Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №754/1511/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №754/1511/25 Головуючий у І інстанції - Галась І.А.

апеляційне провадження №22-ц/824/1493/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

У січні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що19.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №75697796, відповідно до змісту якого позикодавець - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 15000 грн. строком на 64 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,6% в день.

Зазначало, що вказаний Договір було укладено шляхом накладення електронного підпису відповідача у вигляді одноразового ідентифікатора l1aftG41IP.

Стверджувало, що 19.07.2021 року на виконання умов вищевказаного Договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) здійснило перерахування кредитних коштів у розмірі 15000 грн. на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №a3eff0bc-2a95-4da6-a877-f5adda4edcae від 19.07.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Згідно листа №24/12/24-46 від 24.12.2024 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції №a3eff0bc-2a95-4da6-a877-f5adda4edcae (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики №75697796.

Згідно довідки № КД-000004858/ТНПП від 20.12.2024 року ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 19.07.2021 року, сума 15000 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу a3eff0bc-2a95-4da6-a877-f5adda4edcae.

Вказувало, що відповідач належним чином свої зобов`язання за вищевказаним Договором не виконала, зокрема не повернула у встановлені Договором позики строки (протягом 64 днів) суму позики які передбачені у правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарних днів.

Враховуючи викладені вище умови Договору позики №75697796 від 19.07.2021 року, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 0 грн., заборгованість останньої за договором позики складає 30888,48 грн., зокрема: - 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 15888,48 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Вказувало, що 26.10.2021 року між первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено Договір факторингу №2112 від 21.12.2021, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75697796 від 19.07.2021 року.

31.03.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ним, ТОВ «Фінпром Маркет», було укладено Договір факторингу №3110323-ФМ від 31.03.2023, за умовами якого воно набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75697796 від 19.07.2021, де боржником виступає відповідач.

Так, згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 31.03.2023 року до договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року воно набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30888,48 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15888,48 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за Договором позики №75697796 від 19.07.2021 року у розмірі 30888,48 грн., яка складається з: 15000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15888,48 грн. сума заборгованості за відсотками, стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн., а також витрати по сплаті судового збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року зазначений вище позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором №75697796 від 19.07.2021 року у розмірі 30888,48 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 15000 грн., сума заборгованості за відсотками 15888,48 грн., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.та витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що позивач не надало суду належних та допустимих доказів надсилання їй електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Стороною позивача на підтвердження позовних вимог не надано жодного первісного касово-бухгалтерського документа на перерахування кредитних коштів, який би відповідав вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо обов`язкових реквізитів первинного бухгалтерського документа та вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004.

Наданий розрахунок заборгованості не є належним доказом підтвердження заборгованості, оскільки він не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, нарахування процентів відповідно до укладеного договору на умовах, які вказані в позовній заяві, також не відображає інформацію про здійснення чи не здійснення нею будь-яких сплат за кредитним договором.

Вказує, що суд першої інстанції всупереч вимогам законодавства взагалі не звернув уваги та не обґрунтував ухваленні рішення розміру заборгованості та періоду її стягнення.

Позивач нахабно заявляє вимоги про стягнення грошових коштів, не набувши право вимоги на заявлену суму, яка в рази перевищує сплачену ним суму коштів за таке право вимоги, збагачуючись на цьому за її рахунок та рахунок інших осіб.

Позивачем не надано суду доказів її повідомлення про набуття ним права вимоги, жодних доказів його фактичного отримання, як і доказів його відправлення, що свідчить про порушення, оскільки їй стало відомо про вимоги позивача лише ознайомившись з позовною заявою.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не надавалася оцінка співмірності заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Просила суд, скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Фінпром Маркет» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, що у свою чергу додатково підтверджуєтеся довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора - є не можливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

В матеріалах справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/ відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і вона мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів.

Вказує, що доводи відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що19.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №75697796, відповідно до змісту якого позикодавець - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав відповідачці грошові кошти у розмірі 15000 грн. строком на 64 днів з обумовленою сторонами процентною ставкою - 1,6% на день; зниженою процентною ставкою -1,28% (застосовується у відповідності до умов програми лояльності); процентною ставкою за понадстрокове користування кредитом - 2,70% на день; орієнтовною реальною річною процентною ставкою 7810,81%; орієнтовною загальною вартістю позики 23388,48% грн.

Вищевказаний договір був підписаний 19.07.2021 року електронним підписом ОСОБА_1 у формі одноразового ідентифікатора l1aftG41IP, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію.

Згідно листа № 24/12/24-46 від 24.12.2024 р. № a3eff0bc- 2a95-4da6- a877-f5adda4edcae від 19.07.2021 року вбачається, що 19.07.2021 року первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на виконання умов вищевказаного договору, були перераховані на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 кредитні кошти у розмірі 15000 грн.

Згідно довідки № КД-000004858/ТНПП від 20.12.2024 року ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 19.07.2021 року, сума 15000 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу a3eff0bc- 2a95-4da6- a877-f5adda4edcae.

21.12.2021 року між первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено Договір факторингу №2112, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75697796.

31.03.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено Договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого позивач ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75697796, де боржником виступає відповідач ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено договір позики у спосіб, передбачений Законом України «Про електронну комерцію». Встановивши, що відповідач пройшла процедуру ідентифікації в системі та підписала договір одноразовим ідентифікатором, суд визнав правочин укладеним у письмовій формі. Суд дійшов висновку, що позивач довів факт передачі коштів позичальнику шляхом надання довідок платіжного оператора про безготівковий переказ на вказану в договорі картку. Судом встановлено, що право грошової вимоги перейшло до ТОВ «Фінпром Маркет» на підставі належно оформленого договору факторингу та відступлення прав вимоги. Враховуючи відсутність доказів погашення заборгованості з боку відповідача, суд визнав вимоги про стягнення тіла кредиту та відсотків обґрунтованими. Суд також виходив із того, що відповідач не надала власного контррозрахунку та не спростувала обставини, на які посилався позивач.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги.

