024 року окружна прокуратура довідалася про порушення права власності держави в особі Бурштинської міської ради на землі водного фонду, при безпосередній реалізації повноважень прокурора визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц зазначено правову позицію, за якою і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позивачу про можливі порушення вимог земельного та водного законодавства стало відомо під час направлення 19.06.2024 окружною прокуратурою на адресу позивача відповідного листа. Вказане у сукупності дає підстави стверджувати, що до моменту виявлення відповідного порушення, надання йому правової оцінки прокуратурі та уповноваженому органу у спірних правовідносинах - Бурштинській міській раді, не було відомо про порушення інтересів держави.

3 огляду на вказане, цей позов поданий у межах встановленого законодавством строку звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки у будь- якому разі, з урахуванням вимог п. п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, фактично зупинений. Просив уточненні позовні вимоги задовольнити повністю.

Прокурор надіслала до суду заяву, за якою просить позов задовольнити.

Представник Бурштинської міської ради до суду не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у відсутність. Позов підтримує.

Відповідач в судові засідання неодноразово не з`являлась, у тому числі і в засідання 16.04.2026, належним чином повідомлена про розгляд справи. Усі поштові повідомлення повертались із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У Постанові від 01.12.2023 у справі № 591/4832/22, провадження № 61-10261св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 березня 2024 року у cправі № 922/1648/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

За наявності сукупності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази по справі, з`ясувавши позиції учасників справи, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що керівник окружної прокуратури звернувся із листом до головного управління Держгеокадастру про надання належним чином завірених копій технічної документації землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 та витягом з Державного земельного кадастру, оскільки шляхом моніторингу Публічної кадастрової карти України, встановлено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка приватної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419, яка розташована на території Бурштинськолї територіальної громади, ймовірно накладається на землі природно-заповідного фонду (а. с. 34).

Відповідно до листа Бурштинської міської ради від 03.07.2024 згідно з відкритими даними Державного земельного кадастру про право власності на речове право на земельну ділянку, остання з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 сформована Галицьким ДЗК сертифікованим інженером-землепорядником з цільовим призначенним для індивідуального садівництва, площею 0.0588 га та передана у приватну власність ОСОБА_1 на підставі розпорядження Галицької РДА від 06.11.2008. На карті формування території с Коростовичі прибережна захисна смуга в місці розміщення зазначеної земельної ділянки не позначена (а. с. 30).

Згідно з інформацією Держаного земельного кадастру про право власності на речове право на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 2621284500:03:001:0419 для індивідуального садівництва. Землі сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, приватна власність.

Рішенням 12 сесії 5 демократичного скликання від 11.07.2008 Коростовичівської сільської ради ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0588 га на території Коростовичівської сільської ради за межами населеного пункту (а. с. 46).

Відповідно до розпорядження голови РДА від 06.11.2008 № 347 «Про пердачу у власність земельних ділянок громадянам на території Бовшівської і Коростовичівської сільських рад» щоб передати громадянам членам садівницького товариства «Енергетик» безоплатно у власність земельні ділянки площею 0,8078 га для для ведення садівництва на території Бовшівської і Коростовичівської сільських рад за межами населених пунктів, згідно з додатком (а. с. 47). Водночас, у додатку до розпорядження голови РДА № 347 членом садівницького товариства «Енергетик» є ОСОБА_1 (а. с. 48).

25.07.2008 на підставі виконання рішення 12 сесії 5 демократичного скликання від 11.07.2008 Коростовичівської сільської ради та розпорядження РДА від 06.11.2008 № 347 інженером-геодезистом в присутності землевпорядника Коростовичівської сільської ради, голови садівницького товариства «Енергетик» та суміжних землекористувачів складено акт про те, що ними встановлено поведення меж земельної ділянки в садівницькому товаристві «Енергетик» площею 0,0588 га за межами с.Коростовичі в урочищі «Касова гора» Зіняк М. П. Межі в натурі земельної ділянки проходять умовно по землі частково по огорожі і закріплені межовими знаками в кількості 4 штуки, які передані замовнику на зберігання (а. с. 51).

З технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 на території Коростовичівської сільської ради в урочищі Касова гора вбачається, що підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку у с. Коростовичі в урочищі «Касова гора» садівницький масив № НОМЕР_2 ділянки № НОМЕР_3 є ршення № 12 п`ятої сесії скликання Коростовичівської сільської ради від 11.07.2007 та розпорядження Галицької РДА від 06.11.2008 № 347 (а. с. 38).

Заявою ОСОБА_1 від 25.07.2008 підтверджено, що остання зверталась з вказаною заявою до директора Галицького РВІФРФЦДЗК для виконання проектно-технічної роботи щодо видачі державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0588 га. Земельна ділянка розміщена за межами с. Коростовичі в урочищі «Касова гора» садівницький масив № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 (а. с. 41).

Відповідно до висновку начальника управління земельних ресурсів від 10.09.2008 ОСОБА_1 погоджено документацію по видачі державного акту на право власності на земельну ділянку в с. Коростовичі, урочище «Касова гора» (а. с. 43).

Згідно з довідкою заступника начальника управління земельних ресурсів земельній ділянці площею 0,0588 га, що надана у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва в с. Коростовичі в урочищі «Касова гора» садівницький масив № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 Коростовичівської сільської ради згідно з технічною документацєю присвоєно кадастровий номер 2621284500:03:001:0419 (а. с. 44).

Відповідно до висновку № 516 від 28.08.2008 ОСОБА_1 погоджено передачу у власність земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0588 га масив № НОМЕР_2 (а. с. 45).

Довідкою міського голови Бурштинської міської ради № 484 від 05.09.2008 підтверджено, що ОСОБА_1 не скористалась правом безоплатної приватизації земельної ділянки для ведення садівництва на території міської ради (а. с. 54).

Згідно з довідкою голови садівницького товариства «Енергетик» від 05.09.2008 № 58 ОСОБА_1 є членом вищевказаного товариства (аю с. 55).

Відповідно до інформаціїї начальника головного управління Держгеокадастру державним земельним кадастром на території Івано-Франківської області не внесені відомості про обмеження у використанні земель, пов`язані із землями прибережно-захисних смуг водних об`єктів, в тому числі і тих, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419, внесених за адміністративною послугою «Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, містобудівною документацією з видачею витягу» (а. с. 58-61).

За змістом листа начальника управління Державного агентства водних ресурсів межі приобережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, за також у містобудівній документацій, на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використані земель. Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються, згідно з комплексними, планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смут не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з ч. 2 ст. 60 3К України. Управління не володіє інформацією шодо належності земельних ділянок з кадастровими номерами 2621284500:03:001:0419, 2621284500:03:001:0420 та прилеглих до них земель до водного фонду.

Відповідно до листа в. о. начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу Інспекцією в період з 10.06.2024 до 11.06.2024 року проведено державний нагляд (контроль) за дотриманням Бурштинською міською радою вимог законодавства в частини здійснення делегованих органами виконавчої влади повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 11/02/5 від 14.06.2024 (а. с. 69).

Відповідно до листа в. о. начальник управління Державного агентства водних ресурсів Бурштинське водосховище відноситься до водойм комплексного призначення та належить до Бурштинської територіальної громади Івано-Франківського району. В основному призначено для охолодження турбін Бурштинської теплової електростанції, має рекреаційне значення, а також частково використовується і для рибальства. Балансоутримувачем Бурштинського водосховища є ПАТ ПАТ «ДТЕК Західенерго» ВП «Бурштинська TEC». Згідно з характеристикою водного об`єкта при нормальному підпірному рівні площа водного дзеркала водосховища становить НПР 1260.0 га. Об`єм при НПР - 49900 тис. м. 3. Корисний об`єм становить 6000 тис. м 3. Відмітка при НПР – 229,00 м БС, відмітка при ФПР - 229,5 м БС. Експлуатується ізольовано, з можливістю регулювання рівня води, належить водосховище до руслового типу. Управління в межах своїх повноважень не здійснює контролюючих функцій, в тому числі проведення будь-яких перевірок (а. с. 72-73). Крім цього, начальник головного управління Держгеокадастру від 16.09.2024 повідомив, що Головним управлінням не здійснювались заходи державного контролю за використанням охороною земель дотриманням вимог законодавства України про охорону земель стосовно земельних ділянок за кадастровими номерами 2621284500-03:001:0419, 2621284500:03:001:0420

