Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №635/6187/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6187/25

Провадження № 2/635/600/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Хакрівської області у складі:

головуючого судді Лук`яненко С.А.,

секретар судового засідання Пальчук Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 8159017 від 06.08.2024 року у розмірі 56234,26 грн., а також понесені судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та інші судові витрати у розмірі 105,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог вказано, що 06.08.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №8159017. Даний кредитним договором сторонами погоджено, що сума кредиту становить 20700,00 грн (п.1.2.-1.4. Договору кредиту). Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 06.08.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Повернення кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 30.11.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором виконало, надавший відповідачу грошові кошти у сумі 20 700,00 грн. шляхом перерахування на платіжну картку номер котрої надано останнім та міститься в реквізитах кредитного договору

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, за ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 56234,26 грн. з яких: 20083,66 грн. - заборгованість за кредитом, 36150,60 грн. - заборгованість по відсоткам.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08.08.2025 року провадження по справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

06.08.2025 року від відповідача – ОСОБА_1 на адресу суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в котрій зазначив, що із позовними вимогами в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 27.03.2025 року не погоджується. Разом з тим, відповідач повідомляє, що з 27 березня 2025 року він проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, що підтверджується: довідкою з військової частини НОМЕР_1 №08/4019 від 29 липня 2025 року. Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову припиняється нарахування процентів за користування кредитом, а також штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками. Таким чином, відповідач зазначив, що він, як військовослужбовець, звільнений від обов`язку сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 27 березня 2025 року і до моменту завершення проходження ним військової служби.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26.01.2026 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження відмовлено.

В судове засідання представник позивача не з`явився, разом із поданням позовної заяви подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач – ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки до особистого кабінету підсистеми «Електронний суд». Причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладаєтьсяшляхом пропозиціїоднієї сторониукласти договір(оферти)і прийняттяпропозиції (акцепту)другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено у ст. 634 ЦК України.

Судом встановлено, що 06.08.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8159017, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надав відповідачу кредит у розмірі 20700,00 грн. на строк 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту (1.3, 1.4, 1.5.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 06.08.2024 року підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором С5974 кредитний договір про надання споживчого кредиту №8159017, чим погодився із запропонованими умовами кредитного договору.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та перерахував на рахунок позичальника 20700,00 грн., що підтверджується повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» №20250514-218 від 14.05.2025 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач скористався наданим кредитом, проте зобов`язання належним чином за кредитним договором не виконав, в результаті чого виникла заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8159017 від 06.08.2024 року, відповідач має заборгованість перед позивачем, яка становить 56234,26 грн., з яких: 20083,66 грн. - заборгованість за кредитом, 36150,60 грн. - заборгованість по відсоткам.

У відповідності до ч.3ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовній заяві вимоги.

Отже, суд приходить до висновку про доведеність заявлених позивачем позовних вимог, тоді, як стороною відповідача суду не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Стосовно твердження відповідача – ОСОБА_1 про те, що він, як військовослужбовець має пільги, встановлені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що унеможливлює стягнення з нього процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

На підтвердження вищевказаного відповідач надав суду довідку начальника відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2025 року вих.№08/4019, з якої вбачається, що з 27 березня 2025 року ОСОБА_1 проходить військову службу.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З поданих відповідачем документів вбачається, що на момент укладення кредитного договору № 8159017 від 06.08.2024 відповідач не набув статусу військовослужбовця і на нього не розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Окрім того, нарахування процентів позивачем за кредитним договором № № 8159017 від 06.08.2024, згідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) здійснювалося з 06.08.2024 року по 28.02.2025, тобто до початку проходження відповідачем військової служби - 27.03.2025 року.

Таким чином, період нарахування процентів не охоплює період перебування відповідача на військовій службі.

З огляду на те, що відповідач прострочив погашення поточних платежів за договором та не повернув отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договором зобов`язань, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 8159017 від 06.08.2024 року у загальному розмірі 56234,26 грн., а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача інших судових витрат у розмірі 105,00 грн. суд зазначає, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів щодо їх понесення, у зв`язку з чим у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В зв`язку з тим, що позовну заяву задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі ст.ст. 15, 16, 512, 514, 526, 634, 638, 640, 641, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 8159017 від 06.08.2024 року у розмірі 56234 (п`ятдесят шість тисяч двісті тридцять чотири) гривні 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» суму судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 41078230, місцезнаходження: 03062, м.Київ, проспект Берестейський, б.90-А.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Суддя С.А. Лук`яненко