Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №497/757/26 — Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.04.2026

Справа № 497/757/26

Провадження № 3/497/246/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Мунтянової В.Р.,

особи, відносно якої складено протокол – ОСОБА_1 ,

захисника особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 – Зінов`єва О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Городнє, Болградського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, утриманців не має, не є особою з інвалідністю, офіційно працевлаштований на посаді системного адміністратора ТМ «Копійка м.Ізмаїл, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Болградським РС ГУДМС України в Одеській області від 01.12.2023 року, РНОКПП НОМЕР_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.204-1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, який складений інспектором прикордонної служби 1 категорії ОСОБА_2 від 20.03.2026 року ПдРУ №002529Е вбачається, що «…20.03.2026 о 17:00 годині за інформацією від інспекторів прикордонної служби групи моніторингу обстановки, прикордонним нарядом "Контрольний пост" спільно з представниками прикордонного оперативно-розшукового відділу, національною гвардією на автодорозі с. Кальчева - с. Кубей, на відстані 6500 метрів від державного кордону на напрямку с. Кубей (Україна) - с. Копчак (Республіка Молдова) в районі прикордонного знаку № 0752, було виявлено гр. України Ка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державний кордону поза пунктом пропуску з України в Республіку Молдова. Своїми діями гр. ОСОБА_4 порушив вимоги ст. 9 ЗУ "Про Державний кордон України", тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч. 1 КУпАП».

До початку судового засідання 29.04.2026 ОСОБА_1 через канцелярію суду подав пояснення з приводу вчиненого адміністративного правопорушення, при цьому не заперечував, що дійсно 20 березня 2026 року рухався на автомобілі по дорозі додому в напрямку с. Кубей в село Городнє, де народився, виріс і постійно проживає та зареєстрований наразі. Його зупинили прикордонники і він підкорився їх вимогам. Згідно матеріалів справи він був зупинений за 6500 метрів від державного кордону, наміру перетинати кордон не мав, оскільки постійно проживає і працює в Одеській області, має бронь від мобілізації. Жодного доказу, який би об`єктивно свідчив про спробу перетину кордону, матеріали справи не містять. На фото-таблиці він зображений на дорозі на фоні автомобіля, куди був вимушений вийти після того, як його зупинили.

Крім того його прізвище ОСОБА_5 , а у фабулі протоколу зазначено, що було виявлено гр. ОСОБА_6 та що гр. ОСОБА_6 порушив ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України».

Враховуючи викладене, вважає, що справу необхідно закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні 29.04.2026 року:

-особа відносно, якої складено протокол ОСОБА_1 підтвердив попередньо надані до суду пояснення, просив справу закрити за відсутності вчиненого правопорушення, так як не мав наміру перетинати кордон. Пояснив, що прикордонники його доставили до впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де склали протокол, потім доставили до Болградського РТЦК, де перевірили документи, пересвідчилися про наявність броні та відпустили до дому. А тому, жодних підстав для його затримання та складання протоколу не було.

-представник особи відносно, якої складено протокол - адвокат Зінов`єв О.О. вказав на відсутність підстав для складення протоколу, так як ОСОБА_1 перебував на відстані до кордону за 6500 метрів, мав відповідні документи про бронювання від підприємства критичної інфраструктури (працевлаштований на посаді системного адміністратора ТМ «Копійка м.Ізмаїл), не перебував в розшуку, постійно їздив на роботу до м. Ізмаїл 2-3 рази в тиждень, а відтак підстав для притягнення до відповідальності немає, просив справу закрити за відсутності складу події вчиненого правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи про адміністративне правопорушення, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Згідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом N 475/97-ВРвід 17.07.97 року, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 278 КУпАП регламентує, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

За частиною другою цієї статті відповідальність настає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Структура складу адміністративного правопорушення містить:

1) об`єкт правопорушення суспільні відносини в тій чи іншій сфері, на нормальний розвиток яких посягає правопорушення;

2) об`єктивну сторону конкретні дії, що виразилися в порушені встановлених правил;

3) суб`єкт правопорушення конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку;

4) суб`єктивну сторону складу ставлення особи до вчиненого нею діяння, тобто вину у формі умислу чи необережності.

