Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №464/6640/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/6640/25 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/811/376/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Костюк С.О.

з участю: представника відповідача – Процюк О.Б., представника апелянта – адвоката Яцишина А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Яцишина Андрія Володимировича на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 12 січня 2026р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело», за участі третьої особи – Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

В вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» про скасування наказу Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» від 22.08.2025 №487-К та поновлення позивача на посаді сторожа господарського відділення вищевказаної установи, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.08.2025 до моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі наказу №487-К від 22.08.2025 позивача звільнено з посади сторожа господарського відділення з 29.08.2025 у зв`язку з невідповідністю займаній посад за станом здоров`я згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України. Як видно з оскаржуваного наказу, підставами для звільнення стали: карта працівника ОСОБА_1 , який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, медична довідка про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівниками від 15.05.2025, заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників КУЗТ ЛМЦСПР «Джерело» від 29.05.2025, додаток до заключного акта за результатами періодичного медичного огляду працівників КУЗТ ЛМЦСПР «Джерело», повідомлення про вакансії КУЗТ ЛМЦСПР «Джерело» від 26.05.2025 №260315/02/527, від 23.07.2025 №260315/02/593 та від 21.08.2025 №260315/02/667, акт про відмову від переведення на запропоновані посади від 26.06.2025, письмова відмова від зайняття вакантної посади. Вказав, що обіймав посаду сторожа з 03.07.2023 за основним місцем праці. Відповідно до довідки серії 12 ААГ №611843, позивач з 02.10.2024 є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням, у графі 12 довідки «висновок про умови та характер праці» зазначено «пенсіонер по віку», тобто жодних застережень щодо особливостей роботи немає. При прийнятті на роботу в роботодавця не було жодних застережень щодо стану здоров`я позивача та можливості виконувати ним роботу на посаді сторожа. Так, у робочій інструкції сторожа господарського відділення, затвердженої 09.10.2023, відсутні будь-які застереження щодо стану здоров`я, необхідного для виконання кваліфікаційних вимог особи, що перебуває на цій посаді. Фактично позивач на посаді сторожа під час виконання службових обов`язків перебував у господарському приміщенні. Як видно з карти працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 15.05.2025, позивач пройшов огляд у ряді медичних спеціалістів, лікарів, жодних протипоказань чи захворювань виявлено не було, окрім хірурга, за наслідком чого рекомендовано переведення на іншу посаду. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я може бути підставою для звільнення якщо: про таку невідповідність не могло бути відомо на час укладення трудового договору, протипоказання стану здоров`я виявлені після його укладення, відбулася повна або часткова втрата працездатності, а не тимчасова, стан здоров`я перешкоджає продовженню роботи, в результаті чого працездатність працівника з знижується до рівня, що перешкоджає якісному виконанню роботи, створює загрозу для здоров`я або життя працівника, працівник не може належним чином виконувати трудові обов`язки і потребує надання більш легкої роботи відповідно до медичного висновку, виконання обов`язків працівником створює небезпеку для членів трудового колективу або громадян, яких він обслуговує, і він не згодний перейти на іншу роботу. Проте відсутні будь-які факти неналежного виконання позивачем своїх обов`язків за наслідком нібито незадовільного стану здоров`я, а відповідно і підстав для звільнення позивача саме за цією нормою закону не було. Звільнення позивача відбулося безпідставно, а оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 12 січня 2026р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело», за участі третьої особи – Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Яцишин А.В., подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення вважає таким, що жодним чином не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та дійсних обставинах справи, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вказав, що Комісією лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки 29.05.2025 встановлено, що ОСОБА_1 є непридатним для роботи за професією сторож, рекомендовано за станом здоров`я перевести його на іншу посаду, що підтверджується картою працівника, який підлягає попередньо (періодичному) медичному огляду, Медичною карткою амбулаторного хворого та Заключним актом за результатами періодичного огляду працівників.

При цьому, суд першої інстанції, не надав жодної правової оцінки доводам позивача, що були зазначені як підстави позову, не надав жодної оцінки доказам, що надані позивачем в обгрунтування позовних вимог, не навів підстав, з яких такі відхилені та не взяті до уваги, правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах та прийняв оскаржуване рішення, однобічно зайнявши позицію виключно відповідача.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 21, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.

