Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №636/331/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/331/25 Провадження 2/636/102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Оболєнської С.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

секретаря судового засідання – Романової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_4 , в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики від 24 жовтня 2021 року в сумі 366669,69 грн, з яких сума основного боргу 217875,00 грн, трьох відсотків річних 18069,00 грн, штрафні санкції відповідно до договору 130725,00 грн, та звернути стягнення на предмет застави – транспортний засіб марки AUDI, модель S8, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого в ТСЦ 8046 15.03.2019 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.10.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 143 587,50 грн (еквівалент 5 250 доларів США за курсом 27,35 грн/дол.) та зобов`язався повернути їх 24.01.2022. Відповідач свої зобов`язання не виконав, грошові кошти у визначений строк не повернув. Згідно з п. 7.2 договору від 24.10.2021 забезпеченням виконання зобов`язань позичальника є застава рухомого майна, а саме транспортного засобу марки AUDI, модель S8, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого в ТСЦ 8046 15.03.2019. Незважаючи на умови договору, відповідач не повернув позику до 24.01.2022 та станом на 29.11.2024 жодних дій щодо виконання зобов`язання не вчинив.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 25.09.2024 направлено претензію № 1/Т від 24.09.2024; 18.10.2024 направлено вимогу про невиконання умов договору; 04.12.2024 направлено вимогу про звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 94929565 від 04.12.2024 внесено запис про звернення стягнення на предмет застави. 24.12.2024 між сторонами укладено договір закладу вказаного транспортного засобу.

Станом на час звернення до суду заборгованість відповідача становить 366 669,69 грн.

Оскільки ОСОБА_4 борг не повернув та має прострочену заборгованість у розмірі 366 669,69 грн., ОСОБА_3 просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_4 заборгованість за договором позики 24.10.2021 року у загальному розмірі 366 669,69 грн.; звернути стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб марки марки AUDI, модель S8, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 шляхом продажу предмета застави на публічних торгах із направленням коштів на погашення заборгованості.

27.03.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Букрєєва В.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що 24.10.2021 між сторонами укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримав 143 587,50 грн (еквівалент 5 250 доларів США) зі строком повернення 24.01.2022. Разом з тим, твердження позивача про повне невиконання зобов`язання є недостовірним, оскільки у період 2023–2025 років відповідач здійснив платежі на загальну суму 204 345,00 грн, що еквівалентно 5 250 доларам США, чим фактично погасив основну суму боргу. Факт приналежності банківської картки НОМЕР_3 позивачу, а також підтвердження того, що позивачу відомо про здійснення відповідачем погашення заборгованості за договором позики підтверджується змістом графічно-текстових повідомлень у програмі WhatsApp, СМС повідомлень з позивачем з телефону відповідача, а також СМС переписки між позивачем і відповідачем з телефону відповідача у програмі I Mazing. У зв`язку з виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позики у повному обсязі в силу акцесорності припинено і право застави за закладу.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання за договором позики, починаючи з 25 січня 2022 року є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, також зазначає, що дані вимоги є безпідставними з 24 лютого 2022 року, оскільки не відповідають приписам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Крім того, вказав на безпідставність застосування індексу інфляції, оскільки зобов`язання визначено у гривні з еквівалентом в іноземній валюті, що виключає можливість індексації.

04.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника позивача ОСОБА_3 – адвоката Варданяна О.О. надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що посилання відповідача на повне виконання зобов`язань є безпідставними, оскільки умовами договору визначено конкретний спосіб повернення позики, згідно з п. 3.4. Гроші повинні бути повернуті за адресою: АДРЕСА_1 . Надані відповідачем банківські документи не підтверджують належного виконання зобов`язання, оскільки більшість із них не містять призначення платежу щодо спірного договору, а також відсутні належні докази зарахування коштів саме позивачу. Крім того, між сторонами укладались й інші договори позики, що унеможливлює однозначне віднесення зазначених платежів до спірного договору. Позивач також заперечив проти доводів щодо звільнення від відповідальності, зазначивши, що на момент укладення договору карантинні обмеження вже діяли, а відповідач не довів наявності обставин непереборної сили, які б унеможливлювали виконання зобов`язання. Додатково зазначив, що надані відповідачем скріншоти переписки не є належними доказами, оскільки не дають можливості встановити їх достовірність та учасників листування.