Всі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

На підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

З огляду на аналіз вищенаведених правових вимог, відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Разом з цим, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, «в районі прикордонного знаку № 0752, було виявлено гр. України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державний кордону поза пунктом пропуску з України в Республіку Молдова… » (а.с.1).

Досить цікаво та неоднозначно викладено формулювання обвинувачення:

- яким чином особа рухалась?

- що свідчить про те, що особа рухалась в бік кордону?

- чим підтверджується мета незаконного перетину кордону поза пунктом пропуску?

На підтвердження зазначених вище обставин, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №002529Е з викладеною вище фабулою правопорушення (а.с.1),

- рапорт старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п.Болград) ОСОБА_7 , рапорт старшого прикордонного наряду «Конрольний пост» ОСОБА_8 та рапортом помічника начальника впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_9 з аналогічною інформацією, як і в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.3). Дані особи є заінтересованими у вирішенні питання про притягнення особи до відповідальності, складені ними рапорти є службовими документами і не є доказами підтвердження винуватості особи, відносно якої складено протокол;

- схемою виявлення правопорушення на якій взагалі відсутня лінія державного кордону України (а.с.4);

- фото з місця виявлення правопорушення;

- заявою про те, що особа не визнає вину у вчиненому правопорушенні.

Однак, з наданих до суду доказів неможливо встановити наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу того, що останній 20.03.2026 року намагався незаконно перетнути державний кордон України.

Будь-яких інших доказів (протоколу затримання, протоколу особистого огляду речей чи документів, пояснень інших осіб, присутніх при виявленні вказаного правопорушення, тощо) на підтвердження чи спростування наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, а також вини ОСОБА_1 у його вчиненні, суду не надано.

Суд звертає увагу, що в протоколі в частині «фабула правопорушення» значиться прізвище особи, яка вчинила правопорушення « ОСОБА_10 », тоді як фактично прізвище особи « ОСОБА_5 », тобто в протоколі допущено помилку в написанні прізвища особи, відносно якої складено протокол, що свідчить про недопустимість протоколу як доказу.

Відповідно до п. 1 постанови КМУ №1147 від 27.07.1998 “Про прикордонний режим”, вздовж державного кордону установлена прикордонна смуга завширшки 5 км, де встановлюється прикордонний режим.

Відповідно до п. 2-1 цієї Постанови, для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій прикордонній службі передають земельні ділянки уздовж лінії державного кордону шириною 3-50 метрів.

В цій смузі встановлюється спеціальний прикордонний режим та заборона на вільний в`їзд, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону.

Тому саме перебування у цій 30-50 метровій смузі може свідчити, що чоловік хотів перетнути кордон. При цьому, ще треба доводити умисел. Про нього можуть свідчити непрямі докази.

Особою, яка склала протокол не з`ясовано і в протоколі не відображено чи мав при собі ОСОБА_1 будь-які засоби для перетину кордону: бокорізи, щоб пройти через сітку, чи мав наплічник з речами, гроші, паспорт тощо.

Якщо особа знаходиться від лінії кордону на відстані 6500 метрів, то це не є спроба перетину кордону. Від спроби перетину кордону його відділяли 6500 метрів.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 знаходився на відстані 6500 матерів від лінії державного кордону, то в прикордонній смузі він не був. Прикордонний режим на нього не поширювався. Жодних норм він не порушував.

Відповідальність за ч.1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України …

Разом з цим, матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 було затримано при безпосередній спробі незаконного перетину державного кордону.

З огляду на викладене, вбачається сумнівним той факт, що ОСОБА_1 знаходячись близько 6500 м., від лінії державного кордону рухаючись в бік с. Кубей до с. Городнє намагався незаконно перетнути кордон.

Із приписів ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інше.

Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що доданими до даного протоколу про адміністративне правопорушення матеріалами вина ОСОБА_1 , яка є складовою частиною будь-якого складу правопорушення і має бути обов`язково встановлена при розгляді адміністративних матеріалів, недоведена та не може бути встановлена судом.

Отже, враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що вина ОСОБА_1 є недоведеною та не встановленою, відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суд вважає, що у діях останнього відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 10, 204-1 ч.2, 247, 251, 252, 280, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу і події адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Повний текст судового рішення складено і проголошено о 08:00 годині 30.04.2026 року.

Суддя: С.В.Кодінцева