Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №757/57024/24-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6162/2026

Справа № 757/57024/24-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 квітня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Вовка С.В. в м. Київ 16 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити дії,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив визнати кредитний договір SAMDNWFC00092662532 від 27 вересня 2023 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 недійсним з дати його укладення, визнати дії АТ КБ «ПриватБанк» з видачі електронного платіжного засобу - кредитної картки НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , нарахування відсотків, пені та штрафів на суму заборгованості за вказаною кредитною карткою неправомірними, зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» зупинити здійснення операцій з використанням кредитної картки НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 до того стану, у якому він був перед виконанням операцій зі зняття коштів з кредитної картки НОМЕР_1 , кредитним договором SAMDNWFC00092662532 від 27 вересня 2023 року, покласти на відповідача судові витрати.

Позов мотивував тим, що 28 вересня 2023 року, при спробі розрахуватись своєю пенсійною/соціальною платіжною карткою з`ясував, що вона заблокована. З інформації, отриманої від співробітника відділення № 4 АТ КБ «ПриватБанк» за місцем його проживання у м. Вінниця, йому стало відомо, що 27 вересня 2023 року о 19:53 невідомою особою платіжною карткою, яка була закріплена за особистим розрахунковим рахунком позивача, в банкоматі іншого банку отримано 20000 грн. та списано 800 грн. комісії. Зняття готівки відбулось 27 вересня 2023 року о 19:53 в банкоматі Ukrsibbank по вул. Рекордна, 2 у м. Запоріжжя. Зазначені кошти зняті з додаткового кредитного рахунку, до якого прив`язана онлайн-картка НОМЕР_1 через номер телефону позивача. Пластикову платіжну картку до вказаного рахунку позивач не отримував.

Того ж дня ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до служби безпеки банку, в якій повідомив про всі обставини, зокрема, що його пенсійна картка знаходиться при ньому, 27 вересня 2023 року він перебував у себе вдома у м. Вінниця і зняти кошти в цей час у банкоматі в м. Запоріжжя фізично ніяким чином не міг, а також те, що платіжної картки НОМЕР_1 він не отримував та свої персональні дані нікому не передавав.

05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області з заявою про порушення кримінального провадження з приводу шахрайських дій 27 вересня 2023 року, а саме, що невідомі особи заволоділи грошовими коштами в сумі 20800 грн. з банківського рахунку НОМЕР_2 , відкритого на його ім`я. За заявою внесені відомості до ЄРДР за № 12023020010001510 від 06 жовтня 2013 року та розпочато проведення досудового розслідування, під час якого стало відомо, що дійсно 27 вересня 2023 року о 19:53 в банкоматі Ukrsibbank по вул. Рекордна, 2 в м. Запоріжжі відбулося зняття готівки з платіжної карти НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 . Також зазначене підтверджується довідкою-випискою по картці НОМЕР_1 , наданою АТ КБ «ПриватБанк» 28 вересня 2024 року.

Також ОСОБА_1 звернувся з заявою до Вінницького відділення № 4 АТ КБ «ПриватБанк» у м. Вінниця про вжиття заходів щодо припинення нарахування відсотків по кредитному ліміту в зв`язку з вчиненням шахрайських дій та про зняття коштів з його рахунку невідомими особами, виходячи з того, що будь-яких договорів з АТ КБ «ПриватБанк» він не укладав, із встановленням йому кредитного ліміту не погоджувався, кредитний ліміт йому встановлений банком в односторонньому порядку автоматично. Також позивач попросив надати йому копію кредитного договору, однак у відділенні йому відмовили, пославшись на те, що кредитний ліміт встановлено автоматично з тих підстав, що він є клієнтом банку.

Про зазначені обставини ОСОБА_1 також неодноразово повідомляв службу безпеки АТ КБ «ПриватБанк».

За змістом наданої відповідачем довідки від 28 вересня 2023 року є очевидним та беззаперечним, що банком позивачеві був відкритий кредитний ліміт на підставі договору SAMDNWFC00092662532 від 27 вересня 2023 року.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 02 січня 2024 року йому було відмовлено в поверненні коштів з тих підстав, що для зняття коштів з платіжної картки, необхідно було правильно ввести ПІН-код. Також даним листом йому рекомендовано звернутись до правоохоронних органів.

Вказував, що та обставина, що блокування карти та зняття коштів відбулось 27 вересня 2023 року в м. Запоріжжі невстановленою особою, а позивач в цей час перебував у м. Вінниця, в подальшому самостійно звернувся до відділення банку з відповідною заявою, а також до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінального провадження, вказує на відсутність його вини у вчиненні будь-яких правочинів з карткою та відсутність порушення ним обов`язків по зберіганню і використанню ПІН-кодів та інших відомостей цієї картки.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року в позові відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, покласти на відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, не погоджувався з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено помилкового або неналежного переказу грошових коштів, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України. Судом досліджено аудиофайл, з якого, на думку суду, вбачається, що наданню доступу до Приват24 позивача третім особам, під час якого було випущено картку та проведено її персоніфікацію, передував перехід позивача за фішинговим посиланням, а саме на 2.57 хв. телефонної розмови з оператором кол-центру позивач зазначає «може бути... це я кляцав в телефоні, може я там заходив в цю, бо це якась є-підтримка, чи якось».

