Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №173/65/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/65/25

Провадження №2/173/56/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 квітня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача, Костюшок Павло Миколайович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами

ВСТАНОВИВ:

09.01.2025 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача, Костюшок Павло Миколайович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06432-03/2024.

24 червня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24062024, відповідно до якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

02 березня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01910-03/2024.

25 липня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 25072024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Також, 25 лютого 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 41829-02/2024.

20 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20062024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

24 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79734493.

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Кредитні договори підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і надіслано на номер мобільного телефону відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами, а також понесені судові витрати.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Петрюк Т.М.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Петрюк Т.М. від 10.01.2025 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче засідання.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Петрюк Т.М. від 06.05.2025 закрито підготовче судове засідання по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача, Костюшок Павло Миколайович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та справу призначено до судового розгляду.

Розпорядженням керівника апарату суду № 509 від 17.06.2025 на підставі рішення ВРП від 05.06.2025 "Про звільнення судді ОСОБА_2 у відставку" призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 справу розподілено судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 01 серпня 2025 р. справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року позовну заяву по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», представник позивача, Костюшок Павло Миколайович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами залишено без руху.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 03 грудня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Марченко Альони Олександрівни про уточнення позовних вимог та постановлено продовжити розгляд справи.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» додаткові докази щодо належності відповідачу банківської картки та надходження грошових коштів.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначити справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 16 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 заперечував щодо позовних вимог, зокрема, щодо договору позики № 79734493. Зауважив щодо строку кредитування, який первісним кредитором всупереч строку тридцять днів продовжено без наявності умов пролонгації в договорі. Відповідач зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на порушення кредитором розрахунків та законодавства в сфері споживчого кредитування. Вказав на те, що позивачем не надано первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та вказав на те, що самостійно розрахунків надати не має змоги, так як не є фінансистом. На запитання суду «Чи отримував він кредитні кошти ?» відповів, що не може ні підтвердити, ні спростувати їх отримання оскільки не пам`ятає.

У відзиві на позовну заяву, який до суду надійшов 24 грудня 2025 року, відповідач зазначив, що позивачем не доведено факту укладення кредитних договорів та явно завищений розмір нарахованих відсотків. Додав, що розрахунки, надані позивачем, є неповними та не містять ставок процентів, за якими здійснювалося нарахування відсотків.

У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача щодо не укладення кредитних договорів, укладених в електронній формі, зазначивши, що договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який надається для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті Кредитодавця з урахуваннями особливостей визначених індивідуальною частиною. Зазначає, що у кредитних договорах зазначено контакті та особисті дані відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06432-03/2024, відповідно до умов п. 1.1. – 1.4. якого кредит у розмірі 9000 грн. надавався на строк 100 днів, до 14 червня 2024 року, процентною ставкою 2,50 % в день.

Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 55168--74хх-хххх-1408 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п. 1.6. Договору).

Згідно з розділом 2 договору встановлено, що договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і було надіслано на номер мобільного телефону відповідача.

Розділом 4 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в договорі.

Позичальник підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних ним умов кредитування, про що свідчить підпис відповідача у Паспорті кредиту від ТОВ «СТАР ФІЙНЕНС ГРУП».

Відповідно до платіжної інструкції iPay.ua, вих. № 3426_250122152546 від 22 січня 2025 року на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 перераховано 07 березня 2024 року грошові кошти у розмірі 9000 грн., що також підтверджується випискою за договором б/н, наданою АТ КБ «ПриватБанк».

24 червня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29062024, відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги, в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 06432-03/2024.

Згідно з наданим витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29062024 від 24 червня 2024 року за яким, ТОВ «ФК«ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 06432-03/2024 від 07.03.2024 в розмірі 31500 грн., з яких: 9000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22500 грн. - сума заборгованості за відсотками.

02 березня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01910-03/2024, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 12000 грн., строком на 120 днів, процентною ставкою 2,50% в день.

Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 55168--74хх-хххх-1408 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п. 1.6. Договору).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і було надіслано на номер мобільного телефону відповідача (розділ 2 Договору).