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах военного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

За змістом листа міського голови Бурштинсьукої міської ради від 18.12.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 перебуває в межах площі 19,7 га Державного акту на право колективної власності на землі ІФ 03-01-1/000002 від 12.01.1994, виданого садівничому товариству «Енергетик», організованого при Бурштинській ДРЕС. Зазначену землю для садового використання передано у колективну власність відповідно до рішення Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 20.03.1984 року № 69. При цьому, у пояснювальній записці до проекту організації території колективних садів садового товариства «Енергетик» при Бурштинській ДРЕС зазначено, що «землі передані під використання садовому товариству «Енергетик» з умовою, що вздовж берега водосховища на садівничих ділянках буде встановлено прибережну смугу шириною 10 м, яка засіватиметься багаторічними травами, а дирекцією ДРЕС буде проведено укріплення лівого берега водосховища залізобетонними плитами для забезпечення, збереження земель, від розмиву. В межах прибережної смуги не допускати розорювання земель, внесення в грунт отрутохімікатів та мінеральних добрив, а також утворення стоянок для автомашин.». Відомо, що зменшення площі вказаного вище державного акту за рахунок, сформованих земельних ділянок, що передані у власність, не відбулось, і його дію у встановленому порядку не припинено (а. с. 77).

Разом з тим, як вбачається з Державного акту на право колективної власності на землю серія ІФ 03-01-1/000002 Державний акт садового товариства, організованого при Бурштинській ДРЕС, власнику землі передається в колективну власність 19,7 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для садового використання відповідно до рішення Івано-Франкінської обласної ради народних депутатів від 20.03.1984 № 69 (а. с. 79). Також відбулись зміни в межах земельних ділянок, зокрема: 14.14 га відповідно до рішення Галицької районної ради від 11.04.1996 та 1,2 га відповідно до рішення Галицької районної ради від 04.08.1998 (а. с. 81).

Відповідно до листа ТОВ «Гектар ІФ» від 06.12.2024 згідно з використаними відомостями з Державного земельного кадастру, площа накладення (перетин) земельної ділянки площею, 0,0588 га кадастровий номер 2621284500:03:001:0419 на прибережну захисну смугу Бурштинського водосховища за умови і ширини 50 метрів складає 0,0402 га, та за умови її ширини 100 метрів - 0,0588 га (а. с. 85).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 2621284500:03:001:0419. Цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва. Площа земельної ділянки становить 0,0588 га, нормативна грошова оцінка 3102,09 грн (а. с. 87-88). Документ, який є підставою для виникнення прав є Рішення органу виконавчої влади від 06.11.2008, а документ, що посвідчує право від 18.02.2009 НОМЕР_4 .

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. 7 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Згідно зі ст.41 Конституції України та ст.319 ЦК України право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ст.ст.317-318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Стаття 321 ЦК України встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановленихКонституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст.2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно зі ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною другою ст.20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст.21 ЗК України).

Пунктом «ґ» статті 6 ЗК України передбачено, що погодження питань, пов`язаних із зміною цільового призначення особливо цінних земель державної та комунальної власності, припиненням права постійного користування ними відповідно до цього Кодексу віднесено до повноважень Верховної Ради України.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об`єктами, що мають національне та загальнодержавне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою включає в себе право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У Преамбулі Водного кодексу України зазначається, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Статтею 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті, у тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Отже, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними смугами вздовж річок.

Відповідно до статті 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Частинами першою, третьою статті 85 Водного кодексу України встановлено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус прибережних захисних смуг, до категорії земель водного фонду, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на землю від 18.02.2009 за № 010930100005 зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 площею 0,0588 га для ведення садівництва в урочищі «Касова гора» Коростовичівської сільської ради.

Визначення прибережно-захисних смуг наведено у Водному кодексі України.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги зон виділяються з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон (частини перша-четверта статті 88 Водного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно з частиною п`ятою статті 88 Водного кодексу України землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Таким чином, законодавством чітко передбачена заборона передачі земель прибережних захисних смуг у приватну власність.