08.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Букрєєв В.А. надав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи позивача є необґрунтованими. Вказав, що відповідно до ст. 526, ч. 3 ст. 1049 ЦК України зобов`язання за договором позики вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок позикодавця, незалежно від визначеного договором способу повернення. Щодо штрафних санкцій вказав, що їх нарахування є безпідставним.

20.10.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Букрєєва В.А. про стягнення судових витрат.

Через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, 09.12.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. У своїх запереченнях представник позивача зазначив, що заявлені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, а тому підлягають зменшенню.

Ухвалою від 14.01.2025 року справа прийнята до розгляду та провадження у ній відкрито.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, а представник відповідача – викладеним у відзиві на позов.

Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24.10.2021 рок між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 прийняв у позику гроші в сумі 143587,50 грн. 00 коп., що на день укладення договору становить еквівалент 5250 доларів США, які позичальник зобов`язується повернути позикодавцю не пізніше 24.01.2022 року.

Відповідно до п. п. 3.3 – 3.4 договору позика є безпроцентною, гроші повинні бути повернуті за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з п. 4.2 Договору, за несвоєчасне повернення позики Позичальник сплачує неустойку у розмірі 2% від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення.

Згідно з п. 7.2 договору забезпеченням виконання зобов`язань позичальника є застава рухомого майна, а саме транспортного засобу марки AUDI, модель S8, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого в ТСЦ 8046 15.03.2019.

Згідно п. 8 договору позичальник своїм підписом на цьому договорі підтверджує факт отримання грошей від позикодавця.

24.12.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір закладу транспортного засобу, згідно умов Договір забезпечує виконання ЗАСТАВОДАВЦЕМ зобов`язань, які виникають з Договору позики від 24 грудня 2021 року, укладеного між ЗАСТАВОДЕРЖАТЕЛЕМ та ЗАСТАВОДАВЦЕМ, надалі за текстом - "Договір позики", за умовами якого останній зобов`язаний повернути на умовах договору позики Заставодержателю отриману позику в розмірі 143587 (сто сорок три тисячі п`ятсот вісімдесят сім гривень) гривень 50 копійок, що за комерційним курсом по домовленості сторін (1 долар США - 27 гривень 35 копійок) на день укладення цього Договору еквівалент 5250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) доларів 00 центів, з кінцевим терміном повернення заборгованості за Договором позики до 24 січня 2022 року. Предметом договору застави є автомобіль марки AUDI, моделі S8, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип Т3 - загальний легковий - загальний седан-В, колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований ТСЦ 8046 15.03.2019 року та належить Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого ТС 8046 15.03.2019 року, який згідно п.2.2. оцінений за взаємною згодою сторін в сумі 143587,50 грн.

24.12.2021 приватним нотаріусом КМНО Літвінчуком І.А. вищезазначений договір закладу зареєстрований в реєстрі за № 12398.

04.12.2024 ОСОБА_3 направлено ОСОБА_4 вимогу про звернення стягнення на предмет застави, в якій вимагалось виконати умови Договору та в десятиденний строк повернути суму позики за Договором від 24.10.2021 в сумі 348 600,00 грн. Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 94929565 від 04.12.2024 внесено запис про звернення стягнення на предмет застави. 24.12.2024 між сторонами укладено договір закладу вказаного транспортного засобу.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона -позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона -позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Сторонами визнається факт укладення договору позики та отримання відповідачем спірної суми коштів.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, у справі встановлено, що ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 у позику гроші в сумі 143587,50 грн. 00 коп., що на день укладення договору становить еквівалент 5250 доларів США, які позичальник зобов`язується повернути позикодавцю 24.01.2022.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг за договором позики в розмірі 143587,50 грн 00 коп, що на день укладення договору становить еквівалент 5250 доларів США.