Відповідно до платіжної інструкції iPay.ua, вих. № 3466_250123090724 від 23 січня 2025 року на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 перераховано 02 березня 2024 року грошові кошти у розмірі 12000 грн., що також підтверджується випискою за договором б/н, наданою АТ КБ «ПриватБанк».

25 липня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 25072024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» Правд Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно з наданим витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 25072024 від 25 липня 2024 року за яким, ТОВ «ФК«ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 06432-03/2024 від 07.03.2024 в розмірі 48000 грн., з яких: 12000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 36000 грн. - сума заборгованості за відсотками.

25 лютого 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 41829-02/2024, за умовами п. 1.1. – 1.4.1. якого сума кредиту становить 8000 грн., надається строком на 120 днів, до 23.06.2024.

Відповідно до п. 1.6. Договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 55168--74хх-хххх-1408 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до платіжної інструкції iPay.ua, вих. № 3466_250123090725 від 23 січня 2025 року на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 перераховано 25 лютого 2024 року грошові кошти у розмірі 8000 грн., що також підтверджується випискою за договором б/н, наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо не укладення кредитного договору, оскільки вказаний договір підписано за допомогою цифрового електронного підпису W1025. Крім того, розділ 8 Кредитного договору містить дані відповідача та номер банківської картки, яку також зазначено п. 1.6.Договру зазначених вище договорі та номер телефону, на який товариством направлялася пропозиція про укладення Договору, який зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Варто також зазначити, що відповідач не позбавлений можливості надати докази на підтвердження неотримання грошових коштів за кредитними договорами № 06432-03/2024 від 07 березня 2024 року, № 01910-03/2024 від 02 березня 2024 року та № 41829-02/2024 від 25 лютого 2024 року, як приклад виписки по рахунку, проте не зробив цього.

За приписами ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином відповідач не звільнений від доказування, тобто на підтвердження конкретного доводу мають бути надані докази.

Однак суд погоджується з доводами відповідача щодо розміру заборгованості за відсотками.

Так, за Кредитним договором № 06432-03/2024 від 07 березня 2024 року первісним кредитором нараховано розмір заборгованості за несплаченими відсотками у розмірі 22500 грн. за відсотковою ставкою 2,50 % в день, за кредитним договором № 01910-03/2024 від 02 березня 2024 року у розмірі 36000 грн. за відсотковою ставкою 2,50% в день, за Кредитним договором № 41829-02/2024 від 25 лютого 2024 року за відсотковою ставкою 2,50% в день нараховано 23400 грн.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Нормою ч. 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

До того ж, як зауважував Конституційний Суд України у справі про захист прав споживачів кредитних послуг (Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011), межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнена Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року частиною 5, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з наведеним, оскільки кредитні договори укладено в лютому та березні 2024 року, тобто після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то на нього розповсюджується дія статті п`ять Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

З врахуванням вищезазначених змін максимальний розмір денної процентної ставки не може становити більше 1 %. Таким чином відсотки, нараховані за ставкою 2,50% за кредитним договором № 06432-03/2024 від 07 березня 2024 року мають становити 9000 грн. (9000 * 1% * 100), за кредитним договором № 01910-03/2024, від 02 березня 2024 року у розмірі 14400 грн. (12000 * 1% * 120), за кредитним договором № 41829-02/2024 від 25 лютого 2024 року – 9600 грн. (8000 * 1% * 120).

Таким чином розмір заборгованості за кредитним договором № 06432-03/2024 від 07 березня 2024 становить 18000 грн., яка складається з: 9000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 9000 грн. заборгованість за несплаченими відсотками, за кредитним договором № 01910-03/2024 від 02 березня 2024 року – 26400 грн., яка складається з: 12000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 14400 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, за кредитним договором № 41829-02/2024 від 25 лютого 2024 року – 17600 грн., яка складається з: 8000 грн. – тіло кредиту; 9600 грн. – заборгованість за відсотками.

Суд бере до уваги, що умовами договорів чітко визначено обов`язок позичальника сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, розмір відсотків, строки повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, такі правочини, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створюють презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договори, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковими для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № 61-11608св22).

