Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №508/266/26 — Миколаївський районний суд Одеської області

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/266/26

Номер проведження 2/508/244/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року

Миколаївський районний суд

Одеської області

В складі головуючого судді Горобця В.Л.

Секретаря Товт Т.В.

Розглянувши у підготовчому судовому засіданні в селищі Миколаївка цивільну справу у загальному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради, Березівського району, Одеської області про визнання права на частку майнових прав засновника фермерського господарства у порядку спадкування за законом.

В С Т А Н О В И В :

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі міського типу Миколаївка Березівського району Одеської області помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, що складається в тому числі з частки майнових прав засновника (члена) Селянського (Фермерського) господарства «ГАВРИЛЮК», Код ЄДРПОУ 32020981, місцезнаходження якого: 67000, Одеська область, Миколаївський район, селище міського типу Миколаївка, вул. Нова, будинок 28, ( в тому числі право постійного користування земельними ділянками для ведення фермерського господарства площею 1.6745 га., кадастровий номер 5123555100:01:002:0922 та площею 1.719 га., кадастровий номер 5123555100:01:002:0935, які розташовані на території Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області номер запису про інше речове право 35097776 від 13.01.2020 року) так як на час відкриття спадщини ОСОБА_2 був засновником Селянського (Фермерського) господарства «ГАВРИЛЮК», зареєстрованого у 2002 року.

Позивач, як син, від спадщини не відмовився, фактично своєчасно, протягом шести місяців прийняв спадщину. Це підтверджується тим, що він у встановлений законом строк подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. Крім нього інших спадкоємців немає.

Приватний нотаріус Березівського районного нотаріального округу Одеської області у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Селянське (Фермерське) господарство «ГАВРИЛЮК» ( в тому числі право постійного користування земельними ділянками для ведення фермерського господарства площею 1.6745 га., кадастровий номер 5123555100:01:002:0922 та площею 1.719 га., кадастровий номер 5123555100:01:002:0935, які розташовані на території Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області) відмовив та рекомендував звернутися до суду, так як відсутній правовстановлюючий документ на Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс і земельні ділянки не належать на праві власності.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Миколаївської селищної ради, Березівського району, Одеської області в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій позов визнає, не заперечує проти його задоволення, просить справу розглянути в його відсутність.

Згідно ст. 200 ч. 3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Оскільки відповідач позов визнав та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, суд приходить до висновку про ухвалення рішення по справі в підготовчому судовому засіданні.

Згідно ст. 247 ч. 2 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, які беруть участь у справі, фіксуваня судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Оцінивши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі міського типу Миколаївка Березівського району Одеської області, право на частку майнових прав ( в тому числі право постійного користування земельними ділянками для ведення фермерського господарства площею 1 6745 га., кадастровий номер 5123555100:01:002:0922 та площею 1.719 га., кадастровий номер 5123555100:01:002:0935, які розташовані на території Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області номер запису про інше речове право 35097776 від 13.01.2020 року) засновника (члена) Селянського (Фермерського) господарства «ГАВРИЛЮК», Код ЄДРПОУ 32020981, місцезнаходження якого: 67000, Одеська область, Миколаївський район, селище міського типу Миколаївка, вул. Нова, будинок 28.

Данні обставини підтверджуються матеріалами справи: копією інформаційного листа приватного нотаріуса Сологуб О.А. ( а.с. 7 ), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ( а.с. 8 ), копією Державного акту на право постійного користування землею ( а.с. 9 ), копією свідоцтва про державну реєстрацію ( а.с. 10 ), Довідкою про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій ( а.с. 11 ), Податковою декларацією ( а.с. 12 ), Розрахунком суми земельного податку ( а.с. 13 ), копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 ( а.с. 14 ), копією паспорта ОСОБА_1 ( а.с. 15 – 19 ), копіями Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 ).

Згідно п. 218 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкування майна фермерського господарства здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про фермерське господарство».

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини здійснюється відповідно до закону, тому фермерське господарство повинно успадковуватися як цілісний майновий комплекс.

На теперішній час не передбачений порядок реєстрації підприємств (цілісного майнового комплексу), як об`єкта нерухомості.

Фермерське господарство пройшло державну реєстрацію як суб`єкт підприємницької діяльності, але воно немає державної реєстрації як об`єкт цивільно-правових відносин, та немає правовстановлювального документу як об`єкту нерухомості. В Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 року №755-ІV» зазначено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи на підставі факту смерті фізичної особи-засновника (учасника) та відмови інших засновників (учасників) у прийнятті спадкоємця (спадкоємців) померлого до складу засновників, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 29 Закону України №755-ІV, додатково подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи, або відповідна довідка органу реєстрації актів громадянського стану чи судове рішення про оголошення громадянина померлим. Згідно роз`яснень Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 21.12.2005 р. №11202 замість нотаріально посвідченої копії рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджено зміни до установчих документів, подається копія свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину за законом є перешкодою для проведення державної реєстрації з метою внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною засновника на підставі факту смерті фізичної особи. Тому за захистом свого права на спадщину за законом позивач вимушений звернутися до суду.

