Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №636/10395/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/10395/25 Провадження 2/636/2013/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

До Чугуївського міського суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстрований 27 липня 2012 року, актовий запис № 71. Від даного шлюбу сторони мають повнолітню дитину: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що сімейне життя сторін не склалося в силу різних життєвих інтересів, цілей та поглядів, шлюбні відносини фактично припинені, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Подальше збереження шлюбу неможливе.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві просив суд про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Проти надання строку на примирення заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

27 липня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровали шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області складено відповідний актовий запис № 71, на підтвердження чого надана копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_4 , дружині ОСОБА_4 .

Від даного шлюбу сторони мають повнолітню дитину: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час судового розгляду встановлено, що спільне життя подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства. На думку позивача збереження шлюбу і подальше спільне проживання є неможливим. Відповідач, не заперечує проти розірвання шлюбу. Тому суд дійшов висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду, чітко визначив предмет позову - розірвання шлюбу, при цьому прямо зазначив про відсутність між сторонами будь-якого іншого спору.

05 січня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 надано до суду заяву в якій остання просить розірвати шлюб між сторонами та визначити місце проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Разом з тим, суд дійшов висновку, що вимога щодо визначення місця проживання дитини не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень сімейного законодавства України, питання визначення місця проживання дитини вирішується судом у разі наявності спору між батьками щодо цього.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем така вимога не заявлялася, предметом позову є виключно розірвання шлюбу. Відповідачка самостійних позовних вимог у встановленому процесуальним законом порядку не заявляла, зустрічний позов до суду не подала.

Подана представником відповідачки заява про визначення місця проживання дитини не може розцінюватися як належно заявлена позовна вимога, оскільки не відповідає вимогам процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, а також порядку пред`явлення зустрічного позову.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про наявність між сторонами спору щодо місця проживання дитини, що є обов`язковою умовою для вирішення такого питання судом.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини в межах даної справи.

З огляду на викладене, суд відхиляє зазначену вимогу у заяві та не бере її до уваги при вирішенні спору по суті.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України, суд з`ясував фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, і вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, а тому позов підлягає задоволенню, у зв`язку з чим шлюб підлягає розірванню.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ч. 3 ст. 109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їх дитини.

Суд з`ясував причини розірвання шлюбу, дослідив матеріали справи, і вважає, що подальше сумісне життя подружжя та збереження сім`ї неможливим, у зв`язку з чим шлюб підлягає розірванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Керуючись ст.ст. 76-80, 206, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.

Розірвати шлюб між громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований 27 липня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 71.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бунін Є.О.