Стверджував, що зазначені висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 ніяких дій на телефоні, до номеру якого прив`язаний рахунок, не здійснював, ні з ким не спілкувався, та не здійснював будь-яких переходів за посиланнями, а тому такий висновок суду не відповідає дійсності та обставинам справи.

Зазначав, що судом першої інстанції прийнято до уваги доводи відповідача про те, що позивач після спілкування з шахраями втратив контроль над своїми фінансовими інструментами, своєчасно (до моменту вчинення транзакцій) не повідомив банк про такі обставини.

Стверджував, що такі обставини не відповідають дійсності та обставинам справи, оскільки про кошти, які були зараховані на кредитний рахунок (карту) банком без надання згоди позивача та без його відома, про зарахування коштів йому на кредитний рахунок та їх зняття невідомими особами, йому стало відомо під час спроби розрахунку його пенсійною/соціальною карткою 28 вересня 2025 року, яка була заблокована банком.

Посилався на зміст ч. 19 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», вказував, що ОСОБА_1 дізнався про відкриття кредитного рахунку від працівників банку, куди він звернувся після того, як дізнався про заблокування рахунку під час спроби розрахуватися своєю пенсійною/соціальною платіжною карткою саме 28 вересня 2023 року, і відразу того ж самого дня подав заяву до служби безпеки банку.

З інформації, яка були отримана ОСОБА_1 від співробітника відділення № 4 АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 стало відомо, що 27 вересня 2023 року о 19:53 невідомою особою за допомогою платіжної картки, яка, як виявилось, була закріплена за особистим розрахунковим рахунком ОСОБА_1 , в банкоматі іншого банку було отримано 20000 грн. та списано 800 грн. комісії. Зняття готівки відбулось 27 вересня 2023 року о 19:43 в банкоматі Ukrsibbank по вул. Рекордна, 2 в м. Запоріжжя. Зазначені кошти зняті з додаткового кредитного рахунку, до якого прив`язана онлайн-картка НОМЕР_1 через номер телефону позивача.

Таким чином, ОСОБА_1 , дізнавшись про незаконне списання коштів іншими особами з його рахунку, відразу ж повідомив банк, того самого дня звернувся з відповідною заявою до служби безпеки банку, в якій повідомив про всі обставини, а 05 жовтня 2023 року звернувся до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області з заявою про порушення кримінального провадження з приводу шахрайських дій невідомими особами. За заявою внесені відомості до ЄРДР за № 12023020010001510 від 06 жовтня 2013 року та розпочате досудове розслідування, під час якого стало відомо, що дійсно 27 вересня 2023 року о 19:53 в банкоматі Ukrsibbank по вул. Рекордна, 2 в м. Запоріжжя відбулось зняття готівки з платіжної картки № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , що також підтверджується довідкою-випискою по картці, виданою АТ КБ «ПриватБанк» 28 вересня 2024 року. Також ОСОБА_1 звернувся з заявою до Вінницького відділення № 4 АТ КБ «ПриватБанк» про вжиття заходів щодо припинення нарахування відсотків по кредитному ліміту в зв`язку з вчиненням шахрайських дій та про зняття невідомими особами з його рахунку коштів, виходячи з того, що будь-яких кредитних договорів з АТ КБ «ПриватБанк» він не укладав, із встановленням йому кредитного ліміту не погоджувався, кредитний ліміт йому встановлено банком в односторонньому порядку автоматично.

Також позивач попросив надати йому копію кредитного договору, однак у відділенні йому відмовили, пославшись на те, що кредитний ліміт встановлено автоматично з тих підстав, що він є клієнтом банку.

Про зазначені обставини ОСОБА_1 також неодноразово повідомляв службу безпеки АТ КБ «ПриватБанк».

За змістом наданої відповідачем довідки від 28 вересня 2023 року є очевидним та беззаперечним, що банком позивачеві був відкритий кредитний ліміт на підставі договору SAMDNWFC00092662532 від 27 вересня 2023 року.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 02 січня 2024 року йому було відмовлено в поверненні коштів з тих підстав, що для зняття коштів з платіжної картки, необхідно було правильно ввести ПІН-код. Також даним листом йому рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. У підсумку відповідач, розглянувши звернення позивача стосовно повернення коштів, повідомив, що банк не може повернути кошти. Разом з тим, позивачеві постійно телефонують з відділу заборгованості АТ КБ «ПриватБанк», вказуючи про наявність в нього заборгованості по кредиту, і по ній постійно зростають відсотки в зв`язку з непогашенням кредиту.