Як вбачається з Картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 15.05.2025 року, позивач пройшов огляд у ряду медичних спеціалістів, лікарів, у яких, жодних протипоказань чи захворювань виявлено не було, окрім хірурга, за наслідком чого було рекомендовано перевід на іншу посаду.

В матеріалах справи, відсутні будь-які факти неналежного виконання позивачем своїх обов`язків за наслідком нібито незадовільного стану здоров`я, а відповідно і підстав для звільнення позивача саме за цією нормою не було. Відповідач в свою чергу не надав жодних доказів, та відповідно не довів неможливість виконання позивачем своїх посадових обов`язків за станом здоров`я.

Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у зв`язку із тим, що позивач не визнає результатів медичного огляду проведеного відповідачем, такий, вже після свого звільнення, 30.09.2025 року пройшов медичний огляд у Медичному центрі Товариство з обмеженою відповідальністю «Добромед Плюс» (рішення МОЗ України про видачу ліцензії на медичну практику №803 від 23.04.2021 року), та, згідно Медичною довідкою про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника № 613, такий придатний для роботи за професією «охоронник без зброї», що саме спростовує висновки Комісії лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки.

Більше того, позивач повторно пройшов медичний огляд у іншій установі – ПП «Ескулаб-Плюс» щодо придатності для роботи за професією сторож, та згідно до Медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медогляду працівників № 681850 від 11.11.2025 року, ОСОБА_1 придатний для роботи за професією сторож.

Суд першої інстанції не взяв до уваги вказані медичні висновки, які спростовують висновки Комісії лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки, оскільки такі здійснено за власною ініціативою позивача, поза межами процедури обов`язкового періодичного медичного огляду, визначеної законодавством, та після звільнення, що є просто абсурдом, оскільки відсутня будь-яка норма закону, яка б визначала необхідність проведення медичного огляду щодо доведення належного стану здоров`я в межах процедури обов`язкового огляду тощо.

Таким чином, висновки відповідача про саме необхідність переведення, а в подальшому і звільнення позивача, не ґрунтується на дійсних обставинах.

Окремо варто зазначити і про те, що у позивача наявний діагноз посттромбофлебінічний синдром обох ніг (фактично так назване венозне розширення) починаючи орієнтовно з 1984 року і по вказаному діагнозу у нього була наявна інвалідність 3 групи, про що було відомо відповідачу.

Виключно по даному діагнозу та виключно у хірурга були зауваження до стану здоров`я позивача після проходження медичного огляду на вимогу відповідача.

Із вказаним діагнозом, протягом свого трудового стажу займав різні посади, які також, які і посада сторожа були пов`язані із факторами шкідливості, проте у жодного роботодавця ніколи не виникало підстав для звільнення позивача саме за станом здоров`я та у зв`язку з неможливістю виконувати роботу.

Наведеним також спростовується наявність перешкод виконувати позивачем посадові обов`язки сторожа, чи наявність повної втрати працездатності, чи наявність фактів неналежного виконання трудових обов`язків тощо.

Суд першої інстанції, як вже зазначалось вище, не навів мотивованої оцінки кожного аргументу наведеного учасниками справи, а в даному випадку стороною позивача, щодо відсутності підстав для задоволення позову, не врахував висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, з оскаржуваного рішення жодним чином не вбачається підстав, з яких суд прийшов до висновку про неможливість виконання посадових обов`язків, зокрема що має місце повна або часткова втрата непрацездатності, а не тимчасова; що стан здоров`я позивача перешкоджає продовженню роботи, в результаті чого працездатність працівника знижується до рівня, що перешкоджає якісному виконанню роботи.

