Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №645/2414/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/318/2026 Справа № 645/2414/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зелінської І.В.,

за участю секретаря Земляної А.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кимлик Наталія Іванівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 25.03.2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кимлик Н. І. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 додатковий строк 3 місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1211, 20 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.

Представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Король В. Р. подав до суду заяву щодо ухвалення додаткового рішення у справі, відповідно до якої просить поновити строк на подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 понесені витрати на правничу допомогу у сумі 28 525 грн, з яких: понесені витрати на правову допомогу - 22 000 грн, «гонорар успіху» – 6 525 грн.

Представником відповідача ОСОБА_6 – адвокатом Кішіш`яном А. К. було подано до суду заяву, згідно якої, останній просить у задоволенні заяви представника позивачів про стягнення понесених витрат на правничу допомогу відмовити у повному обсязі, витрати на професійну правничу допомогу покласти на позивачів. В обґрунтування заяви зазначив, що стороною позивача будь-яких квитанцій до прибуткових касових ордерів, касових чеків, інших банківських документів з цього приводу суду не надано, при цьому правова допомога надавалась юридичною особою, яка за своїм статусом повинна мати банківський рахунок, вести відповідну бухгалтерську документацію, звітність тощо. Вказав, що сума витрат на професійну допомогу належним чином не доведена. Посилався на те, що стягнення витрат на професійну правову допомогу з відповідача у заявленому представником позивачів розмірі, не відповідає ні принципам правосуддя, ні принципам справедливості та суперечить принципу розподілу таких витрат та є надмірним тягарем для останньої, оскільки ОСОБА_4 є жінкою похилого віку, має незадовільний стан здоров`я, єдиним джерелом існування якої є пенсія. Щодо поновлення строку для подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу не заперечував.

Позивачі та їх представник – адвокат Король В. Р. у судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Представник позивачів подав до суду заяву, згідно якої просив проводити розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі та участі позивачів.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені заяви представника позивачів щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі з підстав, викладених у заяві.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Щодо заяви про поновлення строку для подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

31.03.2026 року сторона позивача, представлена адвокатом Король В. Р. подала заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. Обґрунтовуючи поважність причин не подання доказів на підтвердження понесеннях таких витрат, представник послався на те, що повний текст рішення суду надійшов до електронного кабінету адвоката 26.03.2026 року.

Рішення було ухвалене в судовому засіданні 25.03.2026 року. Учасники справи в судове засідання для оголошення рішення суду не з`явились.

Представнику позивачів адвокату Королю В. Р. рішення доставлене до електронного кабінету в системі «Електронний суд» 26.03.2026, що підтверджується відповідною Довідкою про доставлення електронного документу.

Заява про ухвалення додаткового рішення подана засобами поштового зв`язку 31.03.2026 року, тобто протягом п`яти днів з дня отримання представником позивача копії рішення.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе поновити стороні позивача строк на подання доказів, що підтверджують розмір понесених ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Таких саме висновків при вирішенні питання про поновлення строку на подання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат дійшов і Верховний Суд у Постанові (додатковій) від 16.10.2025 року у справі № 362/4430/17.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина 1 статті 29 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17, провадження № 61-11991св20).

Цивільний процесуальний закон визначає критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

За приписами ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).

На виконання вказаних вимог цивільного процесуального законодавства представник позивачів зробив відповідну заяву під час розгляду справи в судовому засіданні 12.03.2026 року до закінчення судових дебатів у справі та протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подав відповідні докази.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано: договір про надання правової допомоги № 02042503 від 02.04.2025 року, згідно якого адвокатське бюро в особі керуючого бюро – адвоката Король В. Р. зобов`язалося надавати правову допомогу ОСОБА_3 . Відповідно до п. 4.1 за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар в розмірі, який визначається за домовленістю Сторін на підставі рахунку-фактури. Оплата послуг Адвокатського бюро здійснюється протягом трьох робочих днів від моменту отримання Клієнтом рахунку-фактури Адвокатського бюро про сплату гонорару. Згідно п. 4.8 у разі досягнення позитивного вирішення спору судом на користь Клієнта, останній сплачує Адвокатському бюро "гонорар успіху" у сумі 10 % від суми стягнутої на користь клієнта та/або суми заборгованості, яка стягується з Клієнта, а у справах з немайновими позовними вимогами еквівалент від 100 до 500 доларів США в залежності від складності справи; рахунок на виконання робіт (надання послуг) №1 до Договору № 02042503 від 02.04.2025 року про надання послуг у вигляді підготовки та подачі до суду позовної заяви про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини на загальну суму 8 000 грн; рахунок на виконання робіт (надання послуг) №2 до Договору № 02042503 від 02.04.2025 року про надання послуг у вигляді підготовки та подачі клопотання про витребування доказів на загальну суму 2 000 грн; рахунок на виконання робіт (надання послуг) №3 до Договору № 02042503 від 02.04.2025 року про надання послуг у вигляді участі адвоката у судових засіданнях на загальну суму 12 000 грн; рахунок на виконання робіт (надання послуг) №4 до Договору № 02042503 від 02.04.2025 року про досягнення позитивного вирішення спору судом на користь клієнта («гонорар успіху») у справі №645/2414/25 на загальну суму 6 525 грн.

Представником позивачів також надано акти виконаних робіт (наданих послуг) №1, №2, №3 та №4 до Договору № 02042503 від 02.04.2025 року про надання правової допомоги із найменуванням проведених представником позивача дій та вартості послуг, а саме: №1 від 17.04.2025 року на суму 8 000 грн; №2 від 01.07.2025 року на суму 2 000 грн; № 3 від 12.03.2025 року на суму 12 000 грн; №4 від 30.03.2025 року на суму 6 525 грн.

Таким чином, заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов`язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми задоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатом та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених позивачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь позивач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.

Проаналізувавши зміст актів наданих правових (юридичних) послуг з правової допомоги, з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати позивача з урахуванням пропорційності до предмета позову, його ціни та їх розумності, є необґрунтованими.

Зважаючи на вищенаведені обставини, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог у даній справі, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, частково беручи до уваги мотиви заперечень сторони відповідача, приймаючи до уваги співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; з урахуванням кількості судових засідань, у яких брав участь представник позивача, значенням справи для сторони, а також те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн.

Керуючись ст. 263-265, 268, 270, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Харківської області Кимлик Наталія Іванівна, місце знаходження: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 259.

Рішення ухвалено 29.04.2026 року.

Суддя І.В.Зелінська