Наводив зміст ст. 203, 215, 216, 321, 1071, 1073 ЦК України, норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705, яким зобов`язано банк ідентифікувати особу клієнта, ст. 9, 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», зазначав, що у випадку допущення банком порушення, внаслідок чого незаконно видано електронний платіжний засіб на ім`я однієї особи іншому користувачеві та списуються грошові кошти з рахунку клієнта без його розпорядження, фінансова установа повинна нести відповідальність.

Вказував, що надані банком на підтвердження своїх вимог Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позивача, а отже не доведено, чи знав він про час, за який мав звернутися до банку з повідомленням про зняття грошових коштів з картки.

Вважав, що такий висновок відповідає висновкам про застосування Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 13 червня 2018 року у справі № 733/608/16-ц до правовідносин споживчого кредитування з карткою.

Зазначав, що та обставина, що блокування картки та зняття коштів з платіжної картки № НОМЕР_1 відбулось 27 вересня 2023 року в м. Запоріжжя о 19:53, що підтверджується довідкою-випискою банку, а позивач в цей час перебував у м. Вінниці, самостійно звернувся до відділення банку з відповідною заявою, а також звернувся до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінального провадження, свідчить про відсутність вини позивача у вчиненні будь-яких правочинів з карткою № НОМЕР_1 та відсутність порушення ним обов`язків по зберіганню і використанню ПІН-кодів та інших відомостей цієї картки.

Банком впродовж тривалого часу з дня звернення ОСОБА_1 із заявою, не встановлено обставин, які безспірно доводять, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду чи іншої інформації по платіжній онлайн-картці, яка дає змогу ініціювати платіжні операції іншими особами, не надано та не доведено.

Таким чином, вина ОСОБА_1 як підстава цивільно-правової відповідальності відсутня, вказані обставини судом першої інстанції не враховані, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, відповідно рішення суду є незаконним.

Звертав увагу, що відповідач під час підготовчого судового засідання звертався до суду з клопотанням від 09 вересня 2025 року про витребування в оператора мобільного зв`язку «Київстар» деталізацію вхідних і вихідних телефонних дзвінків та вхідних/вихідних смс на фінансовий номер НОМЕР_6 за 27 червня 2023 року. Вказаний номер телефону належить позивачеві ОСОБА_1 , який не заперечував щодо витребування вказаних доказів, оскільки також вважає, що вони можуть мати значення у справі, та про витребування у Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області копію письмових пояснень ОСОБА_1 від 05 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні. Вказані клопотання судом першої інстанції ні в підготовчому засіданні, ні під час розгляду справи по суті не розглядались, що є суттєвим порушенням норм процесуального права щодо розгляду судом заяв та клопотань учасників справи.

Просив під час прийняття рішення за апеляційною скаргою вирішити питання про розподіл судових витрат, в тому числі на правничу допомогу.

Від відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що у справі надано сукупність доказів, які доводять той факт, що позивач самостійно вчинив дії, які сприяли розкриттю інформації, що дала змогу здійснити спірну транзакцію.

Так, службовим розслідуванням встановлено, що 27 вересня 2023 року о 19:42:51 зафіксовано вхід до Приват24 ОСОБА_1 з нетипового пристрою RedMi Note 9T|REDMI до аккаунту (НОМЕР_6) Приват24, яку проведено в версії Р24АОS2, 6.58.00, з ІР адреси НОМЕР_3 (провайдер Кyivstar). Авторизація нетипового пристрою RedMi Note супроводжувалося підтвердженням - телефонним дзвінком на мобільний телефон позивача. Тобто, на противагу посиланням представника позивача, банком було проведено автентифікацію клієнта при авторизації пристрою RedMi Note 9T|REDMI в його платіжному застосунку, що представником позивача не було спростовано ані в першій інстанції, ані в апеляційній скарзі, як то доказів не отримання дзвінків від банку 27 вересня 2023 року під час вчинення спірних транзакцій, доказів втрати доступу до мобільного телефону, тощо.

Пояснював, що банк не може обмежити клієнта в користуванні платіжним застосунком Приват24 лише з одного пристрою, для можливості використання нового пристрою від клієнта завжди вимагається авторизація, а саме підтвердження входу з нетипового пристрою, яке має бути здійснено з довіреного пристрою користувача, який той звичайно користується. Таке підтвердження здійснюється на фінансовий телефон клієнта шляхом телефонного дзвінка IVR для підтвердження факту входу стороннього пристрою. Тобто, в даному випадку на фінансовий номер позивача було здійснено телефонний дзвінок від банку про те, чи підтверджує він вхід до Приват24.

