Рішення від 13 листопада 2025 р. у справі №753/877/21 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/877/21

провадження № 2/753/409/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., представника позивача - адвоката Дем`янюка В.П., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору іпотеки від 22 жовтня 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 листопада 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Свої вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) позивачка мотивувала тим, що 13 травня 2011 року між ОСОБА_4 та ПАТ «АСТРА БАНК» було укладено кредитний договір № 150104002111001, у забезпечення виконання зобов`язань за яким 13 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «АСТРА БАНК» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дудко Ю.А. за реєстровим № 1020, відповідно до умов якого іпотекодавець передала в іпотеку банку нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

У подальшому ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», як правонаступник ПАТ «АСТРА БАНК», уклав договір № 353/К від 27 березня 2018 року з ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» купівлі-продажу майнових прав по кредитному договору № 150104002111001.

29 березня 2018 року ТОВ«ФК «Фінтайм Капітал» уклало договір купівлі-продажу майнових прав по кредитному договору № 150104002111001 з ОСОБА_5 , яка звернула стягнення на предмет іпотеки шляхом отримання його у власність.

19 вересня 2018 року ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 , яка 22 жовтня 2020 року уклала договір іпотеки щодо цього приміщення з ОСОБА_2 та 10 жовтня 2020 року ОСОБА_3 уклала договір задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_2 , внаслідок чого право власності на квартиру АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_2 .

Підставою позовних вимог позивачка зазначала незаконність укладення договору купівлі-продажу майнових прав по кредитному договору № 150104002111001 з фізичною особою ОСОБА_5 , яка в подальшому незаконно звернула стягнення на іпотечне майно та, відповідно, незаконно уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 , яка в свою чергу незаконно уклала договір іпотеки та договір задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_2 . Таким чином, належна позивачці на праві власності квартира вибула з її володіння поза її волею.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання на 23 лютого 2021 року, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарську Світлану Іванівну.

22 березня 2021 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_2 , який заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в позові повністю, посилаючись на те, що права позивачки не порушені.

06 квітня 2021 року представник позивачки звернувся до суду з заявою про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 753/2030/21.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року зупинено провадження у справі №753/877/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 753/2030/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТАЙМ КАПІТАЛ», ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, скасування реєстрації права власності на квартиру та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року поновлено провадження у цивільній справі № 753/877/21, призначено підготовче засідання на 20 лютого 2025 року.

14 лютого 2025 року представник позивача - адвокат Дем`янюк В.П. подав до суду заяву про зміну предмету позову у справі № 753/877/21, в якій просить витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .

16 травня 2025 року представник позивачки звернувся до суду з клопотанням про відстрочення оплати судового збору до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору, прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову, призначено у справі підготовче засідання на 03 липня 2025 року.

03 липня 2025 року відкладено підготовче засідання на 07 серпня 2025 року.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі № 753/877/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 жовтня 2025 року.

02 жовтня 2025 року відкладено розгляд справи на 06 листопада 2025 року.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав позов повністю, посилаючись на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 753/2030/21, ухваленою з цих же правовідносин, встановлено обставини, що ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» не перебувало у процедурі ліквідації, а тому воно не мало підстав для відступлення права вимоги за кредитним договором на користь ОСОБА_5 (п. 87 постанови ВС), належним способом захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна (п. 93 постанови ВС). Відповідно, належна позивачці на праві власності квартира вибула з її володіння поза її волею внаслідок протиправних дій ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_5 і в подальшому квартира неодноразово відчужувалась особами, які не мали на це законного права і кінцевим власником на час вирішення спору судом був ОСОБА_2 .

Відповідачі, їх представники та третя особа в судове засідання не з`явились, повідомлялися про дату, час і місце судового засідання у встановленому законом порядку, відзиви на заяву про зміну предмету позову відповідачі до суду не подали.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення, проти чого позивач не заперечував.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України на сторони покладено обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 13 травня 2011 року між ОСОБА_4 та ПАТ «АСТРА БАНК» було укладено кредитний договір № 150104002111001. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 13 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «АСТРА БАНК» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дудко Ю.А. за реєстровим № 1020, відповідно до умов якого іпотекодавець передала в іпотеку банку нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

У подальшому ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», як правонаступник ПАТ «АСТРА БАНК», уклав з ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» договір № 353/К від 27 березня 2018 року купівлі-продажу майнових прав по кредитному договору № 150104002111001.

29 березня 2018 року ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» уклало договір купівлі-продажу майнових прав по кредитному договору № 150104002111001 з ОСОБА_5 , яка звернула стягнення на предмет іпотеки шляхом отримання його у власність.

19 вересня 2018 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .

22 жовтня 2020 року ОСОБА_3 уклала договір іпотеки з ОСОБА_2 .

10 листопада 2020 року ОСОБА_3 уклала договір задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_2 , внаслідок чого право власності на квартиру АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 753/2030/21, встановлено, що ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» не перебувало у процедурі ліквідації, а отже не мало підстав для відступлення права вимоги за кредитним договором на користь ОСОБА_5 (п. 87 вказаної постанови Верховного Суду).

Таким чином, ОСОБА_5 за відсутності правових підстав набула права вимоги за кредитним договором № 150104002111001, укладеним 13 травня 2011 року між ОСОБА_4 та ПАТ «АСТРА БАНК», та як наслідок незаконно набула право власності на іпотечне майно, яким були забезпечені зобов`язання за кредитним договором № 150104002111001 та не мала права на відчуження цього майна.

Як виснував Верховний Суд у п. 93 вказаної постанови, належним способом захисту права у даних правовідносинах відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до закріпленого в статті 387 Цивільного Кодексу України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Як передбачено частинами першою, третьою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, для застосування положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.

З огляду на викладене, визначальним для вирішення спору у цій справі є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про можливість відступлення права вимоги з кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й на користь фізичних осіб лише за умови, що первісний кредитор - банк був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, яка вимагає вчинення дій із метою максимального задоволення інтересів кредиторів банку, зокрема його вкладників.

Вважаючи відсутніми підстави для відступу від вищевказаних правових висновків, велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 наголосила на сформульованій правовій позиції, що «фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного Кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор-банк або інша фінансова установа. Це ж саме стосується і переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань».

У постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 753/2030/21 Верховний Суд вказав, що ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» не перебувало у процедурі ліквідації, а тому воно не мало підстав для відступлення права вимоги за кредитним договором на користь ОСОБА_5 , а укладені договори відступлення права вимоги суперечать положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_1 не з її волі.

Вирішуючи питання щодо добросовісності набуття ОСОБА_2 спірної квартири, суд виходить з того, що ОСОБА_2 станом на дату укладення договір купівлі-продажу майнових прав по кредитному договору № 150104002111001 з ОСОБА_5 , яка звернула стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру, був керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал», а отже міг знати про порушення визначеного законодавством порядку відступлення прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтями 387, 388 ЦК України підстав для витребування на користь ОСОБА_1 майна з чужого незаконного володіння, а саме квартири АДРЕСА_2 .

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог, а також на те, що суд відстрочив позивачці сплату судового збору, судовий збір в сумі 15140,00 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280, 281, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна про витребування майна з чужого незаконного володіння, задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в сумі 15140,00 грн.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач-1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач-2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На заочне рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 29 квітня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК