Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №211/2209/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2209/26

Провадження № 3/211/967/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 квітня 2026 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КпАП,-

ВСТАНОВИВ :

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598077 від 22 02 2026 року, 22 02 2026 року о 10-11 год., ОСОБА_1 керував транспортним засобом - DAEWOOrn LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Кривому Розі по вул. Єгора Біркуна, 1, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме : звужені зіниці очей що не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. На законну вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд в лікаря нарколога, в закладі охорони здоров`я УП «КБЛПД`ДОР» водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

В ході розгляду справи в суду ОСОБА_1 свою провину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнав, просив провадження по справі закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Також надав висновок про проходження ним медичного огляду.

Суд вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, переглянувши доданий відеозапис, дійшов наступних висновків

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимогами ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу, інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи.

Під час розгляду справи проглянуто диск з відеозаписами, який доданий до матеріалів справи в якості доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та суд до даного доказу відноситься критично оскільки зафіксовані обставини не доводять наявність в діях ОСОБА_1 вказаного складу адміністративного правопорушення.

Згідно вимог Закону України, суд розглядає справу в межах тих матеріалів які направлені до суду.

Так в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598077 від 22.02.2026 року, зазначено, що ОСОБА_1 22 02 2026 року о 10-11 год., керував транспортним засобом - DAEWOOrn LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Кривому Розі по вул. Єгора Біркуна, 1, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме : звужені зіниці очей що не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. На законну вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд в лікаря нарколога, в закладі охорони здоров`я УП «КБЛПД`ДОР» ОСОБА_1 відмовився.

Переглядом доданого до вказаного протоколу відеозапису, судом встановлено, що відео складається з чотирьох відеофайлів. На першому відеофайлі 22.02.2026 року о 10:11:29 год., відображається зафіксований з відстані рух автомобіля, яким о 10:11:39 було здійснено поворот на право, та на цьому даний відео фрагмент закінчується. Судом звернено увагу, що номерний знак того автомобіля чітко не зафіксовано.

Другий, третій та четвертий відеофайли містять обставини спілкування поліцейських з водієм, при цьому дані обставини зафіксовані з 10:19:12 год. до 11:02:11 год 22.02.2026 року.

Тобто даний відеозапис не є цілісним та його було перервано і з невідомих суду причин він не містить зафіксованих обставин з 10:11 год до 10:19 год. Отже поліцейськими не було забезпечено безперервного відеозапису події, що у свою чергу свідчить про те, що суду наданий неповний відеозапис фіксації вчинення адміністративного правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 , адже відповідно до вимоги пункту 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 р. № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео-зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Так біля будівлі відображається передня частина автомобіля, який стояв та чутно спілкування поліцейських з водієм даного автомобіля, під час якого поліцейський повідомив, що його було зупинено через інформацію, що за кермом даного автомобіля може знаходитися водій, який може перебувати у стані наркотичного сп`яніння, на що водій повідомив, що на нього раніше складали матеріали за ст. 130 та він пройшов огляд, отримав висновок, за яким у нього все добре та судом було прийнято відповідне рішення. Далі поліцейський повідомив ОСОБА_1 що останнього ТЦК було подано у розшук та він підлягає направленню до ТЦК, на що ОСОБА_1 повідомив, що розшук може давати тільки суд та наразі він проходить медичне обстеження. На запитання поліцейського водій повідомив, що медичний висновок знаходиться у нього вдома, а рішення суду він ще не отримав, оскільки воно набере законної сили тільки 24 числа, та як йому пояснили без відмітки про набрання законної сили, дане рішення не має юридичної сили. Далі поліцейський вказуючи, що не знають чи пройшов суд, пропонує ОСОБА_1 перевірити ті ознаки, які в нього були, а саме звужені зіниці ока, які не реагували на світло, попросив ОСОБА_1 закрити очі, після чого зазначив, що у нього звужені зіниці ока, що погано реагують на світло, потім також попросив ОСОБА_1 виставити руки та зазначив, що вбачає виражене тремтіння пальців та також різку зміну забарвлення покриву обличчя. Вказавши на вказані ознаки наркотичного сп`яніння, поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 поїхати з ними на ПНД для проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, на що водій висловив своє побоювання щодо намірів поліцейських відвезення його до ТЦК замість ПНД, повідомив, що наркотичні засоби він не вживає, раніше відносно нього безпідставно було складено матеріали за ст. 130 оскільки він самостійно пройшов медичний огляд і у нього нічого виявлено не було, тому його зупинка є безпідставною. Поліцейським було зазначено, що їм треба побачити даний медичний висновок, на що ОСОБА_1 повідомив, що товариш його зараз принесе, поліцейський погодився зачекати оскільки хоче подивитися висновок, але ж у ОСОБА_1 все одно вбачаються ознаки наркотичного сп`яніння і йому потрібно проїхати до ПНД для проходження огляду на стан сп`яніння. В подальшому після надання поліцейському вказаного висновку, поліцейський запитав у ОСОБА_1 «а зараз чому відмовляєтеся» на що ОСОБА_1 , зазначив, що проти огляду він не відмовляється та згоден поїхати до лікарні, але не на патрульному автомобілі, а щоб його відвіз товариш, оскільки поліцейськими зазначалось про його направлення до ТЦК і тому він має побоювання та сумніви, що поліцейські його повезуть не до лікарні, а саме до ТЦК. На питання ОСОБА_1 показати норму Закону, на підставі якої він зобов`язаний поїхати на медичний огляд саме на автомобілі патрульних, поліцейський належної відповіді не надав. В подальшому ОСОБА_1 неодноразово акцентував увагу поліцейських, що від огляду він не відмовляється.

Отже як вбачається причиною зупинки водія ОСОБА_1 це була наявність у поліцейських інформації, що за кермом автомобіля може знаходитися водій, який може перебувати у стані наркотичного сп`яніння.

Законом України Про національну поліцію чітко визначені підстави, межі та спосіб обмеження вільного пересування громадян. Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.

Свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про національну поліцію» та ПДР.

Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»).

Відповідно до рапорту поліцейського взводу 2 роти 1 батальйону 1 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області А. Шевченко, автомобіль Део Ланос номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 було зупинено згідно ст. 35 п. 1 ЗУ «Про Національну поліцію».

Однак згідно ЗУ «Про Національну поліцію» стаття 35 містить три частини, при цьому перша та друга частини містять пункти, так перша частина містить пункти підстав для можливого зупинення поліцейськими транспортних , а саме з 1-11; друга частина містить пункти підстав для зобов`язання поліцейського зупинити транспортні засоби, а саме з 1-2

Тобто складений рапорт щодо підстав для зупинки водія ОСОБА_1 , не містить конкретної причини що слугувала для його зупинки.

Будь-яких інших доказів що б підтверджували правомірність підстав для зупинення транспортного засобу до матеріалів справи додано не було.

З доданого відео вбачається незгода водія ОСОБА_1 щодо причини його зупинки, пояснював поліцейським, що дійсно раніше на нього було складено матеріал за ст. 130 КУпАП, але за результатом медичного огляду він не перебував у стані сп`яніння. Висновок вказаного огляду ОСОБА_1 надав поліцейським з яким вони ознайомилися о 10:40 год., тобто до складання протоколу, який було складено о 10:59 год. На запитання щодо надання більш детальної інформації про причину зупинки, поліцейський відповіді не надав.

З огляду на вказане у суду не залишається сумнівів в суб`єктивності дій поліцейських, які використовуючи нікчемний привід, завуалювавши його під законний привід, зупинили водія ОСОБА_1 і пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння.

Суд враховує концепцію ЄСПЛ «Плоди отруйного дерева» (рішення ЄСПЛ у справі «Гефген проти Німеччини») а саме, що якщо первісний доказ отримано з порушенням, то і наступні докази, отримані на підставі цього доказу є недопустимими, в даному випадку первісним доказом є правомірність зупинки автомобіля, і дані дії вчинені з порушенням, що тягне за собою відповідні наслідки.

Також, щодо ознак наркотичного сп`яніння слід зазначити, що підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5ПДРУкраїни та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735(в подальшому «Інструкція»).

За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення ,передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Відмова особи від проходження огляду на стані сп`яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення, та яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чи намірів інших осіб.

Оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов`язковим є доведення підстав для такого огляду особи.