Із врахуванням наведеного просить Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12.01.2026 року у справі № 464/6640/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити повністю. Судові витрати покласти на відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача – Процюк О.Б. на заперечення апеляційної скарги, представника апелянта – адвоката Яцишина А.В. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, на момент звільнення позивач не відповідав займаній посаді сторожа за станом здоров`я, а тому відсутні правові підстави для його поновлення на роботі. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від попередніх вимог, а тому в задоволенні таких необхідно відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у Комунальній установі змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» на посаді сторожа господарського відділення та наказом №487-К від 22.08.2025 звільнений у зв`язку із невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Підстава: карта працівника ОСОБА_1 , який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду; медична довідка про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника відм15.05.2025; заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників КУЗТ «ЛМЦСПР «Джерело» від 29.05.2025; додаток до заключного акту за результатами періодичного медичного огляду працівників КУЗТ «ЛМЦСПР «Джерело»; повідомлення про вакансії від 26.06.2025 №260315/02/527, від 23.07.2025 №260315/02/593, від 21.08.2025 №260315/02/667; акт про відмову переведення на запропоновані посади від 26.06.2025.

Згідно з довідкою до акта Медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №611843 від 02.10.2024 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням.

Встановлено, що за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сферах охорони праці, гігієни праці Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» 27.12.2024 Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці видано припис про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, гігієни праці №ЗХ/ЛВ/38613/023636/ОП/П, відповідно до якого під час перевірки виявлено порушення, зокрема: п. 18 – власником не забезпечено за свої кошти організацію проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року; п. 19 – роботодавець не організував проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичного (протягом трудової діяльності) медичного огляду із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі; п. 20 – роботодавець не організував лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду (копія припису додається).

27.03.2025 між Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» та ТОВ «Науково-дослідне підприємство «Захід Еко Груп» укладено договір про надання послуг №04/03 з проведення санітарно-гігієнічних досліджень хімічних, фізичних, психофізіологічних факторів виробничого середовища та трудового процесу з метою атестації робочих місць за умовами праці та контроль умов праці.

Згідно з протоколом ТОВ «Науково-дослідне підприємство «Захід ЕКО ГРУП» досліджень важкості та напруженості праці №18/1020 від 03.04.2025, за фактором «важкість праці» на робочому місці «Сторож» згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці», затвердженими Наказом МОЗ України 248 від 08.04.2014, умови і характер праці відносяться до 2 класу – допустимі. За фактором «напруженість праці» на робочому місці «Сторож», умови і характер праці відносяться до 2 класу – допустимі.

Відповідно до протоколу проведення досліджень мікроклімату від 03.04.2025 №18/959 – на робочому місці «сторож» (категорія робіт 1б, постійне р.м., холодний період) параметри мікроклімату відповідають нормам, які встановлені ДСН 3.3.6.042-99. При роботі в умовах охолоджувального мікроклімату (на відкритому просторі) умови праці згідно п.6.5 ДСН та П ГКП 248-2014, відносяться до 3 класу – шкідливі 1 ступеня.

16.04.2025 Західним міжрегіональним управління державної служби з питань праці видано припис №ЗХ/ЛВ/38613/023636-023676-ЗХ/ЛВ/11459/П 023636-023676/ОП/П, відповідно до якого під час перевірки дотримання вимог законодавства у сферах охорони праці та гігієни Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» виявлено порушення, зокрема: Центром не виконано п. 18 та 19 припису від 27.12.2024 №ЗХ/ЛВ/38613/023636.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір,укладений на невизначений строк,а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:

- виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

За змістом зазначеної норми права підставами невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі є недостатня кваліфікація або стан здоров`я, які перешкоджають виконанню такої роботи, а також недопущення (заборона) до посади (роботи) у разі відсутності відповідного документу на право її виконання.

Відповідно до ст. 170 КЗпП України, працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. При переведенні за станом здоров`я на легшу нижче оплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижче оплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про охорону праці", працівника, який за станом здоров`я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином з системного аналізу вищевказаних норм трудового законодавства вбачається, що роботодавець може звільнити працівника у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, лише у випадках: відсутності вакантного робочого місця, посади, на які повинен перевести роботодавець працівника відповідно до медичного висновку; за умови відмови працівника від переведення на іншу легшу роботу згідно з рекомендаціями медичного висновку відповідно до вимог статті 170 КЗпП України; якщо згідно з медичним висновком працівник визнається непрацездатним i не визначаються види робіт, які він може виконувати в силу такої його працездатності та необхідності охорони його здоров`я.