Як вбачається з відомостей з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку, у зазначеній технічній документаші відсутні відомості про обмеження використанні земельної ділянки. Відповідно до шару “Умовні прибережні захисні смуги", вищевказана земельна ділянка входить до цього шару. Відомості шару "Умовні прибережні захисні смуги, які є внесені до Державного -земельного кадастру є відомостями інформаційно-довідкового шару внесені до Державного земельного кадастру як довідкова інформація, яка одночасно є умовною. У відповідності до частин 1-2 ст. 60 Земельного Кодексу України, вздовж річок морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та вбереження їх водності, встановлюються прибережні захисні смуги.

Відтак, керуючись зазначеними вище положеннями законодавства, проаналізувавши долучені до справи докази у їх сукупності, логічному взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що земельна ділянка відноситься до земель прибережно-захисної смуги і не може перебувати у власності відповідача.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Так, відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Так, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Позов прокурора в цій справі стосується захисту суспільного інтересу у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Бурштинської територіальної громади на землю та збереження прибережних захисних смуг, недопущення зміни цільового призначення земель водного фонду, що спирається на норми закону.

Отже, передача у власність відповідачу земельної ділянки, яка розташована всією площею у прибережній захисній смузі Бурштинського водоховища відбулася всупереч наведеним нормам закону і у втручанні держави у право мирного володіння ОСОБА_1 спірним майном є легітимна мета. Відтак, таке втручання відповідає закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначено, що: «заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15 (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13 (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14 (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14 (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року в справі № 372/1684/14 (провадження № 14-740цс19, пункт 45).

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду керуючись тим, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14 (пункт 81), від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14 (пункт 97), від 15 вересня 2020 року в справі № 372/1684/14 (пункт 46).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 червня 2025 року у справі № 672/5/23.

ОСОБА_1 під час оформлення права власності на спірну земельну ділянку не мала перешкод у доступі до законодавства України, а також у силу зовнішніх, явних та видимих природних ознак земельної ділянки, могла та повинна була знати про те, що така земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності фізичної особи.

Враховуючи приписи закону щодо неможливості передачі земель водного фонду у приватну власність, ОСОБА_1 не стала добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Тобто, прокурором обрано вірний спосіб захисту прав, оскільки відповідач (власник спірної земельної ділянки) не є добросовісним набувачем в силу закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц) (провадження № 14-452цс18), від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).

Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

- поділу чи об`єднання земельних ділянок;

-якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

-ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Частиною четвертою статті 25 цього Закону визначено, що поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до пункту «в» ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Вбачається, що при здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки було невірно визначено її цільове призначення, оскільки вона належить до земель водного фонду.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка не може перебувати у приватній власності, оскільки відноситься до земель водного фонду, то державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державна реєстрація права власності ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають скасуванню.

Водночас, за встановлених судом обставин справи, що розглядається, земельна ділянка, з приводу якої заявлено спір перебуває під посиленою правовою охороною держави. Прокурором заявлено позов з метою повернення спірної земельної ділянки з володіння відповідача, що буде задовольняти суспільні потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення державі земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради до ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056,0 гривень.

Керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст. ст. 21, 58, 60, 83, 8 58, 60, 83, 84, 186-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 8, 17, 57, ст. ст. 4, 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд,

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити.

Припинити за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0588 га кадастровий номер 2621284500:03:001:0419 шляхом визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю від 18.02.2009 серія ЯЖ № 556145, виданого ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 площею 0,0588 га, для ведення садівництва в урочищі «Касова гора» Коростовичівської сільської ради.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0588 га кадастровий номер 2621284500:03:001:0419 на території Бурштинської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Витребувати у власність Бурштинської міської ради

(вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин Івано-Франківської області, 77111, ЄДРПОУ 04357466) з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Бурштинської міської ради (вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин Івано-Франківської області, 77111, ЄДРПОУ 04357466) земельну ділянку площею 0,0402 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2621284500:03:001:0419 у межах фактичного накладення на землі водного фонду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056,0 гривень (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483; Рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172).

Копію рішення направити сторонам.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА