Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №334/6839/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 28.04.2026 Справа № 334/6839/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/6839/25

Провадження №22-ц/807/804/26

Головуючий в 1-й інстанції – Сидорова М.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,

секретарОстащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року (з урахуванням ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2026 року про виправлення описки), ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 позивачка ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ковальов Д.В., звернулася до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжі померла її рідна сестра – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім позивачки спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є її син – відповідач ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 позивачка не мала можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки не могла підтвердити свої з померлою родинні відносини внаслідок чисельних помилок, допущених при оформленні свідоцтв про народження та шлюб. У зв`язку з цим позивачка вимушена була у грудні 2024 року звернутися до суду з заявою про встановлення родинних відносин з померлою. Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2025 у справі № 334/10205/24 встановлений факт перебування позивачки в родинних відносинах з померлою. Після набрання судовим рішенням законної сили, позивачка 15.08.2025 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлої сестри ОСОБА_3 , однак нотаріусом позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої сестри, оскільки, крім іншого, нею пропущений встановлений законодавством шестимісячний строк звернення з заявою про прийняття спадщини. Вважає, що пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини з поважних причин, тому звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її рідної сестри - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три місяці.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року (з урахуванням ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2026 року про виправлення описки), у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки позивачка встановлювала в судовому порядку факт родинних відносин зі спадкодавцем.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжі померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Інші 1/2 частки цієї квартири належать відповідачу ОСОБА_2 .

На момент смерті ОСОБА_3 з нею за одною адресою, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований її син - відповідач ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_3 заповіту не склала, спадкування здійснюється за законом у порядку черговості.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2025 у справі № 334/10205/24 встановлений факт перебування позивачки в родинних відносинах з померлою, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною сестрою позивачки ОСОБА_1 .

22.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького МНО Єдемською-Фастовець О.О. із заявою про прийняття спадщини після померлої сестри - ОСОБА_3 , у зв`язку з чим було заведено спадкову справу №75/2025, номер справи у спадковому реєстрі 74369402.

Постановою приватного нотаріуса Запорізького МНО Єдемською-Фастовець О.О. від 15.08.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 сестри – ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса більш ніж через шість місяців з моменту смерті спадкодавця. При цьому нотаріусом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3 , яка була зареєстрована: АДРЕСА_1 , з нею був зареєстрований її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Зі слів ОСОБА_1 вона здійснювала постійний догляд та проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_2 більш ніж 6 місяців до самої смерті сестри. Проте, на підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за іншою адресою, ніж спадкодавець, не надано жодних документів, які підтверджують у належний спосіб зазначені обставини.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що виникнення у особи права на спадкування за законом, залежить виключно від дій спадкоємців попередньої черги та, відповідно до положень ст.1258, 1259 ЦК України, лише у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, робить названу особу учасником спадкових правовідносин. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. 22.07.2025 позивачка ОСОБА_1 , яка належить до спадкоємців другої черги за законом та на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 була зареєстрована за іншою адресою, ніж спадкодавець, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті рідної сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в обґрунтування позовних вимог про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини посилається на те, що строк для подачі нею такої заяви пропущено з поважних причин, оскільки у грудні 2024 року вона вимушена була звернутися до суду з заявою про встановлення родинних відносин з померлою, і лише після набрання рішенням суду від 20.06.2025 законної сили, вона змогла подати відповідну заяву нотаріусу. В той же час, судом встановлено та позивачкою не оспорюється, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є її син - відповідач ОСОБА_2 , який на час відкриття спадщини був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_1 . У межах даної справи позивачкою не доведено, а судом не встановлено, що спадкоємець першої черги - відповідач ОСОБА_2 , будучи зареєстрованим разом із спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини, з нею разом постійно не проживав, тобто не прийняв спадщину після її смерті відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК України, або звернувся до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини, що надало позивачці право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 як спадкоємцю другої черги. Також позивачкою не доведено, що відповідач ОСОБА_2 був усунений від права на спадкування у встановленому законом порядку, або відбулась зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, зокрема, шляхом зміни черговості на підставі договору або рішення суду. За таких обставин відсутні правові підстави вважати позивачку такою, що має право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , а отже і підстави для застосування до неї положень ст. 1272 ЦК України щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

За змістом п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року в справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року в справі № 318/1037/15, від 21 жовтня 2019 року в справі № 662/1724/18, від 24 січня 2020 року в справі № 192/1663/17.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

У постановах від 11 липня 2018 року в справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18) та від 11 листопада 2020 року в справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Так, суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжі померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно шестимісячний строк на прийняття спадщини після її смерті сплив 11.04.2024, а тому позивач мав довести суду, що протягом всього вказаного строку чи його істотної частини існували причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення ним дій щодо прийняття спадщини.

Вже 17.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин із померлою, через відсутність частини документів, що підтверджують родинні зв`язки та наявність помилок у написанні прізвищ та імен.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2025 у справі № 334/10205/24 встановлений факт перебування позивачки в родинних відносинах з померлою, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною сестрою позивачки ОСОБА_1

22.07.2025 (після набрання рішенням законної сили) ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького МНО Єдемською-Фастовець О.О. із заявою про прийняття спадщини після померлої сестри - ОСОБА_3 , у зв`язку з чим було заведено спадкову справу №75/2025, номер справи у спадковому реєстрі 74369402.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої неналежним чином оцінив доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті сестри, не звернув достатньої уваги на її посилання щодо встановлення в судовому порядку факту родинних зв`язків, а також, що проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням позивача до нотаріуса є незначним. Крім того, суд першої інстанції безпідставно дослідив обставин щодо права позивача на спадкування, зважуючи що вимогами позову було лише питання щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивачем подано нотаріусу заяву про прийняття спадщини з пропуском строку з об`єктивних причин, а проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням позивача до нотаріуса є незначним.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича – задовольнити.

Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року (з урахуванням ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2026 року про виправлення описки) - скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її рідної сестри - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три місяці.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 30 квітня 2026 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

судді: І.В. Кочеткова

О.З. Поляков