Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №339/215/26 — Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/215/26

3-зв/339/10/26

П О С Т А Н О В А

30 квітня 2026 року м. Болехів Суддя Болехівського міського суду Івано-Франківської області Головенко О.С.,

розглянувши заяву судді Скригун В.В. про самовідвід по справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, депутата Болехівської міської ради,

за ч.2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду на розгляд надійшла справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-7 КУпАП, яку протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано на розгляд судді Скригун В.В.

29 квітня 2026 року суддею Скригун В.В. заявлено самовідвід у розгляді даної справи, оскільки ОСОБА_1 була включена до списку присяжних Болехівського міського суду, неодноразово брала участь в судових засіданнях під головуванням судді Скригун В.В., а тому вважає, що це може викликати сумнів у об`єктивності та неупередженості, як судді при розгляді даної справи.

Вирішуючи заяву про самовідвід судді Скригун В.В., приходжу до такого висновку.

Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканість судді гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддю в будь-який спосіб забороняється.

Так, відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 9 Конституції України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об`єктивно безстороннім тобто, суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.

Одним із способів забезпечення та гарантування незалежності і безсторонності судового розгляду є інститут відводу, який полягає у тому, що кожна із сторін судового провадження за наявності для того визначених законом підстав має право заявити відвід або самовідвід.

Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Кодексом України про адміністративні правопорушення не встановлено порядку подання заяви та розгляду відводу або самовідводу судді, але з метою розгляду даної справи відповідно до засад ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю за необхідне застосувати в даному випадку аналогію закону.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості судді.

Встановлено, що відповідно до рішення обласної ради від 19 квітня 2024 року №896-30/2024 Соболь О.М. виконувала обов`язки присяжного Болехівського міського суду із внесенням відповідної інформації до автоматизованої системи документообігу суду.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ЦПК України, у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 неодноразово здійснювала участь у розгляді цивільних справ під головуванням судді Скригун В.В.

Беручи до уваги заяву судді Скригун В.В., з метою втілення довіри до суду, гарантування переконливості сторін у безсторонності, об`єктивності суду, уникнення звинувачень в упередженому ставленні судді при здійсненні правосуддя, недопущення будь-яких сумнівів в об`єктивності, неупередженості судді та законності і правильності прийнятого в подальшому судового рішення, а також з метою створення таких умов, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом, заяву судді Скригун В.В. про самовідвід вважаю обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.221 КУпАП, ст.7, ст.56 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів",-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Скригун В.В. про самовідвід задоволити.

Матеріали справи №339/215/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передати до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу іншому судді, визначеному відповідно до вимог чинного законодавства.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Головенко О.С.