До матеріалів справи додано наступні квитанції: платіжна інструкція P24A788878439D25823 від 01.02.2023; сума 12090,00 грн; комерц. курс 40,30; сума 300 доларів США; повідомлення № 14503-33.4 від 25.03.2025р. дата операції 26.02.2023; сума 11900,00 грн; комерц. курс 39,60; сума 300 доларів США; платіжна інструкція P24A1007516961D7142 від 27.03.2023; сума 11500,00 грн; комерц.курс 38,30; сума 300 доларів США; платіжна інструкція P24A1132235921D6060 від 27.04.2023; сума 11400,00 грн; комерц.курс 37,90; сума 300 доларів США; повідомлення № 14503-33.4 від 25.03.2025р. дата операції 02.06.2023; сума 11220,00 грн; комерц.курс 37,40; сума 300 доларів США; повідомлення № 14503-33.4 від 25.03.2025р. дата операції 31.07.2023; сума 11300,00 грн; комерц.курс 37,65; сума 300 доларів США; платіжна інструкція P24A1612031841D8219 від 24.08..2023; сума 11565,00 грн; комерц.курс 38,55; сума 300 доларів США; платіжна інструкція P24A1791135709D1852 від 07.10.2023; сума 11460,00 грн; комерц.курс 38,20; сума 300 доларів США; повідомлення № 14503-33.4 від 25.03.2025р. дата операції 08.11.2023; сума 11295,00 грн; комерц.курс 37,65; сума 300 доларів США; повідомлення № 14503-33.4 від 25.03.2025р. дата операції 13.12.2023; сума 11310,00 грн; комерц.курс 37,70; сума 300 доларів США; повідомлення № 14503-33.4 від 25.03.2025р. дата операції 03.02.2024; сума 11445,00 грн; комерц.курс 38,15; сума 300 доларів США; платіжна інструкція P24A2404070616D3462 від 01.03.2024; сума 23190,00 грн; комерц.курс 38,65; сума 600 доларів США; платіжна інструкція P24A2547508545D6351 від 04.04.2024; сума 11820,00 грн; комерц.курс 39,40; сума 300 доларів США; платіжна інструкція P24A2691146006D3375 від 07.05.2024; сума 11940,00 грн; комерц.курс 39,80; сума 300 доларів США; платіжна інструкція P24A2799193764D7782 від 31.05.2024; сума 12330,00 грн; комерц.курс 41,10; сума 300 доларів США; платіжна інструкція P24A2940412838D3809 від 03.07.2024; сума 12300,00 грн; комерц.курс 41,00; сума 300 доларів США; платіжна інструкція P24F4097743924D8447 від 24.03.2025; сума 6280,00 грн; комерц.курс 41,85; сума 150 доларів США.

Зі змісту зазначених платежів не вбачається, що зазначені в них суми здійсненні на погашення договору позики від 24.10.2021. Крім платіжної інструкції P24F4097743924D8447 від 24.03.2025, з якої вбачається, що сплачена сума в розмірі 6280,00 грн; комерц.курс 41,85; сума 150 доларів США., дійсно здійснена в рахунок погашення боргу за договором позики, та підлягає зарахуванню в рахунок основного боргу та зменшує його розмір до 137 307,50 грн.

24 грудня 2021 року між позивачем і відповідачем укладено інший договір позики за умовами якого відповідач отримав від позивача за умовою повернення грошові кошти у сумі еквівалент 10400 доларів США та загальна сума заборгованості відповідача становили в еквіваленті 15 650 доларів США.

Суд звертає увагу сторін на те, що між позивачем та відповідачем було заключено не один договір позики, та у відомостях інших платіжних інструкцій про призначення платежу лише вказано: «Переказ власних коштів. Погашення заборгованості», що у свою чергу унеможливлює достеменно встановити та стверджувати на погашення боргу, за яким саме Договором позики здійснювалась оплата.

Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549, 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України від 16 червня 2020 року№ 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо ненарахування штрафних санкцій під час дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діє як на час на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача не підлягають стягненю штрафні санкції в сумі 130725,00грн.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Суд вважає, що 3 % річних підлягають стягненню з 25.01.2022 до 24.02.2022 року та розрахунок здійснюється за кожен день прострочення за такою формулою: 137307,50 грн *3% річних/ 100%*30 прострочені дні/ 365 днів у році = 338,57 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних, що становить 338,57 грн.

