Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №521/2766/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ_ ______

Справа №521/2766/26

Пр. №2/521/3804/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Сегеди О.М.,

при секретарі – Жулего М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 ,посилаючись на те, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 .

Зазначила, що крім неї в квартирі зареєстровані її діти, у тому числі відповідач у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з березня 2023 року в квартирі не проживає, оскільки залишив територію України.

Ії чисельні прохання щодо повернення, відповідач ігнорує та відмовляється повертаться в Україну. За місцем реєстрації, відповідача, а саме у квартирі АДРЕСА_1 ,його особистих речей немає.

Вказувала, що станом на теперішній час постало питання приватизації квартири АДРЕСА_1 , в який також крім неї та двох синів, зареєстрований відповідач, присутність якого необхідна для оформлення приватизації квартири.

Позивачка стверджувала, що реєстрація ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі АДРЕСА_1 , та його відмова повернутися в Україну, порушує її права та права інших її дітей на приватизацію спірної квартири.

Вважає, що оскільки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в спірній квартирі не проживає і дана квартира не є його місцем проживання або перебування, то він повинен бути визнаний особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Посилаючись на порушення своїх прав, оскільки реєстрація,порушує її права, як наймача квартири, позивачка просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року по справі було відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 22).

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 34).

Представник позивачки, діючий за ордером від 24 лютого 2026 року в судове засідання не з`явився, надав заяву про підтримання позовних вимог та просив суд розглянути справу за його відсутністю (а.с.18,19,36).

Відповідач, в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, надав заяву про визнання позовних вимог та просив суд розглянути справу за його відсутністю (а.с. 24,25,26,29).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Цивільним Кодексом України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачка є наймачем квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 31,2 кв.м., що підтверджується договором найму житла, що знаходиться у власності територіальної громади міста Одеси від 19 вересня 2025 року (а.с.5-6,7-8).

Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи №Х1-50445-ю/о від 02 березня 2026 року (а.с.21).

З матеріалів справи вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 крім позивачки та відповідача зареєстровані неповнолітні: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується листом Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 10 лютого 2026 року.

Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з березня 2023 року в квартирі АДРЕСА_1 , не проживає, особисті речі відповідача за місцем його реєстрації, відсутні, що підтверджується актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 02 лютого 2026 року (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України відсутній.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Суд вважає, що оскільки на час розгляду справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітнім, то він має право самостійно приймати рішення стосовно місця свого проживання.

Частиною 1 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках встановлених ст. 71 ЖК. У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач з березня 2023 року в квартирі АДРЕСА_1 постійно не проживав та не проживає, що свідчить про те, що відповідач втратив інтерес до спірної квартири.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт того, що на момент розгляду справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 , а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідачем до суду не було надано жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Своїм правом бути присутнім у судових засіданнях відповідач також розпорядився на власний розсуд.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 1311,20 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду у повному обсязі (а.с. 4).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщення, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 30 квітня 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда