Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №212/14652/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №212/14652/25

Провадження № 2/638/6201/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., за участі секретаря судового засідання Плахотничої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (збільшення) розміру стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач в особі представника адвоката Лисенко Ірини Костянтинівни звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.10.2017 року у справі №175/2593/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини з твердої грошової суми 2 000,00 грн. на частку від заробітку (доходу); стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття (до ІНФОРМАЦІЯ_2 ); судові витрати покласти на відповідача.

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2017. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2017 року з відповідача вирішено стягувати аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн., але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач стверджує, що на 2 000,00 грн важко забезпечувати дитину, крім того, дитина дорослішає, і з віком її утримання, виховання, навчання потребує все більших коштів. Враховуючи, що на теперішній час змінився матеріальний стан відповідача, який проходить військову службу, а також той факт, що суми аліментів, визначеної у 2017 році у розмірі 2 000,00 грн не вистачає для забезпечення 50% базових потреб дитини (за принципом рівності обов`язків батьків), позивач просить змінити спосіб стягнення та розмір аліментів на утримання неповнолітньої доньки на частину всіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлений про час дату та місце судового засідання. Представник позивача надіслала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, судовий розгляд просила здійснювати без її участі та участі позивача, проти винесення судом заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судові засідання не з`являється, про дату та час судового розгляду повідомлявся судом завчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу реєстрації судової повістки, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзиву щодо заявлених позовних вимог або будь-яких заяв від відповідача до суду не надходило.

В подальшому, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України судом розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду, однак він в судове засідання на вказану в оголошенні дату не з`явився, жодних заперечень проти позову, заяв про розгляд справи без його участі до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.

Суд, дослідивши матеріали встановив наступне.

Сторони 04.07.2008 зареєстрували шлюб, який було розірвано на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2017.

В період шлюбу у сторін народилась донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 29.08.2008, актовий запис №404 .

Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1809 від 16.10.2018 та №0000206350 від 15.04.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.10.2017 у справ №175/2593/17 з відповідача вирішено стягувати аліменти на користь позивача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 2000 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, починаючи стягнення з 18.07.2017 і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення 11.12.2017 був виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №59184818.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Вказане узгоджується з правовою позицією зі сталою правовою позиціє Верховного Суду, викладеною у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19; від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19; від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18; від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19 та інших.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Очевидним є факт, що з віком потреби дитини зростають, що потребує більших витрат на харчування, одяг, освіту, лікування, розвиток та дозвілля.

Таким чином, мати дитини, з якою проживають діти, отримуючи аліменти у встановленому незмінному розмірі, вимушена самостійно нести тягар збільшення витрат на утримання дітей, викликаний, по-перше, обставинами, пов`язаними із самими дітьми, а саме збільшенням їх потреб із віком, що неминуче тягне збільшення витрат, по-друге, загальними обставинами, як то зростання цін внаслідок інфляційних процесів тощо.

Викладене, на переконання суду, цілком може бути прийнято як обставини, що викликають зміну матеріального стану отримувача аліментів в бік його погіршення та, відповідно, як підставу позову, визначену ст. 192 СК України.

Отже, суд вважає, що дорослішання дитини та пов`язане з цим збільшення потреб можуть бути підставою для позову про збільшення розміру аліментів. Якщо раніше визначений договором розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини, її матеріальних потреб, або є недостатнім для покриття витрат на її утримання, одержувач аліментів може звернутися до суду із позовом про їх збільшення.

При цьому, при розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Виходячи з викладеного, суд вважає заявлений позивачем до стягнення розмір аліментів у виді 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) обґрунтованим та таким, що відповідатиме інтересам дитини, забезпечить виконання обов`язку відповідача щодо дотримання прав дітей на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, покриватиме частину витрат на їх утримання і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечить реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дітей.

Разом із тим, суд вважає, що аліменти у виді та розмірі, визначеному даним рішенням, підлягають стягненню з відповідача не з дати звернення до суду, як про це просить позивач, а із дня набрання рішенням законної сили, оскільки вимоги позивача, розглянуті у даній справі, фактично заявлені на підставі ст. 192 СК України, яка не передбачає стягнення аліментів у зміненому розмірі з дня звернення до суду.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, а також враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 41, 258, 259, 263-265, 273, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (збільшення) розміру стягнення аліментів задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.10.2017 року у справі №175/2593/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини з твердої грошової суми 2 000,00 грн на частку від заробітку (доходу).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення повноліття дітини.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення аліментів за період з 16.12.2025 до набрання даним рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1211,20 грн на користь держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_3 ; діє на підставі ордеру серії АІ №2042669 від 01.12.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5626/10 від 17.03.2016.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя О. В. Зінченко