Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №341/247/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/247/26

Номер провадження 2/341/418/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді - Васильцової Г.А.,

секретаря судового засідання - Габлей А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Галицького районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (далі по тексту - ТзОВ «ФК «ЕЙС», позивач), в особі директора Полякова О.В., звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, позичальник, боржник, ОСОБА_1 ) заборгованість за кредитним договором №649599164 від 04.02.2022 року у розмірі 21 939,75 грн. Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 04.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі по тексту - первісний кредитодавець, товариство, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №649599164 у формі електронного документа, підписаний в порядку, визначеному ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV8G9Z9. Первісний кредитодавець свої зобов`язання виконав та надав боржнику у користування грошові кошти у загальному розмірі 20 450,00 грн. У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року перейшло від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі по тексту - ТзОВ «Таліон плюс»), термін дії якого неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод. Надалі, на підставі договору факторингу №23/022024-01 від 23.02.2024 року, право вимоги до боржника перейшло від ТзОВ «Таліон плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (далі по тексту - ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс»), а на підставі договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС». Станом на дату звернення до суду із позовом у відповідача виникла заборгованість у розмірі 21 939,75 грн, яка складається з: 20 450,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1 489,75 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користуванням кредитом, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 31 березня 2026 року. Крім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів з АТ КБ «Приват Банк».

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2026 року відкладено розгляд справи та витребувано у позивача належним чином завірену копію всіх сторінок договору кредитної лінії № 649599164 від 04.02.2022 року та розрахунок заборгованості, згідно якого буде можливим встановити наявність або відсутність заборгованості у відповідача за договором кредитної лінії № 649599164 від 04.02.2022 за період строку дії цього договору.

07 квітня 2026 року засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшла відповідь представника АТ КБ «Приватбанк» - Пустовіт А.С. на ухвалу суду від 24 лютого 2026 року про витребування доказів.

Заяв та клопотань у справі від учасників процесу до суду не надходило.

В судове засідання позивач не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відповідно до ст. 128 ЦПК України належним чином був повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач не повідомив суд про причину своєї неявки; правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 лютого 2022 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії №649599164 у формі електронного документа, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису, за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8G9Z9 (а.с.26-34).

Згідно вище зазначеного кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, визначених в цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» товариства (а.с. 27).

Кредитодавець надає позичальнику перший транш у сумі 7 000,00 грн одразу після укладення кредитного договору, який має бути повернуто до 06.03.2022 року. Другий та решта траншів надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором (п. 2.3. та п. 2.4. кредитного договору).

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно платіжних доручень від 04.02.2022 року, від 08.02.2022 року, від 12.02.2022 року, від 14.02.2022 року та від 17.02.2022 року, первісний кредитодавець здійснив переказ кредитних коштів згідно кредитного договору на номер платіжної картки № НОМЕР_1 у сумі 7 000,00 грн, 1 150,00 грн, 1 100,00 грн, 2 750,00 грн, 500,00 грн, 6 950,00 грн та 1 000,00 грн, відповідно, отримувач коштів ОСОБА_2 , НОМЕР_2 (а.с. 22-23)

Крім того, згідно відповіді про надання інформації на виконання ухвали суду від 24 лютого 2026 року у банку АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку згідно виписки по рахунку за період з 04.02.2022 року до 22.02.2022 року було здійснено зарахування коштів у сумі 7 000,00 грн 04.02.2022 року, у сумі 1 150,00 грн 08.02.2022 року, у сумі 1 100,00 грн 12.02.2022 року, у сумі 2 750,00 грн, 500,00 грн та 6 950,00 грн 14.02.2022 року, у сумі 1 000,00 грн 17.02.2022 року, номер телефону НОМЕР_4 є його фінансовим номером (а.с. 75-78).

28.11.2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року та який в подальшому додатковими угодами неодноразово продовжувався сторонами (а.с. 44-52).

За вказаним договором факторингу на підставі реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 року, до ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржників, включаючи відповідача у справі, у сумі 22 440,35 грн, з яких тіло кредиту становить 20 450 грн, а проценти - 1 990,35 грн (а.с.53).

23.02.2024 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, згідно якого до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржників, включаючи відповідача у справі (а.с. 39-42), що підтверджується Реєстром прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року, у сумі 21 939,75 грн, з яких тіло кредиту становить 20 450 грн, а проценти - 1 489,75 грн (а.с. 43).

15.07.2025 року ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором (а.с.36-37) та відповідно до реєстру боржників за цим договором позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 939,75 грн, з яких тіло кредиту становить 20 450 грн, а проценти - 1 489,75 грн (а.с. 38).

Розмір процентних ставок визначений в пункті 8 кредитного договору. Процентні ставки за договором є фіксованими.. У період дисконтного періоду проценти нараховуються за процентною ставкою 2,10% в день (базова процентна ставка). Після закінчення дисконтного періоду проценти відповідачці нараховуються за процентною ставкою 2,98% в день. Якщо позичальник здійснить повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку дисконтного періоду, то проценти нараховуватимуться за процентною ставкою 0,60% в день. Якщо позичальник вчинить дії передбачені п. 3.2. договору, тоді зобов`язань по сплаті процентів за період з дати видачі кредиту та до 06.03.2022 року застосовуються правила п. 8.5.1., а з наступного дня після 06.03.2022 року за процентною ставкою 1,51% в день (індивідуальна процентна ставка).

Підпунктом 3.6. кредитного договору визначено, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, який складає на момент укладення кредитного договору 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору.

Згідно підпункту 3.7. кредитного договору сторони погодили, що встановлений п. 3.1. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів.

Пункт 3 вказаного кредитного договору починається з підпункту 3.6. та закінчується підпунктом 3.9.

Відтак, п. 3.6. та 3.7. кредитного договору містять посилання на п. 3.1. та 3.2., а надана позивачем копія кредитного договору не містить підпунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. та 3.5. договору, що унеможливлює встановлення судом строку кредитування за цим кредитним договором.

Отже, позивач при подачі позову до суду кредитний договір надав не в повному обсязі, а саме відсутні пункти договору в частині, що визначає строк кредитування за ним.

До матеріалів справи позивачем також було надано два розрахунки заборгованості, зокрема, складений ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно якого в графі «до сплати» зазначена загальна сума заборгованості відповідача у розмірі 22 403,54 грн станом на 04.05.2022 року. У графі «нараховано» вищезазначеного розрахунку 04.03.2022 року зазначено сума «-858,90» грн заборгованості нарахованої за процентами, сума залишку заборгованості становить 22 133,60 грн (03.03.2022 року було 22 992,50 грн). У графі «нараховано» вищезазначеного розрахунку 08.04.2022 року зазначено сума «-122,70» грн заборгованості нарахованої за процентами, сума залишку заборгованості становить 22 010,90 грн. 05.05.2022 року в графі «сплачено» зазначена сума оплати 20 450,00 грн за тілом кредиту, та 1 990,35 грн за процентами. Всього нараховано та сплачено 20 450,00 грн за тілом кредиту та 1 990,35 за процентами.

Згідно наданого позивачем другого розрахунку заборгованості, складеного ТзОВ «Таліон Плюс», вбачається, що у графі «нараховано» зазначена заборгованість відповідача за тілом кредиту 20 450,00 грн та 1 990,35 грн за процентам станом на 05.05.2022 року. 06.07.2022 року в графі «сплачено» зазначена сума оплати 2 700,00 грн за процентами. 30.09.2022 року в графі «сплачено» зазначена сума оплати 500,00 грн за процентами. 23.02.2022 року в графі «сплачено» зазначена сума оплати 20 450,00 грн за тілом кредиту та 1 489,75 грн за процентами. Всього нараховано та сплачено 20 450,00 грн за тілом кредиту та 4 689,75 за процентами.

В описовій частині позовної заяви позивач зазначає, що вищезгадані розрахунки заборгованості за відповідні періоди перебування прав вимог у первісного кредитодавця та ТзОВ «Таліон Плюс» є розрахунками при відступленні прав вимог, в яких наявне балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора.

Підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Зазначені розрахунки заборгованості не є документами первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року (№ 342/180/17) та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року (№ 6-16цс15).

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, на який строк видавалися кредитні кошти, правильність нарахування відсотків позивачем.

Матеріали справи не містять належного розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, з якого би вбачалося здійснення саме боржником оплат за кредитом, відомостей про перехід прав вимоги у разі продовження нарахування процентів відповідачу, відомостей, яким саме чином була нарахована сума відсотків за користування кредитними коштами, за якою процентною ставкою та протягом якого строку.

Ухвалу суду від 31 березня 2026 року про витребування у позивача належним чином завірену копію всіх сторінок договору кредитної лінії №649599164 від 04.02.2022 року та розрахунку заборгованості, згідно якого буде можливим встановити наявність або відсутність заборгованості у відповідача за договором кредитної лінії № 649599164 від 04.02.2022 за період строку дії цього договору, у встановлений в ухвалі строк позивачем не виконано, витребувану інформацію суду не надано.

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду (ч. 10 ст. 84 ЦПК України).

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п.5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковою умовою, яка має бути чітко визначена у кредитному договорі, - строк, на який надається кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», є нікчемними (ч. 5 ст. 12 цього Закону).

Суд зробив все від нього залежне для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, зокрема ухвалою від 24.02.2026 року витребував інформацію з АТ КБ «Приват Банк» за клопотання позивача та ухвалою від 31.03.2026 року у позивача відповідний розрахунок заборгованості та належним чином завірену копію всіх сторінок кредитного договору.

Суд констатує, що позивачем не доведено наявність у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та, на переконання суду, надані розрахунки при відступленні прав вимоги не підтверджують наявність заборгованості у відповідача за кредитним договором №649599164 від 04.02.2025 року.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією згідно ст. 129 Конституції України.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК України).

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України, доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17 (провадження № 61-28582св18).

Враховуючи, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявність заборгованості у ОСОБА_2 за договором №649599164 від 04.02.2026 року, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 84, 89, 95, 141, 223, 247, 263-265, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення рішення суду 29.04.2026 року.

СуддяГанна ВАСИЛЬЦОВА