Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №459/575/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/575/26

Провадження № 2/459/228/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №Z06.00213.004014660 від 11.06.2018 у загальному розмірі 178 386,82 гривень та понесені судові витрати зі сплати судового збору 2662,40 грн, оплату послуг поштового зв`язку, оплату професійної правничої допомоги в сумі 7200,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.06.2018 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z06.00213.004014660 ( надалі - Договір), який підписаний позичальником власноручно. Від імені банку договір підписний з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та відтиску печатки банку, відтворених за допомогою технічного пристрою відповідно до публічної оферти АТ «Ідея Банк» від 16 вересня 2015 року. Позичальник надав письмову заяву про акцепт вказаної публічної оферти. Відповідно до умов договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 113 400,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Сторони погодили, що строк кредитування становить 36 місяців з дня підписання Договору, тобто до 11.06.2021 включно. Позичальник за користування кредитом сплачує банку річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення кредитного договору становить 21,99 % річних. Представник позивача зазначає, що позичальник виконав свої зобов`язання за зазначеним договором лише частково, сплативши останній платіж 21.08.2019. Вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за договором, станом на 11.06.2021 заборгованість відповідача за вказаним договором становить 163 976,45 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 94 570,45 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 69 406,00 гривень. Після закінчення строку кредиту кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії. 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (фактор) був укладений договір факторингу за №16/11-23, згідно умов якого позивач набув права вимоги, в тому числі і до відповідача за кредитним договором №Z06.00213.004014660 від 11.06.2018. У свою чергу фактор виконав свої зобов`язанням перед клієнтом, що підтверджується відповідними платіжними документами. Таким чином, фактор набув право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за договором №Z06.00213.004014660 від 11.06.2018. 29.12.2023 року. ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» та позивач уклали договір факторингу за №29/12023, згідно умов якого позивач набув права вимоги, в тому числі і до відповідача за кредитним договором №Z06.00213.004014660 від 11.06.2018. Також представник позивача вважає, що прострочивши узгоджені строки платежів за кредитним договором №№Z06.00213.004014660 від 11.06.2018, відповідач порушив зобов`язання і має нести передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність, і сплатити на користь ТОВ «Санфорд Капітал» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Таким чином, додатково до суми боргу та процентів, були нараховані інфляційні втрати в сумі 10 946,65 гривень; три проценти річних в сумі 3463,72 гривень за період починаючи з наступного дня з дати закінчення строку дії кредитного договору 12.06.2021 і до 23.02.2022 включно, які позивач, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача.

Ухвалою від 19.02.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

23.04.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю №2359541 від 19.02.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 64). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст.247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Оскільки повне рішення виготовлено 29 квітня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 23 квітня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є 29 квітня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.06.2018 Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №Z06.00213.004014660, який був підписаний позичальником власноручно (надалі - Договір) (а. с. 46-47).

Позичальник надав письмову заяву про акцепт вказаної публічної оферти та заяву –анкету (а. с. 38-39, 40).

Відповідно до п. 1.1. Договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 113 400,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Як визначили сторони у п. 1.14 Договору банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «Card Blanche Blue Start ID INS», що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

У п. 1.2 Договору сторони погодили, що строк кредитування становить 36 місяців з дня підписання Договору.

Згідно п. 1.3. Договору за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49 % (Маржу Банку).

Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку становить 9,5 %, що разом із маржою банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21,99 % (п.1.4. Договору).

У відповідності до п.2.5 Договору нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт», а плата за обслуговування кредиту нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту.Нарахування процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1. Договору позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 11 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок №29093010629014 в банку, мфо336310, з якого проводиться погашення заборгованості за договором в такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно п.3.3.1. цього договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в т ч дострокове погашення заборгованості за кредитом).

Цього ж дня, ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зокрема, основні умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (а. с. 52).

Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується випискою АТ «Ідея Банк» по рахунку № НОМЕР_2 за період з 11.06.2018 по 16.11.2023 (а. с. 56-58).

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 16.11.2023 за кредитним договором №Z06.00213.004014660 від 11.06.2018 становить 257 341,01 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 94 570,45 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 69 406,00 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в сумі 93 364,56 гривень (а. с. 54).

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» був укладений договір факторингу № 16/11-23, згідно з яким АТ «Ідея Банк» право вимоги за договором кредиту №Z06.00213.004014660 від 11.06.2018, укладеним з ОСОБА_1 відступило ТОВ «ФК «Сонаті» (надалі - Договір факторингу № 16/11-23) (а. с. 28-35).

Згідно з п. 2.2 Договору факторингу № 01.02-31/23 право вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток №1), надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного знаку день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного йог підписання вважається невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу №01.02-31/23 сторони домовились, що фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 2 795 777 грн. шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання реєстру боржників засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі, та підписання сторонами договору і реєстру боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «вчасно».

Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-31/23 від 16.11.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за Договором в сумі 257 341,01 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 94 570,45 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 69 406,00 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в сумі 93 364,56 гривень (а. с. 43).

29.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» був укладений договір факторингу № 29/12-23, згідно з яким ТОВ «ФК «Сонаті» право вимоги за кредитним договором №Z06.00213.004014660 від 11.06.2018, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 відступило позивачу - ТОВ «Санфорд Капітал» (надалі - Договір факторингу № 29/12-23) (а. с. 21-27).

Згідно з п. 2.2 Договору факторингу № 29/12-23 права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток №1), надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного знаку день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного йог підписання вважається невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023 ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором в сумі 257 341,01 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 94 570,45 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 69 406,00 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в сумі 93 364,56 гривень (а. с. 35).

Оскільки відповідач свої зобов`язання не виконав, боргу не погасив, позивач просить стягнути з нього наявну заборгованість в примусовому поряду у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а воля сторони до вчинення правочину може виражатися її поведінкою.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 11.06.2018 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було підписано Кредитний договір №Z06.00213.004014660. Підпис відповідача на договорі, Паспорті споживчого кредиту та Графіку платежів, який є додатком до Паспорта споживчого кредиту свідчить про повне розуміння та погодження всіх істотних умов кредитування (строку, суми, процентної ставки). Відповідач протягом тривалого часу виконував умови договору, здійснюючи часткові платежі на його погашення, що підтверджується випискою з рахунку, що в силу приписів до ч. 2 ст. 205 ЦК України, свідчить про визнання факту укладення договору.

На підтвердження виконання умов договору первісним кредитором, позивач надав: виписку з особового рахунку (а с. 56-58), яка підписана уповноваженою посадовою особою банку - директором департаменту Куніцьким Р, зі змісту якої вбачається, що 11.06.2018 банк здійснив видачу кредитних коштів у розмірі 113400,00 грн (шляхом перерахування страхового платежу 9838,36 грн та кредиту 103 561,64 грн) та ордер-розпорядження (а.с.51) щодо перерахування коштів в розмірі 103 561,64 грн на рахунок № НОМЕР_3 .

Суд вважає, що дана виписка та ордер-розпорядження є належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 77-78 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Даючи оцінку наявності заборгованості за Кредитним договором №Z06.00213.004014660 від 11.06.2018 суд враховує, що заявлені до стягнення позивачем заборгованість за основою сумою боргу в сумі 94 570,45 грн та за відсотками за користування кредитом в сумі 69 406,00 грн,відповідачем не спростовано, а тому, вважає, що наявні підстави для стягнення таких з відповідача.

За наведених обставин, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат, суд керується наступним.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права на вимогу (частини 1, 2 статті 1078 Кодексу).

Як вбачається зі змісту договору факторингу №16/11-23 від 16.11.2023, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті», а також договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023, укладеного між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд капітал», вони не містять положень щодо права фактора на нарахування останнім відповідальності за ст. 625 ЦК України, а саме інфляційних втрат та 3% річних, за переданими правами вимогами.

З витягу реєстру боржників №1 від 16.11.2023 до договору факторингу №16/11-23 від 16.11.2023 та витягу з друкованого реєстру боржників №1, що є додатком до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023, вбачається що до боржника ОСОБА_1 передана заборгованість за основним боргом та заборгованість за відсотками. ПАТ «Ідея Банк» штрафні санкції за ст. 625 ЦК України не нараховувались.

Окрім цього, позивач просить стягнути інфляційні втрати та три проценти річних за період з 12.06.2021 до 23.02.2022, а договори факторингу укладені 16.11.2023 та 29.12.2023.

Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Станфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат в сумі 10 946,65 гривень та трьох відсотків річних в сумі 3463,72 грн відсутні, тому в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Щодо набуття Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

У справі, що розглядається судом встановлено, що 16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» був укладений договір факторингу № 16/11-23, згідно якого АТ «Ідея Банк» право вимоги за договором кредиту №Z06.00213.004014660 від 11.06.2018, укладеним з ОСОБА_1 відступило ТОВ «ФК «Сонаті». 29.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» був укладений договір факторингу № 29/12-23, згідно якого ТОВ «ФК «Сонаті» право вимоги за кредитним договором №Z06.00213.004014660 від 11.06.2018, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , відступило позивачу - ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ».

На підтвердження переходу права вимоги позивачем подано: Договори факторингу, Витяги з реєстру прав вимоги, в якому ідентифіковано заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №Z06.00213.004014660 від 11.06.2018, а також платіжні доручення на підтвердження оплати за договорами факторингу.

Таким чином, ТОВ «Санфорд Капітал» є належним кредитором та має право вимоги до відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 7200,00 грн.

На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги за №1/04 від 01.04.2024 року, прейскурант на послуги, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, акт-приймання передачі послуг з правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1,2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Щодо стягнення з відповідача судового збору, суд враховує, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідком розгляду даної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних в сумі 2447,33 грн., виходячи з наступного розрахунку 163 976,45 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору): 178 386,82 грн. (сума заявлених позовних вимог).

У якості доказів понесення поштових витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем (на підтвердження направлення відповідачу позовної заяви з додатками) надано суду копію реєстру згрупованих поштових відправлень АТ «Укрпошта» та фіскальний чек. Згідно з наданими документами, вартість поштового відправлення на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї матеріалів складає 96,00 грн. (1248,00 :13 = 96,00).

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, зокрема, витрати, понесені у зв`язку із оплатою послуг поштового зв`язку в сумі 96,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 163 976,45 гривень (сто шістдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят шість гривень 45 копійок) заборгованості за кредитним договором №Z06.00213.004014660 від 11.06.2018, з яких: 94 570,45 гривень заборгованість за основним боргом; 69 406,00 гривень заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 4000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогута 96,00 грн (дев`яносто шість гривень нуль копійок) витрат на оплату послуг поштового зв`язку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 2447,33 гривень (дві тисячі чотириста сорок сім гривень 33 копійки) судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 29.04.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ЄДРПОУ 43575686, адреса: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5 поверх, приміщення 68,69 ) К

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )

Суддя: М. В. Мельникович