Суд: Салтівський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 29 квітня 2026 р.
Справа: №643/5773/26
Суддя: Єрмак Н. В.
Справа № 643/5773/26
Провадження № 2-а/643/94/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.04.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Єрмак Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Шипіцина Олександра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року Шипіцин О.В, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, закриття провадження у справі, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № R412565 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 09.03.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Провадження у справі про адміністративні правопорушення закрити.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 17.03.2026 родичем позивача було отримано рекомендований лист з трек-номером L611210005624, в якому знаходилась постанова № R412565 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 09.03.2026, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Відповідно до постанови за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повстці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , штраф у сумі 17 000 грн.
У той же час, відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, який було укладено між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , який набрав чинності з 14.04.2020 року, позивач зобов`язався, зокрема, проходити військову службу в Збройних Силах України протягом строку дії контракту, а в разі настання особливого періоду — і понад встановлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Тобто, з 14.04.2020 року по теперішній час є військовослужбовцем та проходить військову службу як особа офіцерського складу.
Таким чином, при складанні протоколу та прийнятті постанови начальником ТЦК та СП повинно бути з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі чи є позивач суб`єктом даного адміністративного правопорушення. Але, на думку позивача, відповідач неналежним чином з`ясував всі обставини справи, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі. Також позивач стверджує, що повістка на його адресу не приходила, відповідач жодним чином не викликав (та не міг викликати) його за допомогою повістки. На теперішній час він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Його родичі постійно отримують листи, які надходять за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 25.03.2026 відкрито провадження у справі, надано відповідачу право на подання відзиву та витребувано у відповідача належним чином завірену копію протоколу та інших документів, які передували та/або були підставою складення постанови. Поновлено позивачу строк для звернення до суду зі адміністративним позовом.
Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо): не застосовувались.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надав до суду відзив, в якому зазначив, що на ім`я позивача була сформована повістка №6111024 від 22.12.2025 року з вимогою прибути 15.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. Зазначена повістка була направлена за зареєстрованим місцем проживання позивача із дотриманням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, що підтверджується, зокрема, описом вкладення АТ «Укрпошта» та іншими матеріалами справи. Разом з тим, позивач у визначений у повістці строк до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не прибув, чим порушив вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Факт неявки встановлено за результатами розгляду матеріалів справи та підтверджується наявними доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом працівника поліції, а також довідкою про доставлення позивача до ТЦК та СП 05.03.2026 року. Постанова №R412565 від 09.03.2026 року винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 у межах наданих повноважень, відповідно до вимог статей 235, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, так як і доказів подання позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідної заяви про визнання вчиненого ним правопорушення. Матеріали справи не містять письмової згоди-заяви позивача на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Поряд з цим, повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення станом на дату розгляду справи про адміністративне правопорушення не було вручено позивачеві чи повернуто адресату/перебувало на поштовому відділенні. Підписи свідків в протоколі вважає неналежним доказом повідомлення позивача про дату та час розгляду адміністративної справи, так як, судячи по адресі проживання/перебування свідків — це співробітники ІНФОРМАЦІЯ_1 та є зацікавленими особами. Просив позов задовольнити.
Повно та всебічно вивчивши докази, надані суду в обґрунтування позовної заяви, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що постановою №R412565 від 09.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн. В ній зазначено, що ОСОБА_1 , не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце зазначені у повістці.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина п`ятастатті 125 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За правилами частини п`ятої статті 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), визначено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01 січня 2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05 січня 2024 року №36/41381 (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до пункту 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Цією статтею КУпАП встановлені кваліфіковані та особливо кваліфіковані склади цього проступку. Так, частиною другою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Частиною ж третьою цієї статті КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991року №1932-XII (далі Закон №1932) особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17 березня 2014 року оприлюднено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17 березня 2014 року, Указом Президента України №64/2022 від 24лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до статті 17 Закону №1932 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (частина перша); громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством (частина друга); громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства (частина третя).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543.
Частиною першою статті 22 Закону №3543, з-поміж іншого, передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543 під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23 лютого 2022 року.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі Закон №2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (частина перша). Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга). Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя).
Отже, військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
За частиною восьмою статті 2 Закону №2232 виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.
Загальні правила військового обліку визначені в статті 33 Закону №2232, згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів (частина перша). Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232 взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають, з-поміж інших категорій, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560).
Відповідно до пункту 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
За пунктом 30-2. Порядку №560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Згідно з пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
За даними оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце зазначені у повістці, для уточнення даних, яка не була отримана ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Дата відмітки 31 грудня 2025 року.
У примітці до статті 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII від 16 березня 2017 року (далі Закон №1951) передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру; адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру (частина перша статті 5); органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5).
За частиною першою статті 6 Закону №1951 до цього Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до частини третьої статті 14 Закон №1951 актуалізація бази даних такого Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами його ведення, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді відповідні відомості від: центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, органу прокуратури вищого рівня, що організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань, Державної судової адміністрації України.
Ураховуючи те, що повістка, сформована на ОСОБА_1 й щодо неприбуття за якою він був притягнутий до відповідальності, надсилалася для уточнення даних, у протоколі, постанові, та і в інших матеріалах справи відсутні дані щодо того чи здійснювалися відповідачем заходи щодо отримання персональних відомостей щодо ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Таким чином, суд вважає, що притягнення позивача до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відбулося без повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи та встановлення в діях особи, яку притягують до відповідальності, складу відповідного адміністративного правопорушення. Відповідач не довів, що під час постановлення оскаржуваної постанови ним було дотримано вимог, встановлених законодавством про адміністративні правопорушення.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення механізмів притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 13 березня 2025 року №4316-ІХ внесено зміни до статті 247 КУпАП, зокрема статтю доповнено пунктом 10, згідно з яким проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення. Провадження у такій справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Вказана норма законодавства набрала законної сили з 17 квітня 2025 року.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем приписів законів №1932, №2232 та №3543, та відповідно не обґрунтував правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Крім того, відповідач не довів дотримання процедури розгляду та ухвалення рішення під час винесення оскаржуваної постанови, а тому постанова №R412565 від 09 березня 2026 року підлягає скасуванню.
Також суд бере до уваги, що на час винесення та оскарження постанови №R412565 та розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 проходить військову службу.
Отже, суд зазначає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
Відповідно до статті 288 КУпАП перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що постанову №R412565 у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 09 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності скасувати, а провадження у справі закрити на підставі статті 247 КУпАП.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В силу вимог статті 139 КАС України, судовий збір у розмірі 665,60 гривень підлягає стягненню на користь держави з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок їх бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 77, 229, 242, 286 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов Шипіцина Олександра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 09 березня 2026 року №R412565 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , місце проживання чи перебування, АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя Наталія ЄРМАК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua