Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №495/7505/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 рокуСправа № 495/7505/25

Номер провадження 1-кп/495/278/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 05.09.2025 за №12025162240001237 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Шабо Білгород-Дністровського району, Одеської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, непрацевлаштованого, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей 13, 11 та 3-річного віку, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України,

учасники провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_2 23 вересня 2024 року приблизно о 22:30 годині, попередньо випивши пиво із вмістом алкоголю, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, здійснив керування транспортного засобу, а саме автомобілем марки «Mersedes-Benz» з номерним знаком транспортного засобу: НОМЕР_1 , де рухаючись по вулиці Шкільній в місті Білгород-Дністровський Одеської області, був зупинений інспектором відділу реагування патрульної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.

Так як, ОСОБА_2 , умисно здійснював керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння тому, 23.09.2024 приблизно о 23:01 годині, на місці скоєння адміністративного правопорушення, інспектором відділу реагування патрульної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №135530 за порушення пункту 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), який в порядку статті 221 КУпАП направлено до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для розгляду.

При розгляді протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 № 135530 від 23.09.2024, постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.01.2025 у Справі № 495/8965/24 номер провадження 3/495/224/2025, яка набрала законної сили 10.02.2025, ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Не зважаючи на це, 22.05.2025 приблизно о 14:50 годині, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про наявність постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.01.2025 у Справі № 495/8965/24 номер провадження 3/495/224/2025, яка набрала законної сили 10.02.2025, якою його позбавлено правом керувати транспортними засобами на строк 1 рік, будучи ознайомлений з нею, маючи реальну можливість їх виконати, з метою підриву авторитету органів правосуддя України, в порушення частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, виник злочинний намір на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, якою його позбавлена права керування транспортними засобами.

Реалізуючи свій прямий умисел на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, якою його позбавлено права керування транспортним засобом, будучи з нею ознайомлений, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_2 , 22.05.2025 року приблизно о 14:50 годині, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.09.2024 Справі № 495/8965/24 номер провадження 3/495/224/2025, яка набрала законної сили 10.02.2025, маючи реальну можливість її виконати, здійснив керування транспортного засобу, а саме автомобілем марки «Mersedes-Benz» з номерним знаком транспортного засобу: НОМЕР_1 , де рухаючись по вулиці Центральній (колишня вулиця Кутузова) в селі Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області, в районі житлового будинку № 2, був зупинений інспектором відділу реагування патрульної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, що свідчить про умисне ухилення останнього від виконання постанови суду, що набрала законної сили..

2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Такими діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

3. Оцінка доказів.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_2 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 та прокурор погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого. Йому було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Зокрема підтвердив, що в 2024 році, точного числа не пам`ятає, віг їхав в нетверезому стані по Білгороді-Дністровському, здається по вулиці Шабській. Його зупинили, щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а потім судом винесено постанову, якою його позбавлено права керування транспортними засобами. Про існування такої постанови він знав. Проте весь це час продовжував керувати транспортним засобом «Mersedes-Benz» з номерами НОМЕР_1 . Потім десь в квітні чи травні 2025 року його знову зупинили і склали протокол. Сказав, що розуміє, що такі його дії є неповагою до законного рішення суду. Зрозумів, що закон порушувати не можна і запевнив, що таке більше не повториться, щиро розкаюється, що таке робив.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено, що мало місце діяння, у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачується, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

4. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, а саме, що кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжкого злочину, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення правопорушення, сприяв викриттю кримінального правопорушення, розкаявся у вчиненому, те, що обвинувачений на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має стійкі родинні зв`язки, є багатодітним батьком.

Санкцією ч. 1 ст. 382 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що покарання ОСОБА_2 слід обрати в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу.

Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

6. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ні на стадії досудового розслідування, ні на стадії судового розгляду не обирався і підстави обирати до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Цивільний позов не заявлено. Речові докази відсутні. Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 128, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вирком суду законної сили не обирати.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_5