Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №756/13358/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№33/824/2171/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року місто Київ

справа №756/13358/25

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Конюшка Дениса Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що у ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Вказував, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 жодного разу не відмовлявся від проходження огляду й не відмовлявся їхати в медичний заклад.

Зазначав, що з відеозапису чітко вбачається, що основна ціль працівників поліції була доставить ОСОБА_1 до ТЦК та СП, а не до лікарні на огляд.

Посилався на те, що працівники поліції не дали ОСОБА_1 скористатись правовою допомогою.

Також захисник-адвокат Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року.

Вказував, що він ознайомився з оскаржуваною постановою 09 березня 2026 року, а саме коли постанову було направлено на його електронну пошту.

У судове засідання апеляційного суду призначене на 21 квітня 2026 року о 16.00 год., особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представник Конюшко Д.Б. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки не повідомили.

А відтак, суд апеляційної інстанції вважає неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи та вважає можливим розглядати справу за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 29 січня 2026 року.

Відповідно до супровідного листа від 09 березня 2026 року Оболонським районним судом міста Києва ОСОБА_1 було направлено копію оскаржуваної постанови на поштову адресу (а.с.29).

Доказів отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови від 29 січня 2026 року матеріали справи не містять.

В апеляційні скарзі захисник-адвокат Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 вказує, що з оскаржуваною постановою останній ознайомився 09 березня 2026 року.

Апеляційна захисника-адвоката Конюшка Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 була подана до суду 11 березня 2026 року.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п.п.2, 6, 7 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №418244, 10 серпня 2025 року о 07.15 год. в м. Києві на площі Оболонській, 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 10 серпня 2025 року серії ЕПР1 №418244;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 серпня 2025 року;

відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції №474393.

Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції ОСОБА_1 було неодноразово запропоновано проїхати до лікаря-нарколога, на що останній погодився (06:50:04-06:50:08, 06:50:18, 06:50:42, 06:53:19). В подальшому на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, ОСОБА_1 зазначив, що він відмовляється (07:17:03, 07:17:10-07:17:11). Працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення (06:50:32, 07:17:11).

Відмова водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.

До доводів апеляційної скарги про те, що з відеозапису чітко вбачається, що основна ціль працівників поліції була доставить ОСОБА_1 до ТЦК та СП, а не до лікарні на огляд, суд апеляційної інстанції ставиться критично та розцінює їх як намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання в апеляційні скарзі на те, що працівники поліції не дали ОСОБА_1 скористатись правовою допомогою, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, після того як працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до лікаря-нарколога, останній зазначив, що він набере адвоката, на що працівники поліції не заперечували (06:51:20). Крім того, як вбачається з відеозапису, на чергову пропозицію працівника поліції проїхати до лікаря-нарколога, ОСОБА_1 відповів, що адвокат сказав їхати (06:53:19).

Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено.

Докази, які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику-адвокату Конюшку Денису Борисовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Конюшка Дениса Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: Борисова О.В.