20 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20062024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» Правд Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 20062024 від 20 червня 2024 року підтверджується факт набуття ТОВ «ФК«ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 41829-02/2024 від 25.02.2024

24 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79734493, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 12000 грн.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) звертає увагу на те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2024 року у справі 381/1647/21 (провадження № 61-4504св23).

Так, на вимогу ухвали суду про витребування додаткових доказів АТ КБ «ПриватБанк» надіслано до суду інформацію по рахункам ОСОБА_1 . Судом встановлено, що банківська карта № НОМЕР_2 , з картковим рахунком НОМЕР_3 , що зазначена у відповідних розділах кредитних договорів як платіжний інструмент для зарахування грошових кошів, належить відповідачу.

Відповідно до виписки за договором б/н за період 24 лютого 2024 по 25 лютого 2024 року на картковий рахунок відповідача 24 лютого 2024 року зараховано грошові кошти у розмірі 12000 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт виконання первісним кредитором умов договору та перерахування грошових коштів, на у мовах та розмірі, визначених договором.

Також, 14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено,що Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника,якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо порушення укладення додаткової угоди № 31 від 19 липня 2024 року, до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, оскільки на підтвердження переходу права вимоги сторонами укладено Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 27 від 19 липня 2024 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року та долучено Витяг з реєстру боржників № 27, яким визначено обсяг заборгованості, номер кредитного договору, боржника (відповідача) та його реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Таким чином, знайшло своє підтвердження укладення договору позики № 41829-02/2024 від 25 лютого 2024 року, виконання первісним кредитором умов договору та переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» по відношенню до ОСОБА_1 .

Однак, суд погоджується з доводами відповідача щодо строку кредитування, з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 2.2. Договору позики № 79734493 від 24 лютого 2024 року строк кредитування становить 30 днів, відсоткова ставка 2,5% в день.

При цьому пунктом 2.3. Договору передбачено процентну ставку за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,70%.

Згідно з п. 1.3. Договору проценти – грошові кошти, що нараховуються на суму позики і є платою за користування такою позикою (Договором передбачено денну процентну ставку, базову процентну ставку, базову процентну ставку та процентну ставку за понадстрокове користування позикою).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в розмірі 22525 грн. Проте з огляду на встановлений кредитним договором строк кредитування (30 днів) та розмір процентної ставки (1 % на день), з урахування Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», сума процентів за користування кредитом в межах строку кредитування становить 3600 грн. (12000 * 1% * 30). Тобто, відсотки в сумі 18925 грн. нараховані первісним кредитором поза межами строку кредитування., а сума заборгованості становить 12780 грн., яка складається з: 9180 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 3600 грн. – заборгованість за відсотками.

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Така правов позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 06432-03/2024 від 07 березня 2024 у розмірі 18000 грн., яка складається з: 9000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 9000 грн. заборгованість за несплаченими відсотками, за Кредитним договором № 01910-03/2024 від 02 березня 2024 року – 26400 грн., яка складається з: 12000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 14400 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, за Кредитним договором № 41829-02/2024 від 25 лютого 2024 року – 17600 грн., яка складається з: 8000 грн. – тіло кредиту; 9600 грн. – заборгованість за відсотками та за Договором позики № 79734493 від 24 лютого 2024 року у розмірі 12780 грн., яка складається з: 9180 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 3600 грн. – заборгованість за відсотками.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1587 грн. 83 коп. (74780 * 100% : 142605,50 * 3028).

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 133, 137-141, 263-265, 272, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача, Костюшок Павло Миколайович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість у загальному розмірі 74780 (сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. за кредитними договорами:

-№ 06432-03/2024 від 07 березня 2024 у розмірі 18000 грн., яка складається з: 9000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 9000 грн. заборгованість за несплаченими відсотками;

-№ 01910-03/2024 від 02 березня 2024 року – 26400 грн., яка складається з: 12000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 14400 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками;

-№ 41829-02/2024 від 25 лютого 2024 року – 17600 грн., яка складається з: 8000 грн. – тіло кредиту; 9600 грн. – заборгованість за відсотками;

-№ 79734493 від 24 лютого 2024 року у розмірі 12780 грн., яка складається з: 9180 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 3600 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30) витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 1587 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят сім) грн. 83 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 30.04.2026 р.

Суддя О.А. Кожевник