Судом встановлено факт укладення 19.07.2021договору позики№75697796, який підписано в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом позичальника через одноразовий ідентифікатор, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на її контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не нею, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем. Відповідач не надала жодних доказів несанкціонованого доступу до особистого кабінету, використання її персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність її вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Доказів того, що персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від імені відповідача, останньою суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору.

Отже, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 19.07.2021правочину - договору позики, та його підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.

Щодо доводів про недоведеність факту видачі кредиту на рахунок відповідача та доказів існування заборгованості у заявленому розмірі.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо надання коштів, позивачем надано довідку платіжного оператора ТОВ «ФК Фінекспрес» (адресовані первісному кредитору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»), за змістом якої19.07.2021 здійснено успішний переказ 15000 грн. на картку № НОМЕР_1 .

Згідно листа №24/12/24-46 від 24.12.2024 року № a3eff0bc- 2a95-4da6- a877-f5adda4edcae від 19.07.2021 року вбачається, що 19.07.2021 року первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на виконання умов вищевказаного договору, були перераховані на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 кредитні кошти у розмірі 15000 грн.

Отже, сукупність наданих доказів, а саме ідентичність номерів договорів, точний час операції, сума15000 грн. та збіг маскованих цифр картки з реквізитами в договорі, дає суду підстави за стандартом більшої переконливості вважати факт отримання коштів відповідачем доведеним (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Відповідно до положень ст .ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Надавши докази успішної транзакції на картку, вказану відповідачем, позивач виконав свій обов`язок. Водночас, відповідач, будучи власником рахунку, мав безперешкодний доступ до банківської виписки, проте не надав її суду на спростування факту зарахування коштів, що розцінюється судом як відсутність доказів на підтвердження його заперечень.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунки заборгованості не є документами первинного бухгалтерського обліку, а тому позивачем не доведено факт надання грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Кредитним договором, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок».

Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку.

Таким чином, відповідачем не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору.

У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Також, враховуючи умови надання коштів у позику, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого карткового рахунку, зазначеного в договорі, і на підтвердження відсутності надходження коштів від первісного кредитора на виконання укладеного договору, мала можливість представити суду по такому рахунку виписку. Між тим, правом надання таких доказів відповідач не скористалася.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ні первісний кредитор, ні позивач не є банками та на них не розповсюджується дія Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів.

Отже, твердження відповідача в частині ненадання позивачем виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку не заслуговують на увагу.

Позивач об`єктивно позбавлений можливості надати такі виписки, оскільки не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Крім того, посилання відповідача на постанови Національного Банку України, в тому числі на Положення про організацію бухгалтерського обліку в Банках України є недоречним, оскільки положення стосуються банків, а не небанківських фінансових установ. Відповідно, не заслуговують на увагу і посилання відповідача на практику Верховного Суду, яка стосується стягнення заборгованості, кредитором за якими є банки.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджено, за який саме період нараховано заявлену суму відсотків, а зважаючи на їх розмір, існує висока ймовірність, що нарахування проводилося і поза межами строку кредитування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Товариство ознайомило позичальника з інформацією, надання якої передбачено чинними нормативно правовими актами України на дату укладення такого типу договору позики.

Укладаючи Договір, позичальник підтвердила ознайомлення з вказаною інформацією. Сторонами правочину досягнуто домовленостей по всім умовам Договору при його укладанні.

У межах даної справи предметом розгляду є виключно вимога про стягнення заборгованості за договором позики, а не позов про визнання правочину або окремих пунктів Договору нікчемними чи недійсними.

З урахуванням фактичних обставин справи, договір позики підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Умови договору викладено чітко та з повною інформацією стосовно умов кредитування, з якими відповідач погодилася, підписавши договір, і додаткових заперечень щодо цих умов вона не заявляла.

Щодо доводів скаржника про неповідомлення її про заміну кредитора, колегія виходить із положень ст. 516 ЦК України, згідно з якими заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Верховний Суд у справі №727/2790/25 вказав, що відсутність повідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконання зобов`язання. Це положення спрямоване на захист боржника від подвійного стягнення, а не на звільнення від боргу. Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про здійснення ОСОБА_1 сплати на рахунок первісного кредитора (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») або проміжного кредитора, право позивача на стягнення заборгованості є безумовним, ОСОБА_1 залишається зобов`язаною особою.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 підтверджена належними доказами (договором позики, довідкою платіжного оператора про перерахування 15000 грн. на картку № НОМЕР_1 ), факт переходу права вимоги - послідовним ланцюгом факторингу. Розрахунки заборгованості відповідають умовам договору щодо платності кредиту та здійснений в межах строку кредитування, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо обмеження нарахування процентів строком дії договору. Заперечень щодо арифметичної правильності, як і контррозрахунку відповідачем не подано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та правильно застосував норми матеріального права, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

В частині оскарження апелянтом суми стягнутих витрат на правничу допомогу, то апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума в розмірі 3500 грн. відповідає обґрунтованості, пропорційності та реальності наданих адвокатом послуг та підлягає стягненню з відповідача на відшкодування витрат на професійну правову допомогу на користь позивача.

Розмір такого стягнення судових витрат на правничу допомогу є розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому захищає права позивача на отримання коштів, які воно було змушено реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в місцевому суді, а також відповідає завданню цивільного судочинства, проголошеному у ст. 2 ЦПК України.

Отже, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухваленого у цій справі законного та обґрунтованого рішення, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба