Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №400/3855/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3855/25

Категорія: 106020200 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:12.12.2025р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил Міністерства Оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил Міністерства Оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі – в/ч) НОМЕР_1 , Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил Міністерства Оборони України (далі – ФППКАП ХНУ ПС МОУ) про:

- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 у незастосуванні п.4 та решти положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі – Постанова №704), ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-ХІІ) та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю з 29 січня 2020 року по 13 лютого 2021 року;

- зобов`язання провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), враховуючи грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки та матеріальну допомогу за 2020, 2021 роки для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням п.4 та решти положень Постанови №704, ст. 9 Закону №2011-ХІІ та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"" за період з 29 січня 2020 року по 13 лютого 2021 року, з урахуванням проведених раніше виплат;

- визнання протиправною бездіяльності ФППКАП ХНУ ПС МОУ у незастосуванні п.4 та решти положень Постанови №704, ст. 9 Закону №2011-ХІІ та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю з 13 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року;

- зобов`язання провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), враховуючи грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки та матеріальну допомогу за 2020, 2021 роки для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням п.4 та решти положень Постанови №704, ст. 9 Закону №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"" за період з 13 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року, з урахуванням проведених раніше виплат.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачі нараховували йому грошове забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року. Зазначені обставини зумовили звернення Позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Відповідач – ФППКАП ХНУ ПС МОУ, позов не визнав, вказуючи, що що правомірно керується редакцією п.4 Постанови №704, вміщеною у Єдиному державному реєстрі нормативних актів, а саме: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". Застережень щодо визнання протиправним та скасування наведеної редакції п.4 на сторінці Постанови №704 не міститься.

Відповідач – в/ч НОМЕР_1 , позов не визнав, вказуючи, що діяв у відповідності до вимог чинного законодавства – постанови №704. Наразі всім військовослужбовцям Збройних Сил України та ін. категоріям встановлені розміри посадових окладів у відповідності до п.4 Постанови №°704 в редакцїї Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (далі – Постанова №481). В/ч НОМЕР_1 зазначає, що висновки, які були викладені Шостим апеляційним адміністративним судом від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, не поширюються на спірні правовідносини.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , ФППКАП ХНУ ПС МОУ – задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 у незастосуванні п.4 та решти положень Постанови №704, ст. 9 Закону №2011-XII та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю з 29 січня 2020 року по 13 лютого 2021 року.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), враховуючи грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки та матеріальну допомогу за 2020, 2021 роки для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням п.4 та решти положень Постанови №704, ст. 9 Закону №2011-ХІІ та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"" за період з 29 січня 2020 року по 13 лютого 2021 року, з урахуванням проведених раніше виплат.

Визнано протиправною бездіяльність ФППКАП ХНУ ПС МОУ у незастосуванні п.4 та решти положень Постанови №704, ст. 9 Закону №2011-ХІІ та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю з 13 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року.

Зобов`язано ФППКАП ХНУ ПС МОУ провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), враховуючи грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки та матеріальну допомогу за 2020, 2021 роки для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням п.4 та решти положень Постанови №704, ст. 9 Закону №2011-ХІІ та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"" за період з 13 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року, з урахуванням проведених раніше виплат.

В апеляційній скарзі ФППКАП ХНУ ПС МОУ ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- ні КАС України, ні інші акти законодавства не визначають в якості наслідку визнання нормативно-правового акту протиправним і нечинним автоматичне поновлення дії акту (актів) законодавства, що регулювали відповідні відносини раніше, натомість суд у такому випадку має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно- правового акту, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині, не визначаючи змісту такого нормативно-правового акту. В даному випадку відповідний обов`язок прийняти новий нормативно-правовий акт у судовому рішенні не визначено. Кабінет Міністрів України жодних нормативно-правових актів з цього приводу не ухвалював. Таким чином, підстави для висновку про наявність у ФППКАП ХНУ ПС МОУ підстав застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення п.4 Постанови №704 відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року відсутні;