В роз`ясненнях, що містяться в п. 9 постанови № 20 від 22.12.95 року Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права

Селянське (Фермерське) господарство «ГАВРИЛЮК» не має статутного (складеного) капіталу, розподіленого на частки і в статуті Селянського (Фермерського) господарства «ГАВРИЛЮК» не зазначено, яким чином розподіляється статутний (складений) капітал господарства. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань статутний капітал Селянського (Фермерського) господарства «ГАВРИЛЮК», Код ЄДРПОУ 32020981 складає 0.00 гривень. Станом на 2023 рік до складу майна фермерського господарства може входити вироблена продукція та дохід від реалізації якої розрахунково складає 1 700 грн., а також у постійному користуванні перебуває земельна ділянка.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину за законом є перешкодою для проведення державної реєстрації з метою внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною засновника на підставі факту смерті фізичної особи. Тому за захистом свого права на спадщину за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , він вимушений звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство» головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу Отже, виходячи зі змісту ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство", поняття "майно фермерського господарства" та "складений капітал" є тотожними.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про фермерське господарство" майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства передаються йому на визначений у Статуті термін.

Статтею 22 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно в тому числі земельні ділянки житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 4 етапі 35 Закону України "Про фермерське господарство передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Стаття 191 ЦК України визначає, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплекс входять с види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування інвентар сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися в порядку спадкування.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно зет. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народження після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

У відповідності до положень ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З роз`яснень, наданих в Постанові Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2007 року "Про судову практику у справах про спадкування", вбачається, що особа, яка не має змоги реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку, набуває право на звернення до суду у порядку позовного провадження із вимогами щодо визнання права на спадщину.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Успадкування фермерського господарства здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство".

Відсутність свідоцтва про право на спадщину на майнові права засновника фермерського господарства є перешкодою для проведення державної реєстрації з метою внесення змін до Статуту господарства, які пов`язані із зміною засновника вказаного фермерського господарства на підставі факту смерті фізичної особи ОСОБА_2 .

Згідно норм ст. 1219 ЦК України, майнові права засновника фермерського господарства не є такими, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а тому спадкуються на загальних підставах.

Оскільки права засновника є майновими правами, то в силу приписів ст. ст. 177-178 ЦК України, вони входять до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Аналогічна позиція міститься у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20), в якій зазначено, що у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена).

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визнання за спадкоємцем в порядку спадкування прав засновника є ефективним способом захисту його прав як спадкоємця засновника.

В такому випадку, у разі вирішення спору в судовому порядку відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування, за відсутності інших спадкоємців, мають бути територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Таким чином внаслідок відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину порушується право позивача на належне оформлення у встановленому законом порядку прав засновника фермерського господарства іншого шляху реалізувати своє право у ОСОБА_1 , немає.

У відповідності до вимог частин 3-6, 10, пункту 5.3 Рішення Конституційного суду України у справі (про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 передбачено, що після набрання чинностіст.92 ЗК України ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законом випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституція України(стаття 13) не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю.

Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної і приватної власності громадян на землю зокрема право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господаоства тощо, відповідно до ст. 6 ЗК України. Громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п`яти років). Проте чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, в цьому кодексі не здійснено.

Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, довічного спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу.

Положення ст. 13 Конституції України не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю.

Велика Палата Верховного Суду України у Постанові від 23.06.2020 року (справа № 179/1043/16-ц) висловила наступну правову позицію: "право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки". А тому - спадкування права постійного користування земельною ділянкою має місце.

Стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року.

Крім того у рішенні Конституційного Суду України наголошено, що згідно з ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Таким чином смерть батька позивача не свідчить про автоматичне припинення права користування земельною ділянкою, оскільки закон гарантує збереження прав на землю за суб`єктами такого права, земля через батька, як голову фактично виділялася фермерському господарству для ведення селянського (фермерського) господарства.

П. 4 ст. 35 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 19; 77; 200; 247; 258; 263; 268; 273; 354 ЦПК України, ст. ст. 1217; 1218; 1220; 1223; 1261; 1268 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради, Березівського району, Одеської області про визнання права на частку майнових прав засновника фермерського господарства у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі міського типу Миколаївка Березівського району Одеської області, право на частку майнових прав ( в тому числі право постійного користування земельними ділянками для ведення фермерського господарства площею 1 6745 га., кадастровий номер 5123555100:01:002:0922 та площею 1.719 га., кадастровий номер 5123555100:01:002:0935, які розташовані на території Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області номер запису про інше речове право 35097776 від 13.01.2020 року) засновника (члена) Селянського (Фермерського) господарства «ГАВРИЛЮК», Код ЄДРПОУ 32020981, місцезнаходження якого: 67000, Одеська область, Миколаївський район, селище міського типу Миколаївка, вул. Нова, будинок 28.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, а стороною, що не була присутньою в судовому засіданні, з дня отримання копії рішення.

Суддя: Горобець В.Л.