З огляду входів в Приват24 за період з 05 вересня по 28 вересня 2023 року вбачається, що 27 серпня 2023 року було здійснено входи як з нетипового пристрою, так і з типового пристрою позивача. Приблизно через 20 хвилин після входу з нетипового пристрою RedMi Note 9T|REDMI позивач зайшов до свого особистого телефону до Приват24 під тим самим логіном і паролем. Зміни паролів між цими двома входами не відбувається, на підтвердження чого надано витяг з програмного комплексу банку. Зміна пароля відбувається вже під час входу типового пристрою позивача об 20:17. Всі ці дії вчинено вже після входу в Приват24 особисто позивачем з його особистого телефону і усвідомлення факту контролю над його рахунками сторонніми особами.

Таким чином, є доведеним факт того, що два різні пристрої входять в Приват24 без зміни жодних даних, що вказує на той факт, що ці два пристрої володіють однаковою інформацією щодо пароля і логіну. Враховуючи, що одним з цих пристроїв є особистий телефон позивача, вхід з якого відбувався вже після входу нетипового пристрою без зміни жодних облікових даних, це беззаперечно вказує на обізнаність третіх осіб з паролем і логіном позивача для можливості здійснення входу без зміни паролю.

Зазначав, що витягами з програмних комплексів банку підтверджено час входів і зміни облікових даних Приват24 (зміна відбулася вже після 20:17 години 27 вересня 2023 року), що вказує на обізнаність обох пристроїв з обліковими даними входу, які були незмінними.

Отримавши доступ до Приват24 позивача, нетиповим пристроєм було замовлено кредитну картку «Універсальна», до якої підв`язано неперсоніфіковану пластикову картку в Приват24. Авторизація і додавання картки стали можливим завдяки отримання третіми особами доступу до Приват24 позивача. В результаті вищезазначених дій треті особи за допомогою картки зняли готівку в банкоматі.

Вказував, що аналізом проведених транзакцій по карті НОМЕР_4 через адмінку «PanLike» встановлено, що кошти були зняті шляхом зчитування магнітної смужки пластикової картки та коректним вводом ПІН-коду, на підтвердження чого надається витяг з програмного комплексу банку.

Інформація про те, яким чином шахраї отримали доступ до Приват24 позивача, стала відома з телефонної розмови позивача з оператором кол-центру банку, де на 2:57 хв. позивач зазначає «Може бути... це я кляцав в телефоні, може там заходив в цю, бо це якась е підтримка, чи якось». Тобто із розмови вбачається, що списанню коштів передував перехід позивача за фішинговим посиланням в інтернеті, після чого треті особи отримали доступ в Приват24, що був встановлений на телефоні позивача.

Поряд з розкриттям даних входу до Приват24 позивач особисто підтвердженням дзвінка з банку з фінансового телефону авторизував нетиповий пристрій зі свого власного пристрою, надавши третім особам контроль над своїми рахунками.

Звернення щодо шахрайства зафіксоване 04 жовтня 2023 року, і витяг з програмного комплексу банку надано до матеріалів справи.

Таким чином, в результаті необережності позивача, як різновиду вини, використання фішингового посилання дало змогу третім особам отримати пароль доступу до платіжного застосунку Приват24, одночасно з цим з особистого фінансового номеру позивач підтвердив авторизацію стороннього пристрою, що у своїй сукупності надало третім особам доступ до рахунків позивача у Приват24 і є наслідком особистих дій позивача.

Конкретизуючи дії позивача, які призвели до втрати інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, вказував, що фінансовий номер в платіжному застосунку Приват24 позивача був +38 067 584 06 43 і не змінювався. За участі позивача (з його особистого телефону), а саме за обставин авторизації нового пристрою в Приват24, сторонній пристрій авторизовано в додатку Приват24, як довірчий пристрій.

Посилався на п. 136 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164, вказував, що відповідальність за контроль над фінансовими інструментами, в тому числі доступ до фінансового номеру телефону, цілком і повністю лежить на стороні позивача, а відповідач позбавлений можливості впливу в частині належного ставлення клієнтів до виконання обов`язків зі збереження вразливих даних.

Пояснював, що авторизацією є процедура отримання дозволу на проведення операцій з використанням платіжного інструменту (абз. 2 ч. 3 Загальних положень Положення НБУ № 164), а згідно ч. 4 абз. 63 Загальних положень Положення НБУ № 164, фінансовий номер телефону - контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації.

Звертав увагу, що Положення НБУ № 705, на яке посилається представник позивача у позові, втратило чинність ще 29 липня 2022 року, і станом на час виникнення спірних правовідносин, тобто 27 вересня 2023 року, діяло Положення НБУ № 164.

Вказував, що враховуючи те, що спірні транзакції було проведено з фізичним використанням платіжного засобу - платіжної картки, яка була персоніфікована за позивачем в платіжному застосунку Приват24 за його авторизацією, а під час здійснення таких операцій була проведена електронна ідентифікація платіжної картки шляхом зчитування магнітної смужки та запиту відповідного ПІН-коду (витяги з програмного комплексу банку додаються), покладення відповідальності на банк вважав безпідставним.

