Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №148/210/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №№ 148/210/26

В И Р О К

Іменем України

30 квітня 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина в режимі відеоконференцзв`язку матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12022020180000194 від 18.07.2022 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Шуро-Копіївська, Тульчинського району, жительки АДРЕСА_1 , громадянка України, освіта вища, заміжня, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, працює адміністратором ТОВ «Дамарк», не судима, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , 18.07.2022 близько 09 год. 05 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Миколи Леонтовича у межах м. Тульчин Вінницької області, під час виконання повороту ліворуч на вул. Успенська, порушила Правила дорожнього руху України, а саме: не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надала дорогу транспортному засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку, виїхала на зустрічну смугу руху, де допустила зіткнення із мопедом марки «Suzuki» моделі «Сеnіа» без державного номерного знаку, під керуванням ОСОБА_6 , який рухався в зустрічному їй напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мопеда марки «Suzuki» моделі «Сеnіа» ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до комунального некомерційного підприємства «Тульчинська центральна районна лікарня» Тульчинської міської ради Вінницької області, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 18.08.2022, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми. Перелому потиличної кістки. Масивні крововиливи під оболонки та в речовину головного мозку. Закрита черепно-мозкова травма. Перелом потиличної кістки. Масивні крововиливи під оболонки та в речовину головного мозку відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент їх спричинення. Дані тілесні ушкодження перебувають у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю ОСОБА_6 .

Відповідно до висновку комісійної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, в діях водія автомобіля «марки «Volkswagen» моделі «Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та п. 16.13 Правил дорожнього руху України: «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч».

Обвинувачена ОСОБА_5 свою вину в скоєні інкримінованого їй кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, визнала повністю та беззастережно. Суду показала, що всі обставини викладені в обвинувальному акту нею визнаються та не оспорюють ся. Вона дійсно керувала автомобілем «Volkswagen» моделі «Transporter» 18.07.2022, точного часу не пам`ятає, і рухалась по вул.. Леонтовича м. Тульчина. Вона мала намір повернути на вул.. Успенська, тому включила лівий поворот, зупинила автомобіль, пропустивши автомобіль по зустрічній смузі руху і після чого почала маневр повороту. В цей час, не побачивши, що за зустрічним автомобілем, який вона пропустила рухався скутер, відбулось зіткнення в передню частину її автомобіля. В бокове дзеркало, вона побачила, що після зіткнення скутер проїхав якусь відстань, але вже виляючи по дорозі, впав на асфальт, а водій скутера впав на землю. Вона зразу же зупинила свій автомобіль, включила аварійну сигналізацію і підбігла до водія скутера, який був непритомний і вона почала надавати йому медичну допомогу. Також вона попросила, щоб перехожі викликали швидку. Після цього водія скутера, забрала швидка до лікарні. В подальшому водій скутера перебував на лікуванні в м. Тульчині, потім в м. Вінниця, де йому зробили операцію, а потім знову відправили до Тульчинської ЦРЛ. Весь цей час вона надавала посильну допомогу матері потерпілого на лікування. Однак, потерпілий помер. Вину свою вона визнає повністю, у вчиненому щиро кається, відшкодувала завдані збитки повністю.

Крім повного визнання своєї вини, вина обвинуваченої ОСОБА_5 також підтверджується показами потерпілої.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_6 . Про обставини ДТП, їй повідомили працівники поліції, коли вона зателефонувала на мобільний телефон сина. Прибувши на місце ДТП, її сина вже забрала карета швидкої, тому про обставини вона дізналась від перехожих. До обвинуваченої ОСОБА_5 претензій матеріального та морального характеру вона не має, завдана їй матеріальна та моральна шкода їй відшкодована. Також, вважає, що обвинувачена має понести покарання не пов`язане з реальним відбуттям покарання.

У відповідності до вимог ст. 349 КПК України, приймаючи до уваги добровільність позицій учасників судового розгляду, роз`яснивши їм права та відповідні наслідки, суд визначив обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченої, потерпілої, дослідженням характеризуючих особу обвинуваченої матеріалів справи.

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК Україні зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

При цьому суд зазначає, що сторонами не заявлялось клопотань щодо належності та допустимості доказів, які надані сторонами в судовому засіданні.

Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, установлення обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також з питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено процесуальні рішення, документи та інші матеріали, що подані стороною обвинувачення.

З врахуванням вимог ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, в межах висунутого органами досудового розслідування обвинувачення, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 337 ч.1 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до вимог ст. 62 ч.2 Конституції України, загальних засад кримінального провадження, а саме ст. 17 ч.2 КПК України, задекларовано та гарантується державою, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

В свою чергу, на реалізацію зазначених вище засад кримінального провадження, ст. 92 ч.1 КПК України визначено, що обов`язок доказування винуватості особи у скоєнні злочину покладається на слідчого та прокурора.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що законом зобов`язано виключно сторону обвинувачення довести провину особи у вчиненні злочину, який їй інкримінують.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

За приписами ст. 91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, серед яких:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, дослідивши та оцінивши представленні стороною обвинувачення докази в їх сукупності, а також зваживши доводи сторони захисту, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, кваліфікуючою ознакою якого є спричинення смерті потерпілого, в судовому засіданні доведена в повному обсязі і дії останньої підлягають кваліфікації за ст. 286 ч.2 КК України.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 судом визнано щире каяття у вчиненому, відшкодування матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі, здійснення волонтерської діяльності.

Обтяжуючих покарання обставин обвинуваченої ОСОБА_5 судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_5 встановлено, що вона є уродженкою с. Шуро-Копіївська, Тульчинського району, жителькою АДРЕСА_1 , гр. України, заміжня, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, працює адміністратором ТОВ «Дамарк», є не судимою особою. За місцем проживання та місця роботи характеризується позитивно, займається волонтерською діяльністю в товаристві «Червоного хреста», де характеризується позитивно.

На обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває, що свідчить про її осудність.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, суспільну небезпеку скоєного нею кримінального правопорушення та ступінь тяжкості, особу обвинуваченої, її характеристику, відсутність судимості. За висновками досудової доповіді органу пробації встановлено, що при оцінці ризиків небезпеки для суспільства та вчинення повторних злочинів, визначено такі ризики, як низький. Відповідно до ст. 12 цього ж Кодексу, обвинуваченою вчинено тяжкий злочини, наявність пом`якшуючих та відсутністю обтяжуючих покарання обставин, відшкодуванням завданої шкоди в повному обсязі.

В зв`язку з викладеним, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та беручи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових злочинів, буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної ст. 286 ч.2 КК України, з призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Таке покарання відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Приймаючи до уваги позицію державного обвинувача, потерпілої, суспільну небезпечність вчиненого злочину, обсяг заподіяної шкоди, відшкодування завданих збитків, особу обвинуваченої, яка виключно позитивно характеризується, щиро розкаялася у вчиненому злочині, характер та ступінь її вини, висновки органу пробації, а також те, що обвинувачена, запевнила суд, що стала на шлях виправлення, зробивши відповідні висновки, а також встановленні в судовому засіданні пом`якшуючі покарання обставини, перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей, зайняття волонтерською діяльністю в товаристві «Червоного хреста», які в сукупності дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбуття покарання, суд приходить до висновку про можливе застосувати відносно останньої ст. 75 КК України і звільнити її від відбування покарання з випробуванням, поклавши обов`язки визначенні ст. 76 ч. 1, п. п. 1, 2 КК України.

Враховуючи, що в судовому засіданні, стороною обвинувачення не виносилось питання про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченої, суд вважає, що підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не має.

Процесуальні витрати понесенні на проведення експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_5 , в дохід держави в повному обсязі, в сумі 23444,24 грн.

Питання речових доказів судом вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65, 286 ч.2 КК України, ст. ст. 100, 368-371, 373-376, 615 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбачених ст. 286 ч.2 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на два роки, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладенні на неї обов`язки.

Згідно ст. 76 ч.1 п.1, п.2 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.

Стягнути із засудженої ОСОБА_5 в дохід держави понесенні процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 23444,24 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок чотири гривень 24 коп.).

Речові докази:

- автомобіля марки «Volkswagen Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 – повернути володільцю майна ОСОБА_9 , жительці АДРЕСА_1 ;

- мопед «Suzuki Сеnіа», без д.н.з., власником якого є ОСОБА_4 , жителька АДРЕСА_2 – повернути останній, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду від 19.07.2022, на вищевказане майно, в кримінальному провадженні № 12022020180000194, внесеного в ЄРДР від 18.07.2022.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, його захиснику, прокурору, потерпілій.

В судовому засіданні відповідно до вимог ст. 615 ч.15 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежився проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: