Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №936/1652/25 — Воловецький районний суд Закарпатської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 936/1652/25

Провадження № 1-кп/936/54/2026

30.04.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Воловець кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за № 12025078090000074 від 26.10.2025, №12025078090000076 від 06.11.2025, №12026078090000001 від 01.01.2026, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Воловець, Воловецького району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , тимчасово безробітнього, україця, громадянина України, з вищою освітою, згідно ст.89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 122, ч.1 ст. 125, ч. 1 ст.125 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 25.10.2025 близько 23 години 00 хвилин, знаходячись у приміщенні залізничного вокзалу селища Воловець по вул. Привокзальній, №2, Мукачівського району, Закарпатської області, в ході сварки із ОСОБА_6 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс декілька ударів рукою стиснутою в кулак по обличчю та голові ОСОБА_6 , внаслідок чого, згідно висновку судово медичної експертизи спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах в ділянці кута лівого ока з переходом на скроневу ділянку та саден тім`яної ділянки голови, правого крила носа. Після цього ОСОБА_4 , перебуваючи вже у диспетчерському приміщенні залізничного вокзалу селища Воловець по вул. Привокзальній, №2, Мукачівського району, Закарпатської області, продовжуючи сварку з ОСОБА_6 , умисно наніс один удар ногою по спині потерпілого ОСОБА_6 , в результаті чого ОСОБА_6 впав по східцях та отримав згідно висновку судово медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді садна правої гомілки. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця шкірних покривів в ділянці кута лівого ока з переходом на скроневу ділянку та саден тім`яної ділянки голови, правого крила носа і правої гомілки за ступенем тяжкості згідно наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Пункту 2.3.1. кваліфікується, як легкі тілесні ушкодження, як такі, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров`я, чи незначної стійкої втрати працездатності.

ОСОБА_4 , 4 листопада 2025 року приблизно в 20:00 годині, знаходячись у вітальній кімнаті житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_7 , і в якому в цей час перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в ході сварки із потерпілою ОСОБА_8 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, схопивши останню за верхній одяг, і умисно почав виштовхувати із кімнати будинку на подвір`я та штовхнув її вниз східцями будинку, в результаті чого ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців обох передпліч, синця та садна правої гомілки, синця лівої гомілки, які згідно висновку експерта №39/В від 11.11.2025 за ступенем тяжкості відповідно до наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.3.5. кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, як такі, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.

Крім цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, 4 листопада 2025 року приблизно в 20:05 годині, знаходячись у вітальній кімнаті житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_7 , і в якому в цей час перебувала ОСОБА_9 , в ході сварки із потерпілою ОСОБА_9 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс останній декілька ударів руками по плечах, руках, а після цього умисно схопив ОСОБА_9 своєю рукою за її ліву кисть та стиснув, від чого остання впала на підлогу, де в подальшому ОСОБА_4 наніс їй ще декілька ударів ногами по спині та правій нозі, в результаті чого ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців обох плеч, обох передпліч, синця лівої кисті, садна лівого ліктьового суглобу, синців спини та синця правої гомілки, які згідно висновку експерта №41/В від 11.11.2025 за ступенем тяжкості відповідно до наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.3.5. кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, як такі, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.

ОСОБА_4 01.01.2026 близько 01 години 00 хвилин знаходячись у будинку АДРЕСА_3 , в ході сварки із ОСОБА_10 , яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс 3 удари рукою стиснутою в кулак по обличчю ОСОБА_10 та нігтями пальців рук подряпав обличчя ОСОБА_10 , внаслідок чого, згідно висновку судово-медичної експертизи спричинив потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді синців та саден обличчя. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців та саден обличчя за ступенем тяжкості згідно наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Пункту 2.3.5. кваліфікується, як легкі тілесні ушкодження, як такі, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров`я, чи незначної стійкої втрати працездатності.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я та за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме легке тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за обставин, викладених в обвинувальних актах визнав повністю,у вчиненому щиро розкаюється, просить суд не застосовувати до нього сувору міру покарання та обіцяв стати на шлях виправлення. Вказав, що дійсно в жовтні 2025 року в ході сварки із потерпілим ОСОБА_6 наніс декілька ударів рукою стиснутою в кулак по обличчю та голові ОСОБА_6 та, перебуваючи у приміщенні залізничного вокзалу селища Воловець, продовжуючи сварку з ОСОБА_6 , наніс один удар ногою по спині. Також, у листопаді 2025 ролку, знаходячись у житловому будинку, в якому проживав потерпілий ОСОБА_7 і в якому в цей час перебували потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в ході сварки із потерпілою ОСОБА_8 штовхнув її вниз східцями будинку, а також, в ході сварки із потерпілою ОСОБА_9 , наніс останній декілька ударів руками по плечах, руках та удари по спині та правій нозі. Також, 01.01.2026 в новорічну ніч в ході сварки із потерпілим ОСОБА_10 , наніс удари рукою стиснутою в кулак по обличчю ОСОБА_10 та нігтями пальців рук подряпав обличчя ОСОБА_10 . Ствердив, що в подальшому з потерпілими примирився.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилися, до суду надали заяви, про розгляд справи без їх участі, претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не мають.

Згідно актового запису №7 від 08.01.2026 потерпілий ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник потерпілого ОСОБА_12 у судове засідання не з`явилась, подала заяву до суду про розгляд справи без її участі, притензій до обвинуваченого не має.

У судовому засіданні прокурор просив провести розгляд справи у спрощеному порядку, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних про його особу.

Оскільки прокурор, обвинувачений та потерпілі, не заперечували щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч.2 ст.349 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд оцінює, що показання обвинуваченого в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об`єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я та за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме легке тілесне ушкодження, у суду не має.

Суд, обмежившись допитом обвинуваченого, його визнанням вини у вчиненому та дослідженими письмовими документами, приходить до висновку, що дії останнього органом досудового розслідування за ч.1 ст.122 КК України тв ч.1 ст.125 ККУкраїни кваліфіковано правильно, та вина ОСОБА_4 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а саме, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я та легке тілесне ушкодження, є доведеною.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, котрий розлучений, має на утриманні малолітніх дітей, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак судимість погашена, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, однак, перебуває на обліку в лікаря-психіатра при КНП "Воловецька ЦЛ Воловецької селищної ради".

З досудової доповіді Мукачівського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Закарпатській області від 17.03.2026 вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як високий, існує можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та примирення з потерпілими, не судимий.

Обставини, що обтяжують покарання, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та щодо особи з інвалідністю.

Таким чином, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема згідно зі ст. 12 КК України ч. 1 ст. 122 КК України належить до нетяжких злочинів, а ч. 1 ст. 125 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, ступінь його вини, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, той факт, що діями обвинуваченого матеріальної шкоди не заподіяно, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді обмеження волі, у межах, встановлених санкцією ч. 1 ст. 122 КК України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, а також за ч. 1 ст. 125 КК України громадських робіт та, з врахуванням ст. 70 КК України, якою передбачено призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд вважає за можливе визначивши остаточне покарання ОСОБА_4 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_4 щиро розкаявся, примирився з потепілими, критично ставиться до вчинених кримінальних правопорушень, відсутність претензій потерпілих до обвинуваченого, думку прокурора щодо призначення покарання та висновок органу пробації, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому відповідно до вимог ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки, на думку суду, саме таке покарання, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення, що можливо без ізоляції останнього від суспільства.

Також, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде своєю чергою достатньою превентивною мірою, відповідатиме тяжкості вчиненого правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати, речові докази відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 122, ч.1 ст.125, ч. 1 ст.125 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України - 150 годин громадських робіт, а за ч. 1 ст. 122 КК України обмеження волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_4 3 (три) роки обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_13