Більш того, описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 при спілкуванні з поліцейськими, яке тривало значний час, поводив себе цілком адекватно, відповідав на запитання працівників поліції, давав певні пояснення, задавав запитиння. Його мова носила послідовний логічний характер, відповідала обстановці і подіям, що відбувались на місці події, повідомляв що наркотичні засоби він не вживає, і що зазначені поліцейськими ознаки сп`яніння не відповідають дійсності.

Так поліцейськими було зазначено , що вбачають у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей що не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Однак така заява працівників поліції викликає обґрунтований сумнів, оскільки переглядом доданого відеодоказу встановлено, що під час виявлення даних ознак, ОСОБА_1 перебував в середині свого автомобіля, не вбачається як поліцейський перевіряв очі та пальці рук, оскільки відеофіксація не була зосереджена на фіксацію даних обставин.

Тобто доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис з бодикамер поліцейських не містить фіксації того, яким чином поліцейськими у ОСОБА_1 виявлено вказані ознаки сп`яніння, при цьому свідки не залучались.

На переконання суду, поведінка, висловлювання, побудова речень, вимова відображені на відеофайлах не вказують на наявність у ОСОБА_1 явних ознак наркотичного сп`яніння, а від так, вимога проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була безпідставна, незаконна.

Більше того, ОСОБА_1 надано висновок КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 224 від 22.02.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 22.02.2026 року пройшов медичний огляд на виявлення стану сп`яніння і ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено, що ще раз доводить безпідставну надуманість поліцейських щодо наявності у ОСОБА_1 неіснуючих ознак наркотичного сп`яніння та прагнення до формального притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак дії останнього не потягли і порушення п. 2.5 ПДР України.

Суд також звертає увагу, що вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння можна вважати законною за сукупності таких умов:

здійснення особою керування транспортним засобом, тобто забезпечення шляхом впливу на системи управління транспортним засобом його руху;

зупинки транспортного засобу у встановленому статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» порядку і підставах, що, зокрема підстава зупинки у виді порушення ПДР України, має бути у встановленому порядку задокументовано;

наявність у водія ознак сп`яніння, що визначені пунктами 3, 4 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Крім того, необхідно звернути увагу і на те, що відповідно до наданого до протоколу відеозапису, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 що він знаходиться у розшуку і підлягає направленню до ТЦК, на що ОСОБА_1 висловлював своє заперечення , після чого поліцейський почав пропонувати ОСОБА_1 перевірити ознаки сп`яніння, які у нього були виявлені раніше (коли складався попередній матеріал за ст. 130 КУпАП) не реагуючи, що ОСОБА_1 пояснював, що він тоді самостійно пройшов огляд і стану сп`яніння у нього виявлено не було, та потім з невідомих суду обставин (як вище зазначалось), заявив що вбачає у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння. На прохання поліцейських ОСОБА_1 надав висновок щодо проходження ним медичного огляду.

З огляду на встановлені обставини, є очевидним, що без зазначених дій поліцейського, правопорушення не було б вчинено, оскільки ОСОБА_1 не висловлював відмови від проходження огляду, а навпаки неодноразово наголошував патрульним, що він готовий пройти огляд у лікарні, але поїде з товаришем, оскільки має сумніви щодо справжності дій з боку поліцейських, які вказавши, що він має бути направлений до ТЦК, можуть його туди повезти, а не на медичний огляд.

За сталою практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21.02. 1984, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v.Austria) від 23.10.1995, заява №15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23.09.1998, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v.Ukraine) від 6.09.2005, заява № 61406/00).

ЄСПЛ виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.

Так, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Під провокацією (поліцейською) ЄСПЛ розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5.02.2008). При цьому, провокація вчинення злочину наявна, якщо: були активні дії правоохоронних органів; з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину; злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів (справи «Раманаускас проти Литви», №55146/14, «Баннікова проти Росії», №18757/06, «Матановіч проти Хорватії», №2742/12).

В зв`язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення є основним процесуальним документом, на підставі якого здійснюється розгляд справи по суті, а у суду виникли сумніви щодо правдивості даних в ньому щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та законності його складання, то в такому випадку він не може слугувати як належний, допустимий доказ по справі.

Так, у постанові Верховного Суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020р. зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки суд повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом, вважаю, що за цим стандартом доказування не було доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв`язку з чим провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього.

Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з дня винесення постанови.

Суддя: С. В. Ткаченко