Зазначав, що положення НБУ № 164 містить чітке формулювання з питань та обставин покладення на банк відповідальності, доведення вини клієнта банку, що призвели до втрати, незаконного використання ПІБ або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Чинні норми положення НБУ № 164 визначають підставою перекладання тягаря доказування на банк проведення транзакції без автентифікації платіжного інструменту і його держателя. Проте банком надано всі належні докази, що під час проведення спірних транзакцій було здійснено автентифікацію користувача електронного платіжного засобу.

Наголошував, що інформація про те, що позивач нікому не надавав жодних доказів і нічого не робив, не узгоджується з фактом входу до Приват24 стороннього пристрою без зміни паролю і логіну поряд з входами позивача, а також особистим підтвердженням на дзвінок банку з фінансового номеру позивача об 19:41. Доказом того, що позивач переходив в цей час по «якихось сайтах е-підтримка», наявні в матеріалах справи (аудіофайл).

Вказував, що для підтвердження операцій в Приват24 з випуску кредитної картки, встановлення кредитного ліміту та підв`язки неперсоніфікованого пластику до рахунку банком використано подвійну автентифікацію стороннього платіжного пристрою, де першим етапом є авторизація в Приват24 (логін та пароль), а другим етапом є телефонний дзвінок від банку з підтвердженням чи скасуванням операції.

Зазначав, що про відповідальність користувача рахунку в разі переходу за фішинговим посиланням наголосив Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2025 року № 184/1539/24.

Підсумовував, що спірна транзакція була проведена з електронною автентифікацією платіжного засобу і покладення на банк відповідальності за спірну транзакцію є безпідставним.

Щодо негайності звернення, вказував, що як вбачається з матеріалів справи, позивач втратив доступ до платіжного застосунку Приват24 27 вересня 2023 року, авторизувавши пристрій RedMi Note 9T|REDMI, однак звернення позивача з заявою про шахрайські дії зафіксовано лише 04 жовтня 2023 року, тобто через тиждень, а звернення до правоохоронних органів вчинено 05 жовтня 2023 року.

Вказував, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом про факт втрати електронного платіжного інструменту та/або при підозрі доступу третіх осіб до рахунку та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення визначення часу звернення клієнта до банку з відповідною заявою, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за них несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом несе банк, і подібним правовідносинам надано оцінку Верховним Судом по справі № 585/1320/16-ц від 06 березня 2018 року, також оцінка своєчасного звернення до банку міститься в ухвалі Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 686/17744/21, а про наслідки порушення обов`язку з негайного повідомлення банку виснував Верховний Суд в постанові від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц.

Таким чином, до суду не надано доказів на підтвердження факту негайного звернення позивача до банку 27 вересня 2023 року, коли було надано доступ стороннім особам до рахунку, що вважається неналежним виконанням обов`язку з негайного звернення до відповідача, а відтак виключає покладення на банк відповідальності за спірні транзакції відповідно до ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги».

Нагадував, що за заявою позивача внесені відомості до ЄРДР, і за обставин порушення порядку надання доступу третім особам до платіжного засобу, відповідальність за протиправне використання такого засобу, його реквізитів і наслідки, які виникли в результаті такого використання, мають бути відшкодовані винними особами, а не покладено на банк. Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 1166, 1167, 1177 ЦК України.

Вказував, що позивачем здійснено посилання в апеляційній скарзі на судову практику, яка не є релевантною до спірних правовідносин, і ґрунтується на нормах Положення НБУ № 705, які втратили чинність. З 29 липня 2022 року законодавцем визнано іншу підставу покладення відповідальності за доведення вини позивача на банк лише в разі вчинення транзакції без автентифікації платіжного інструменту і його держателя.

Підсумовував, що в справі містяться наступні складові, які виключають відповідальність банку за проведення спірних транзакцій, а саме позивач не виконав обов`язку з негайного повідомлення банку про втрату платіжного засобу та надання доступу до фінансового застосунку третім особам, операції були проведені з автентифікацією платіжного інструменту та його держателя.

Неправомірності дій чи бездіяльності банку як сторони договору під час проведення спірних транзакцій на час розгляду даного позову не встановлено, адже платежі проводилися з автентифікацією платіжного засобу та його держателя. Отже. здійснене банком списання грошових коштів не може вважатись безпідставним та виключає відповідальність банку згідно з умовами договору та вимогами законодавства.

В частині судових витрат не погоджувався з вартістю послуг на правову допомогу, заявлену позивачем, в зв`язку з тим, що відповідачем не отримано доказів понесення витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції брали участь представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, та відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Абібулаєва Т.Г., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості, оскільки спірну транзакцію було проведено з фізичним використанням платіжного засобу - платіжної картки, яка була персоніфікована в платіжному застосунку Приват24 позивача за його авторизацією, і позивач, втративши контроль над своїми фінансовими інструментами, своєчасно (до моменту вчинення транзакцій) не повідомив банк про такі обставини, таким чином, позивачем не доведено помилкового або неналежного переказу грошових коштів.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я якого було відкрито платіжну картку для виплат, та користувачем системи дистанційного обслуговування клієнтів Приват24 за фінансовим номером НОМЕР_5 , який не змінювався.