Відповідно до ст.169 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Відповідно до Акту визначення категорії працівників, які підлягають періодичному медичному огляду, складеного лікарем з гігієни праці Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 24.04.2025, визначено категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду у 2025 році, серед яких п. 10 – сторож, назва шкідливих та небезпечних факторів і № пункту та підпунктів Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов`язкові попередні (періодичні) медичний огляд працівників – п. 5.8 Знижена температурі повітря в приміщенні та робота на відкритих площадках).

Згідно зі списком працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» у 2025 році від 24.04.2025 №20 позивач ОСОБА_1 підлягав періодичному медичному огляду.

Відповідно до наказу директора Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» від 05.05.2025 №97/од «Про проходження обов`язкового медичного огляду відповідно до наказу МОЗ від 21.05 2021 №246» з метою забезпечення безпечних умов праці та своєчасного виявлення захворювань, що можуть бути протипоказаннями до виконання професійних обов`язків завідувачку відділення кадрового менеджменту зобов`язано організувати проведення періодичного медичного огляду працівників з 09 травня 2025 року по 16 травня 2025 року згідно зі списком осіб, які підлягають періодичному медичному огляду.

Так, 15.05.2025 між Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» та Львівською обласною госпрозрахунковою поліклінікою укладено договір на проведення обов`язкових медичних оглядів працівників, що працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці №73.

Згідно з Карткою працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду та Медичною карткою амбулаторного хворого Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки від 05.05.2025 ОСОБА_1 не придатний для роботи за професією сторож, рекомендовано переведення на іншу посаду не пов`язану із зменшенням температури повітря в приміщенні та роботою на відкритих площадках.

Відповідно до додатку до Заключного акта за результатами періодичного медичного огляду працівників, складеного Львівською обласною госпрозрахунковою поліклінікою від 29.05.2025 під №4 вказано ОСОБА_1 , сторожа господарського відділення, який є працівником, що потребує переведення на іншу роботу за станом здоров`я.

Отже, Комісією лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки 29.05.2025 встановлено, що ОСОБА_1 є непридатним для роботи за професією сторож, рекомендовано за станом здоров`я перевести його на іншу посаду, що підтверджується картою працівника, який підлягає попередньо (періодичному) медичному огляду, Медичною карткою амбулаторного хворого та Заключним актом за результатами періодичного огляду працівників.

26.06.2025 Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» запропоновано позивачу ОСОБА_1 переведення на вільні вакансії. Однак ОСОБА_1 відмовився від запропонованих посад, про що було складено 26.06.2025 відповідний акт.

23.07.2025 ОСОБА_1 повторно скеровано лист №260315/02/593 з пропозицією переведення на вакантну посаду.

21.08.2025 Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» знову запропоновано ОСОБА_1 переведення на вільні вакансії.

21.08.2025 позивач надав лист щодо відмови від запропонованої вакансії та просив залишити його на посаді сторожа, оскільки відсутні підстави для звільнення його з займаної посади.

21.08.2025 Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» надано позивачу повідомлення про звільнення з роботи у зв`язку з невідповідністю займаній посаді та 22.08.2025 видано наказ №487 про звільнення ОСОБА_1 , сторожа господарського відділення, з роботи 29.08.2025, у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України.

За ст. 77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

З огляду на викладене, встановивши на підставі доказів, наданих сторонами й належним чином оцінених судом, що у матеріалах справи містяться докази,які підтверджують невідповідність позивача займаній посаді за станом здоров`я, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач мав підстави для розірвання із позивачем трудового договору на підставі п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, дії відповідача щодо припинення трудових відносин з позивачем у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я відповідають вимогам чинного трудового законодавства.

Доводи апелянта щодо не взяття судом першої інстанції результатів медичних оглядів, проведених в інших медичних установах, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такі здійснено поза межами процедури обов`язкового періодичного медичного огляду визначеної законодавством, та після звільнення позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

у х в а л и в :

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Яцишина Андрія Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 12 січня 2026р. - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.