Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №445/893/26 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/893/26

провадження № 2/445/1283/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 квітня 2026 року

Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М. В.

секретаря судового засідання Назар С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золочеві Львівської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування якого зазначає, що позивач з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17 вересня 2005 року, що підтверджується доданою до позовної заяви копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління юстиції Волинської області 23.10.2006 р. Від шлюбу подружжя має двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученою копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 18.01.2011 р., та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується долученою копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 від 03.09.2015 р. Подружнє життя у них не склалося. Причиною цього є різні цінності, погляди на сім?ю та майбутнє, а також зловживання відповідачем алкогольними напоями. Кожен із сторін живе своїм життям та своїми інтересами. Позивач вважає, що подальше спільне життя разом як подружжя та збереження шлюбу суперечить її інтересам, адже шлюб носить винятково формальний характер. Позивач не бажає відновлювати своє дошлюбне прізвище. Спільно-набуте подружжям майно, позивач має намір розподілити із відповідачем в добровільному порядку.

15 квітня 2026 року через Електронну форму звернення громадян ОСОБА_2 зазначив прохання про розгляд справи без його участі, претензій до позову не має.

В судове засідання позивач не з`явилася, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Відповідач також в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, врахувавши заяву відповідача про визнання позову, суд вважає, що позовна заява підлягає до задоволення з таких підстав.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого, передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Виходячи із змісту ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Судом встановлено, що з 17 вересня 2005 сторони перебувають у шлюбі зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 203, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 23 жовтня 2006 року.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління юстиції Волинської області 18 січня 2011 року та ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління юстиції Волинської області 03 вересня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками.

Згідно з ч. 1 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Згідно ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб має ґрунтуватись на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому, відповідно до ч. ч. 1 , 3 та 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.

Частиною 2 ст. 104 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, суд вважає за можливе шлюб між сторонами розірвати, оскільки визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а підстави для його збереження відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п. 3 ч. 2ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просила стягнути з відповідача понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн..

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу до позовної заяви додано договір з адвокатом Улибіною-Вельгус Мартою Віталієвною про надання правової допомоги від 26.03.2026 року. 26.03.2026 року позивачем було сплачено витрати на професійну правничу допомогу, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 01-03 від 26.03.2026.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 4 000,00 грн. є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 141, ч. 2 ст. 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 280-283 ЦПК України, ст. 56, 104, 105, 110, 112 СК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 17 вересня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління юстиції Волинської області , актовий запис № 203.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір у розмірі 1331,20 грн. в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 2 000,00 грн. понесені витрати на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Золочівський районний суд Львівської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 30.04.2026 року.

Суддя М.В. Бакаїм