06 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до поліції із заявою про те, що 27 вересня 2023 року невідома особа, ввівши в оману заявника, використовуючи сайт «двійник» за посиланням щодо отримання грошової соціальної допомоги, заволоділа грошовими коштами у сумі 20800 грн. з кредитного банківського рахунку НОМЕР_2 , на підставі даної заяви відкрито кримінальне провадження № 12023020010001510 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України (а. с. 24).

Згідно виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00092662532 від 27 вересня 2023 року в банкоматі була знята готівка 27 вересня 2023 року:

- 27/09/2023 19:53:33 28/09/2023 A10 F DB -20,800.00 UAH -20,000.00 -800.00 -20,800.00 751001 6011 A0309243 UKR REKORDNA, 2, ZAPORIZHZHYA, UA A 10 Зняття готівки Зняття готівки в банкоматі: UKRSIBBANK, REKORDNA, 2 (а. с. 29).

Відповідно до наданих банком витягів з програмних комплексів встановлено, що транзакція в банкоматі по карті № НОМЕР_1 здійснена шляхом зчитування магнітної полоси пластикової картки та з коректним вводом пін-коду (а. с. 100).

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою без дати її подання, в якій повідомив, що 28 вересня 2023 року при спробі розрахуватись своєю пенсійною платіжною карткою з`ясував, що вона була заблокована, і цього ж дня він звернувся до банку для з`ясування обставин; з інформації, отриманої від співробітника відділення банку, стало відомо, що 27 вересня 2023 року о 19:53 невідомою йому особою з невідомої йому платіжної картки, яка була закріплена за його розрахунковим рахунком, в банкоматі іншого банку було отримано 20000 грн. та списано 800 грн. комісії. В зв`язку з виявленим фактом він звернувся з заявою до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області щодо протиправних дій відносно нього сторонньою невідомою йому особою; 06 жовтня 2023 року відкрите кримінальне провадження № 12023020010001510 щодо шахрайських дій, вчинених відносно нього невідомою йому особою шляхом заволодіння грошовими коштами без його згоди з його розрахункового рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк»; в зв`язку з вищевикладеним просив припинити нарахування відсотків до моменту винесення рішення судом по даному кримінальному провадженню (а. с. 26 зворот).

АТ «Приватбанк» на заяву ОСОБА_1 від 20 грудня 2023 року надано відповідь від 02 січня 2024 року за № 20.1.0.0.0/7, якою ОСОБА_1 відмовлено в поверненні коштів, посилаючись на те, що для зняття грошових коштів 27 вересня 2023 року з платіжної картки НОМЕР_1 був правильно введений ПІН-код картки (а. с. 27).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною третьою статті 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Нормою частини першої статті 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (частина двадцята статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»).

Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 (тут і далі - Положення, у редакції, чинній на дату проведення оспорюваних операцій), користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до пункту 141 Положення емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції(пункт 146 Положення).

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16 (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 524/3979/16-ц зробив висновок про те, що згідно з витягом з кримінального провадження № 12013180100002654 крадіжка належного відповідачу майна мала місце в ніч з 19 на 20 липня 2013 року, а відповідач повідомив правоохоронні органи та відділення банку про викрадення у нього саме кредитної картки та зняття грошових коштів з його карткового рахунку лише 16 вересня 2013 року, тому банк не несе відповідальність за збитки від операцій, здійснених до цього повідомлення. Суди безпідставно вважали, що відповідач вжив необхідних заходів, передбачених Умовами та Правилами у випадку крадіжки картки, і своєчасно повідомив банк та правоохоронні органи про факт викрадення. Наявність кримінального провадження не може свідчити, в силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно відповідача до ухвалення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.

У постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 317/2745/16-ц Верховний Суд виклав висновок про те, що відповідач є клієнтом банка з 2010 року, у користуванні має картку для виплат та кредитну картку, які активно використовує як платіжні кошти, в тому числі і в Інтернет-мережі, картки він не втрачав та нікому не передавав; проявивши необачність на шахрайському фішинговому сайті, ввів свої ідентифікаційні дані, в тому числі ОТР-пароль, внаслідок чого зловмисники отримали доступ до приватної інформації, якою скористалися для списання коштів з рахунку відповідача, чим сприяв незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 564/678/15-ц зробив висновок про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не виконала вимог, передбачених Положенням, щодо нерозголошення персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу користуватися спеціальним платіжним засобом, та у ході бесіди повідомила третій особі інформацію про персональний ідентифікаційний номер кредитної картки, унаслідок чого стало можливим її використання та ініціювання платіжної операції, у вигляді зняття кредитних коштів особою, яка не мала на це законного права.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 виклав висновок про те, що переказ грошових коштів з карткового рахунку позивача відбувся внаслідок її необачної поведінки; позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її карткового рахунку та завдання їй моральної шкоди, внаслідок неправомірних дій банку.

У постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 545/3918/16-ц Верховний Суд зробив висновок про те, що відповідач сама повідомила стороннім особам відомості, які надали можливість електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, що підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12015170300001178, тому повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій.

Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 564/2153/16-ц виклав висновок про те, що зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконала, у результаті чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку. Апеляційним судом із заяви відповідача про проведення службової перевірки встановлено, що остання підтвердила особисте вчинення операції за вказівками невідомих осіб, що виключає вину банку.

З огляду на викладене, у такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позову ОСОБА_1 , оскільки позивач сприяв своїми діями (перехід за гіперпосиланням, авторизація стороннього пристрою RedMi Note 9T|REDMI з пристрою ОСОБА_1 Vivo 1915|Vivo та з його фінансового номеру) стороннім особам в отриманні доступу до власного акаунта «Приват24» з можливістю повністю розпоряджатися його фінансовим номером, його рахунками та коштами в АТ КБ «ПриватБанк», а також можливість укладати кредитні угоди.

Так, згідно матеріалів справи, службовим розслідуванням АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що 27 вересня 2023 року о 19:42:51 зафіксовано вхід до Приват24 ОСОБА_1 з нетипового пристрою RedMi Note 9T|REDMI до аккаунту (НОМЕР_6) Приват24, яку проведено в версії Р24АОS2, 6.58.00, з ІР адреси НОМЕР_3 (провайдер Кyivstar).

З огляду входів в Приват24 за період з 05 вересня по 28 вересня 2023 року вбачається, що 27 вересня 2023 року було здійснено входи як з нетипового пристрою, так і з типового пристрою позивача (а. с. 91, 97, 98, повні скріншоти програмного комплексу знаходиться в Електронному суді).

Службовим розслідуванням АТ КБ «ПриватБанк» також встановлено, що після входу з нетипового пристрою RedMi Note 9T|REDMI (о 19:42, 19:46, 19:51) позивач зайшов до свого особистого телефону Vivo 1915|Vivo до Приват24 під тим самим логіном і паролем (а. с. 91, 98, повні скріншоти програмного комплексу знаходиться в Електронному суді). Зміни паролів між цими двома входами не відбувається, на підтвердження чого відповідачем надано витяг з програмного комплексу банку. Зміна пароля відбувається вже під час входу типового пристрою позивача об 20:17, всі ці дії вчинено вже після входу в Приват24 особисто позивачем з його особистого телефону і усвідомлення факту контролю над його рахунками сторонніми особами.

Витягами з програмних комплексів банку підтверджено час входів і зміни облікових даних Приват24 (зміна відбулася вже після 20:17 години 27 вересня 2023 року), що вказує на обізнаність обох пристроїв з обліковими даними входу, які були незмінними.

Поряд з розкриттям даних входу до Приват24 позивач особисто підтвердженням дзвінка з банку з фінансового телефону авторизував нетиповий пристрій зі свого власного пристрою, надавши третім особам контроль над своїми рахунками. Фінансовий номер в платіжному застосунку Приват24 позивача був +38 067 584 06 43 і не змінювався. За участі позивача (з його особистого телефону), а саме за обставин авторизації нового пристрою в Приват24, сторонній пристрій авторизовано в додатку Приват24, як довірчий пристрій.

Отримавши доступ до Приват24 позивача, нетиповим пристроєм було замовлено кредитну картку «Універсальна», до якої підв`язано неперсоніфіковану пластикову картку в Приват24. Витягами з програмного комплексу банку підтверджується, що авторизація і додавання картки стали можливим завдяки отримання третіми особами доступу до Приват24 позивача.

Аналізом проведених транзакцій по карті НОМЕР_4 встановлено, що кошти були зняті шляхом зчитування магнітної смужки пластикової картки та коректним вводом ПІН-коду, що підтверджується витягом з програмного комплексу банку (а. с. 100).

Інформація про те, яким чином шахраї отримали доступ до Приват24 позивача, стала відома з телефонної розмови позивача з оператором кол-центру банку, де на 2:57 хв. позивач зазначає «Може бути... це я кляцав в телефоні, може там заходив в цю, бо це якась е підтримка, чи якось» (аудіофайл, долучений до відзиву на позовну заяву, знаходиться в Електронному суді).

Звернення щодо шахрайства зафіксоване лише 04 жовтня 2023 року (а. с. 96, повний скріншот програмного комплексу знаходиться в Електронному суді).

