Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №718/669/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 718/669/26

Головуючий у 1-й інстанції: Нагорний В.В.

Суддя-доповідач: Слободонюк М.В.

29 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №1707 від 17.12.2025.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 березня 2026 року зазначену позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв`язку з відмовою суду у поновленні строку звернення до адміністративного суду та визнанням наведених позивачем підстав неповажними.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою від 13.03.2026, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить її скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, неправильно застосував положення статті 123 КАС України як підставу для повернення позовної заяви. При цьому апелянт звертає увагу, що відповідно до вказаної норми у разі визнання підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду неповажними, суд зобов`язаний залишити позовну заяву без руху, а не повертати її позивачу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

23.04.2026 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду, при цьому жодних належних доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню, не надано, а тому підстави для поновлення строку відсутні, і ухвала суду першої інстанції є правомірною та підлягає залишенню без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду - скасувати, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, з матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що 11 березня 2026 року до Кіцманського районного суду Чернівецької області через свого представника - адвоката Маковійчука П.В. звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, яке обґрунтовано тим, що позивачу не було відомо про наявність постанови № 1707 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Лише 05 березня 2025 року, після блокування банківських рахунків, позивач звернувся до адвоката, а саму оскаржувану постанову отримав 05.03.2026 з матеріалів виконавчого провадження № 80371337. При цьому відповідач зазначену постанову позивачу не вручав та поштовим зв`язком не надсилав, у зв`язку з чим, на думку представника позивача, строк на її оскарження пропущено з поважних причин.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 березня 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду відмовлено, а подану позовну заяву повернуто позивачу.

Суд першої інстанції виходив із того, що наведені у клопотанні обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки позивач повинен був дізнатися про факт притягнення його до адміністративної відповідальності значно раніше, зокрема з урахуванням обставин його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що виключає його необізнаність щодо прийняття оскаржуваної постанови.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду, у зв`язку з чим відмовив у поновленні строку та, керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, повернув позовну заяву позивачу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як зазначено у ч. 1 ст. 168 КАС України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

У статті 161 КАС України визначено перелік документів, які додаються до позовної заяви.

Частинами першою та другою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина п`ята статті169 КАС України).

Отже, чинним законодавством передбачено можливість повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В свою чергу Кодексом адміністративного судочинства України передбачені певні особливості щодо як залишення позовної заяви без руху так і її повернення з підстав, які стосуються дотримання особою строків звернення до суду.

Зокрема, у статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. А саме, частиною першою цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв`язку з відмовою суду у поновленні строку звернення до адміністративного суду та визнанням наведених позивачем підстав неповажними.

Суд першої інстанції, встановивши факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та визнавши наведені у заяві підстави неповажними, дійшов передчасного та помилкового висновку про необхідність повернення позовної заяви. Водночас, правове регулювання, визначене статтею 123 КАС України, передбачає інший процесуальний механізм реагування суду на такі обставини.

Так, у разі подання позову після закінчення встановленого законом строку та визнання підстав для його поновлення неповажними, суд зобов`язаний залишити позовну заяву без руху та надати особі строк для подання відповідної заяви або зазначення інших підстав для поновлення строку. Такий підхід спрямований на забезпечення реалізації права особи на доступ до правосуддя та надання їй можливості належним чином обґрунтувати свою правову позицію.

Проте суд першої інстанції вказаних вимог не дотримався та, не застосувавши процедуру залишення позовної заяви без руху, одразу повернув її позивачу. Таким чином, позивача фактично було позбавлено процесуальної можливості усунути недоліки та надати додаткові обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції неправильно визначив правову підставу для повернення позовної заяви. Застосування пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України є можливим виключно у випадку, коли позивач не усунув недоліки позовної заяви після її залишення без руху у встановлений судом строк. Оскільки у даній справі ухвала про залишення позовної заяви без руху не постановлялася, правові підстави для її повернення були відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції порушив встановлену законом послідовність процесуальних дій, що регулюють наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду, а також неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала від 13 березня 2026 року про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача на ухвалу суду першої інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.2 ст.139 КАС України).

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З наведеного слідує, що стягнення судового збору, як складової судових витрат, з суб`єкта владних повноважень на користь позивача передбачено лише при задоволенні/частковому задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, тобто за результатами вирішення справи по суті позовних вимог, при цьому процесуальним законом не передбачено проведення розподілу судових витрат при оскарженні ухвал суду першої інстанції з подальшим їх скасуванням та направленням справи для продовження розгляду.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні вимоги апеляційної скарги в частині розподілу судових витрат за результатами розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 березня 2026 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - скасувати.

Справу направити до Кіцманського районного суду Чернівецької області для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.