- підстави для висновку про наявність у відповідача підстав застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення п.4 Постанови №704 відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року відсутні. Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що не можна застосовувати лише частину означеної норми, тобто без урахування того, що розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мають бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року. Таким чином, суд не може не застосовувати як розрахункову величину мінімальну заробітну плати, що міститься в частині норми, оскільки таке суперечить як правовій природі норми права, так і правовим принципам. Слід також зазначити, що однією з юридичних властивостей норми права (правила поведінки) є її загальнообов`язковість, в силу чого ця норма, цілком і повністю, поширюється на всіх учасників правових відносин, що урегульовані такою нормою. Вказане правило не допускає вибірковість застосування певної частини норми права. Серед іншого слід зазначити, що зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не було приведено у відповідність з нормою п.4 цієї Постанови. Проте не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704 у відповідність до змін, що були внесені в п. 4 цієї ж Постанови не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ФППКАП ХНУ ПС МОУ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Позивач в період з 24 листопада 2006 року до 13 лютого 2021 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , а з 13 лютого 2021 року по теперішній час проходить військову службу на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил Міністерства Оборони України.

16 вересня 2024 року позивач звернувся до відповідачів із запитами на отримання публічної інформації щодо здійснення йому перерахунку та виплати грошового забезпечення у періоди з 29 січня 2020 року по 13 лютого 2021 року (до в/ч НОМЕР_1 ) та з 13 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року (до ФППКАП ХНУ ПС МОУ) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, а також щодо надання інформації про нарахування і виплату індексації.

В/ч НОМЕР_1 відповідь на запит позивача не надав.

Листом від 02 жовтня 2024 року №1365/177/14/615пс ФППКАП ХНУ ПС МОУ надав відповідь на запит, яким фактично було відмовлено в перерахунку та виплаті грошового забезпечення.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що 29 січня 2020 року, настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року, тобто станом на 01 січня 2020 року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. З огляду на встановлені у справі обставини, позовні вимоги є обґрунтованими та належать задоволенню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам п.п.1, 3 ч.2 ст. 92 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 №2011-XII, ч.3 ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" №966-XIV, п.4 Постанові Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п.6 Постанові Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII).

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно абз.1 ч.4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Постановою №704 затверджена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пункт 4 Постанови №704 (в первинній редакції) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

24 лютого 2018 набула чинності Постанова №103, якою п.4 Постанови №704 викладений в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, з 24 лютого 2018 року була змінена розрахункова величина, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме – замість "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)" передбачено використання "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою п.4 цієї ж постанови.

На підставі п.4 Постановою №704 в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина – розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнаний протиправним та скасований п.6 Постанови №103, яким, зокрема, були внесені зміни до п.4 Постанови №704.

Отже, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню зміни до п.4 Постанови №704, внесені п.6 Постанови №103.

Таким чином, відповідно до п.4 Постанови №704 в редакції, яка діяла до внесення змін п.6 Постанови №103, та вимог п.1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III (далі – Закон №2017-III).

Згідно ст. 6 Закону №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" №966- XIV (далі – Закон №966-XIV) прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

При цьому відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів.

Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили – закону.

В свою чергу, Закони України про Державний бюджет за 2020-2023 не містять застережень щодо застосування, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.

Відповідно ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, враховуючи, що з 01 січня 2020 року положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить положенням законів про Державний бюджет України за 2020-2023 роки.

Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Натомість, як встановлено колегією суддів, виплата позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням, а також матеріальної допомоги на оздоровлення у спірний період здійснювалась із розрахунку шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про правомірність застосування такої величини під час обрахунку грошового забезпечення позивача, оскільки з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 змінився нормативно-правовий підхід щодо тлумачення норм Постанови №704 та військовослужбовці знову отримали право на збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, а отже і грошового забезпечення, у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Вирішуючи дану справу, колегія суддів, при виборі і застосуванні норм права, за правилами ч.5 ст. 242 КАС України, враховує правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що містяться у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 10 січня 2023 року у справі №440/1185/21, від 15 березня 2023 у справі №420/6572/22, а саме:

"1) з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.".

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у межах заявлених вимог, грошове забезпечення та інші виплати ОСОБА_1 мають обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року, відповідно до Законів України про Державний бюджет України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил Міністерства Оборони України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.