Таким чином, для підтвердження операцій в Приват24 з випуску кредитної картки, встановлення кредитного ліміту та підв`язки неперсоніфікованого пластику до рахунку банком використано подвійну автентифікацію стороннього платіжного пристрою, де першим етапом є авторизація в Приват24 (логін та пароль), а другим етапом є телефонний дзвінок від банку з підтвердженням чи скасуванням операції, і лише необережність позивача дала змогу третім особам отримати пароль доступу до платіжного застосунку Приват24.

Доводи апеляційної скарги, що ніяких дій на телефоні, до номеру якого прив`язаний рахунок, ОСОБА_1 не здійснював, ні з ким не спілкувався, та не здійснював будь-яких переходів за посиланнями, не узгоджується з фактом входу до Приват24 стороннього пристрою без зміни паролю і логіну поряд з входами позивача, а також особистим підтвердженням на дзвінок банку з фінансового номеру позивача. Докази того, що позивач переходив в цей час по «якихось сайтах е-підтримка», наявні в матеріалах справи (аудіофайл з його особистим свідченням про ці обставини).

При цьому ОСОБА_1 не спростовано, що звернення до банку (04 жовтня 2023 року) з повідомленням про шахрайські дії відбулося не лише після того, як всі транзакції по зняттю коштів були здійснені, а через тиждень після цієї події, тобто запізно.

Разом із тим, встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначенні того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (див. постанову Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21, провадження № 61-9278св22).

Таким чином, відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів, а також замовлення кредитної картки, які заперечуються ОСОБА_1 , повністю покладається на самого позивача.

Посилання позивача в апеляційній скарзі про недоведеність обставин, чи знав він про час, за який мав звернутися до банку з повідомленням про зняття грошових коштів з картки, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом, оскільки обов`язок користувача негайно повідомляти емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації, закріплений не лише в Умовах та Правилах надання банківських послуг, про що зазначав ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, а і у частині двадцятій статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» та у пункті 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164.

Неправомірності дій чи бездіяльності банку як сторони договору під час проведення спірних транзакцій на час розгляду даного позову не встановлено, адже платежі проводилися з подвійною автентифікацією платіжного засобу та його держателя. Отже, здійснене банком списання грошових коштів не може вважатись безпідставним та виключає відповідальність банку згідно з умовами договору та вимогами законодавства.

Доводи апеляційної скарги, що банком впродовж тривалого часу з дня звернення ОСОБА_1 із заявою, не встановлено обставин, які безспірно доводять, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду чи іншої інформації по платіжній онлайн-картці, яка дає змогу ініціювати платіжні операції іншими особами, не надано та не доведено, не ґрунтуються на доказах, наявних у справі, спростовуються встановленими судом обставинами та відхиляються апеляційним судом.

У справі, що переглядається, судом надано оцінку розмежуванню відповідальності клієнта та банку під час несанкціонованого списання грошових коштів з рахунків клієнта, з урахуванням обставин конкретної справи та наданих сторонами доказів.

Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та оцінку доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухваленого у справі судового рішення.

Посилання позивача на Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705, є необґрунтованим та відхиляється апеляційним судом, оскільки зазначене Положення № 705 втратило чинність 01 серпня 2022 року.

Крім того, заявляючи вимоги про визнання кредитного договору SAMDNWFC00092662532 від 27 вересня 2023 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 недійсним з дати його укладення, посилаючись на відсутність власного волевиявлення щодо укладення цього правочину, який ним не укладався, ОСОБА_1 залишив поза увагою, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Визнання договору недійсним є неналежним способом захисту у випадку оспорювання самого факту укладення правочину через відсутність волевиявлення.

Такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права шляхом визнання обов`язку боржника за договором відсутнім.

На це вказував Верховний Суд у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 376/2092/16-ц за позовом про визнання недійсним договору, визнання незаконними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, та від 05 березня 2025 року у справі № 554/11260/21 за позовом про визнання недійсним договору позики грошових коштів.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Отже, позивач звернувся до суду з вимогами, які не є ефективним способом захисту його прав, а тому не підлягали задоволенню.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що відповідач під час підготовчого судового засідання звертався до суду з клопотанням від 09 вересня 2025 року про витребування в оператора мобільного зв`язку «Київстар» деталізації вхідних і вихідних телефонних дзвінків та вхідних/вихідних смс на фінансовий номер позивача, та про витребування у Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області копію письмових пояснень ОСОБА_1 від 05 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні, однак зазначені клопотання судом першої інстанції ні в підготовчому засіданні, ні під час розгляду справи по суті не розглядались, що є суттєвим порушенням норм процесуального права щодо розгляду судом заяв та клопотань учасників справи, апеляційний суд констатує, що відповідач АТ КБ «ПриватБанк» у подальшому не підтримав заявлені ним клопотання під час розгляду справи, а сам ОСОБА_1 до суду з аналогічними клопотаннями не звертався, відтак, з урахуванням принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, доводи позивача в цій частині апеляційної скарги є безпідставними.

Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції по суті спору.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2026 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.