Суд вважає, що до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, що випливають із договору позики, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому в частині стягнення 3 % річних за період з 24.02.2022 суд відмовляє.

Щодо звернення стягнення на предмет застави судом відмічається наступне.

24.12.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір закладу транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 12398.

За змістом п. 1.1 договору застави забезпечується виконання заставодавцем зобов`язання, які виникають з Договору позики, за умовами якого останній зобов`язаний повернути на умовах договору позики Заставодержателю отриману позику в розмірі 143587 гривень 50 копійок, що за комерційним курсом по домовленості сторін (1 долар США - 27 гривень 35 копійок) на день укладення цього Договору еквівалент 5250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) доларів 00 центів, з кінцевим терміном повернення заборгованості за Договором позики до 24 січня 2022 року.

Відповідно до п. 2.1 договору застави предметом договору застави є автомобіль марки автомобіль марки AUDI, моделі S8, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип Т3 - загальний легковий - загальний седан-В, колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований ТСЦ 8046 15.03.2019 року та належить Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого ТС 8046 15.03.2019.

За п. 2.2 Договору застави заставодавець та заставодержатель за взаємною згодою оцінили Предмет закладу в сумі 143587,50 грн.

Згідно п. 3.1.3. Договору застави - Заставодержатель, має право звернути стягнення на предмет закладу у випадках невиконання або непаленого виконання Заставодавцем своїх зобов`язань за цим договором. В цих випадках Заставодержатель, незалежно від настання строку виконання Заставодавцем зобов`язань по договору позики, набуває право звернення стягнення на предмет закладу.

Як вищевказано вартість за договором застави, що включає транспортний засіб на момент укладення та підписання договору складає 143587,50 грн, що відповідало розміру основного боргу. Судом за договором позики підлягає стягненню 137 646,07 грн, що є меншою сумою, ніж визначена сторонами вартість заставного майна. При цьому позивач просить звернути стягнення на транспортний засіб, окрема оцінка якого відсутня. Більш того, вартість транспортного засобу перевищує розмір несплаченого боргу, тому звернення стягнення на заставне майно суперечить балансу інтересів сторін, принципу справедливості та пропорційності.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання (частина 3 статті 3 Закону України "Про заставу"). Правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу майна.

Однією із ознак застави є те, що вона являє собою додаткове (акцесорне) зобов`язання, що не може існувати автономно і самостійно. Воно завжди викликано наявністю іншого зобов`язання, яке потребує забезпечення свого виконання.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання зобов`язання. Вимоги кредитора значно перевищують вартість заставного майна, яке заявлене в рахунок звернення наявної заборгованості.

За вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні даної вимоги.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, надавши оцінку доказам у справі, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Інші вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача складають витрати на сплату судового збору у розмірі 4878,00 грн, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог 1831,18 грн (137646,07 грн х 4878,00 / 366669,69).

Також представник відповідача просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 60375,00 грн, яку обґрунтовує копією Договору №03/03 про надання правничої допомоги від 03.03.2025; акт-прийому передачі наданих послуг від 17 жовтня 2025 на суму 60375,00 грн.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Така заява була зроблена представником позивача зокрема у позовній заяві.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, проаналізувавши подані відповідачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об`єм наданих документів, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачем частково в сумі 10000,00 грн.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням вимог позивача, суд вважає необхідним стягнути правову допомогу з позивача на користь відповідача в розмірі 6200,00 грн (10000,00 грн х 62% / 100%).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором позики від 24.10.2021 року в розмірі 137464,07 грн, з яких: 137307,50 – сума основного боргу, 338,57 – 3% річних, витрати на сплату судового збору у розмірі 1831,18 грн, а з позивача підлягають стягненню на користь відповідача витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 6200,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 178, 133, 137, 141, 263, 265, 268, 352, 354 , ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за Договором позики від 24.10.2021 року в розмірі 137464,07 (сто тидцять сім тисяч шістсот сорок шість) грн 07 коп., з яких: 137307,50 – сума основного боргу, 338,57 – 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1831 (одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6200 (шість тисяч двісті) 00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С.А. Оболєнська